2. Ключові поняття і терміни в етнотуризмі

Етнос (з давньогрецької - народ) - це історично сформована стійка спільнота людей, які мають власну мову, культуру, розуміння своєї єдності і відмінності від інших етносів. Важливими умовами формування етносу є спільність мови (тому назви народів часто збігаються з назвами мов) і території. Однак й територіально роз'єднані групи етносу можуть тривалий час зберігати національну самобутність, яка виражається у звичаях, народному мистецтві, релігії, нормах поведінки, обрядах тощо. На сьогодні існують різні форми (типи) угруповань, що відповідають різним рівням історичного розвитку будь-якого етносу: плем'я, народність, нація.

Національні меншини - групи населення, що відрізняються від більшості населення держави етнічними, соціальними, культурними та іншими ознаками.

Діаспора - велика група людей, територіально відірвана від свого народу і розселена в багатьох країнах. Іноді за чисельністю діаспора перевищує етнос, що проживає на історичній батьківщині (наприклад, діаспори євреїв, вірменів, китайців, українців).

Деякі етноси мають складну внутрішню будову, поділяючись на субетноси й етнографічні групи. Це стійкі угруповання з характерними особливостями традиційної культури і мови (діалект, говірка). Виникнення субетносів і етнічних груп пов'язане з особливістю їхнього розселення всередині спільної етнічної території (природно-географічна чи історико-політична ізоляція частини етносу протягом тривалого часу). Наприклад, етнічні групи - киргизи північні і південні, поляки-мазури, українці-гуцули.

Корінні народи — народи, які проживають у багатоетнічних суспільствах незалежних країн і є нащадками тих, хто населяв країну або географічну область, частиною якої є дана країна, споконвіку, у період її завоювання або колонізації або в період встановлення наявних державних кордонів. За даними ООН, у світі до корінних народів належать 370 мільйонів осіб у більш ніж 70 країнах, багато хто з яких перебуває на межі зникнення. Зокрема, в Америці це індіанці (наприклад, навахо), ескімоси, народи майя, в Європі – саами, в Африці – бушмени, пігмеї, масаї, туареги, в Азії – дані (Індонезія), аета (Філіпіни), айни (Японія), в Австралії та Океанії – маорі (Нова Зеландія , У Російської Федерації  проживає 97 корінних народів. Юридично закріпленим в Росії є термін «корінні (малі) народи Півночі», з яких найбільшим народом є ненці.

Щодо місцевого населення тієї чи іншої країни використовують терміни аборигени, автохтони, тубільці чи корінне населення, однак у юридичних документах не використовуються. Аборигени (від лат. aborigients=ab origine — від початку) — корінні жителі певної території, яі мешкають на ній з давніх-давен, тобто від початку її існування^]

Хоча корінні народи різних регіонів істотно відрізняються один від одного культурою, історією і соціально-економічними умовами свого існування, у них є і багато спільного. Одна з таких загальних рис - гармонійність співіснування корінних народів і природного довкілля в місцях проживання, наявність у цих народів багатого набору морально-етичних норм, що стосуються взаємовідношення людини і природи, тобто наявність високої природної екологічної культури.