5. Ресурсний потенціал України для розвитку культурно-пізнавального туризму

Україна володіє значним потенціалом туристичних ресурсів:

На державному обліку перебуває;

• 130 тис. історико-культурних пам’яток

• Понад 60 історико-архітектурних заповідників

• Понад 400 населених пунктів, включених до Списку історичних населених місць України

• 470 пам’яток дерев’яної сакральної архітектури

• Понад 75 замків

Центрами розвитку культурно-пізнавального туризму є населені пункти України, в яких розміщено найатракційніші історико-культурні пам’ятки (особливо замки, палацово-паркові ансамблі). У таких місцях часто створено т. зв. «історико-культурні заповідники» (комплекси пам’яток, що мають особливу культурну, історичну і наукову цінність). Історико-культурних заповідників в Україні понад 60, у них зосереджено більшість найвідоміших в державі пам’яток культури.

Державний реєстр нерухомих пам'яток України містить перелік об'єктів культурної спадщини, які офіційно беруться державою під охорону. Такі об'єкти визначаються незалежно від форм власності, відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності. Після внесення до реєстру, об'єкти культурної спадщини набувають статусу пам'яток.

Станом на кінець 2012 року Державний реєстр нерухомих пам'яток України включає 4719 пам'яток, з яких 891 – національного значення, а 3828 – місцевого значення.

Пам'ятки національного значенні внесені до Реєстру двома постановами Кабінету Міністрів України:

• від 3 вересня 2009 р. № 928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» (744 пам'ятки);

• від 10 жовтня 2012 р. № 929 «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» (147 пам'яток).

Історичне населене місце — згідно з українським законодавством це місто, селище чи село, яке зберегло повністю або частково свій історичний ареал з об'єктами культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку.

Область	К-сть пам’яток нац. знач. (новий реєстр)	К-сть пам’яток (старий реєстр)	Історичні населені місця	Державні та національні заповідники
АР Крим	63 (42)	177 / 3441	29	5/1
Вінницька область	28	102 / 2204	25	1
Волинська область	23	145 / 837	20	2
Дніпропетровська область	24	33 / 2050	6
Донецька область	14	11 / 2399	8	1
Житомирська область	16	45 / 2314	10
Закарпатська область	15	90 / 674	19
Запорізька область	12	4 / 1862	6	3/1
Івано-Франківська область	31 (24)	90 / 1419	29	1/1
Київська область	38 (33)	59 / 1945	10	3/1
місто Київ	165 (70)	185 / 941	-	5/3
Кіровоградська область	6	11 / 941	6	1
Луганська область	19 (12)	10 / 1664	10
Львівська область	39 (32)	508 / 3934	56	6
Миколаївська область	30	11 / 1445	4	1/1
місто Севастополь	23 (20)		_	1/1
Одеська область	26	65 / 2663	12
Полтавська область	32	48 / 2211	13	3/2
Рівненська область	17	67 / 1122	13	3/1
Сумська область	37 (34)	44 / 1626	15	3
Тернопільська область	5	111 / 1068	30	3/1
Харківська область	34 (30)	68 / 2535	16	2 ?
Херсонська область	34	19 / 1726	7
Хмельницька область	22	184 / 2015	24	3/2
Черкаська область	40	49 / 2143	13	6/2
Чернівецька область	18	67 / 750	11	1
Чернігівська область	80 (50)	131 / 2859	14	4/3

Пам'ятки історії та архітектури в Україні розміщені нерівномірно. Основна їх частина знаходиться в західних областях України, а також у Київській, Хмельницькій, Вінницькій, Чернігівській, Сумській областях та Республіці Крим. Східні і південні області не є настільки багатими на пам'ятки архітектури, - найстаріші з них належать до XVII ст., що пов'язано з пізнім освоєнням території.

Найбільша кількість пам'яток історії та архітектури припадає на м. Львів (2500) та Львівську область. Це пояснюється давнім освоєнням цієї території, віддаленістю від театрів воєнних дій минулого, порівняно високим економічним розвитком та значною густотою населення. Львів розташований на перехресті важливих торговельних шляхів з Півночі на Південь і з Заходу на Схід. У Львові збереглися визначні пам'ятки, починаючи від XII ст. Особливо цінними є архітектурні ансамблі площі Ринок (ХУ-ХІХ), Вірменської (ХІУ-ХІХ) та Руської вулиць, які занесені до списку світової архітектурної спадщини ЮНЕСКО. Мистецьку цінність європейського масштабу мають ансамблі Успенської церкви (ХУІ-ХУІІ), Святоюрського (XVII) та Вірменського (ХІУ-ХУІІІ) соборів; Домініканського костелу (XVІІІ).

Другим щодо кількості пам'яток архітектури є м. Київ (понад 1500). Передусім це споруди епохи Київської Русі - Золоті ворота (1037), Софіївський собор (1037), Видубицький монастир (XI), ансамбль Києво-Печерської Лаври (XI). Зважаючи на виняткову художню цінність, за рішенням ЮНЕСКО, ансамбль споруд Софіївського собору та Києво-Печерської Лаври внесено до списку світової культурної спадщини.

Кам'янець-Подільський - місто-заповідник, який за кількістю пам'яток архітектури (понад 150) займає третє місце в Україні. Особливу цінність становлять є Стара фортеця (ХІ-ХУПІ), церкви, костели, житлові та цивільні споруди.

В Україні збереглися пам'ятки, пов'язані з колонізацією Причорномор'я стародавніми греками. Це руїни Херсонесу і Пантікапея в Криму, Ольвії в Миколаївській області.

Через часті напади на землі України іноземних загарбників на її території споруджено чимало замків і фортець, які мають європейське значення. До найцінніших слід віднести замки в Ужгороді (ХІ-ХУІ), Кременці, Луцьку, Острозі (XIII-ХІУ), а також замки на Волині, Поділлі та інші.

Характерним елементом пізнавальних ресурсів є соціальні та природні об'єкти, явища, події, походження яких тісно пов'язане з територією України і тієї зарубіжної країни, в межах якої вони первісно виникли. Це місця, пов'язані з життям, діяльністю або перебуванням в Україні відомих письменників, художників, політичних діячів, наприклад, Оноре де Бальзака, А.Міцкевича, Т.Костюшка, Растреллі, декабристів тощо. Деякі з них мають світове та європейське значення.