Методи і засоби аналізу господарської діяльності підприємств зв'язку

Аналіз окремих показників, всієї господарської діяльності підприємства, його виробничих підрозділів проводиться в такій послідовності:

– початкова загальна оцінка результатів виконання плану, темпів зростання показників;

– розчленування зведених, узагальнюючих показників на складові та детальний розгляд кожного з цих показників;

– виявлення причин-факторів, виділення з них головних причин, що чинили вирішальний вплив на результати праці;

– узагальнення результатів аналізу, розроблення висновків, конкретних рекомендацій, які доводяться до колективу.

На всіх етапах аналізу здійснюються такі види робіт: добір необхідних матеріалів, їхня перевірка, оброблення вихідних даних і розрахунок аналітичних показників, розроблення аналітичних таблиць, побудова діаграм і графіків, логічне осмислення одержаних результатів, складання тексту аналітичної записки.

Для вивчення діяльності підприємства застосовується сукупність прийомів і способів, які прийнято називати методами аналізу.

Основним методом аналізу є метод порівняння. Звітні дані порівнюються з плановими, з нормативними, зі звітними даними минулих періодів, з показниками роботи інших підприємств. При цьому обчислюються відносні величини: відсоток виконання плану, темпи зростання, темпи приросту порівняно з минулим періодом, індекси.

При використанні методу порівняння потрібно враховувати вимогу порівнянності порівнюваних показників. Ці показники мають бути визначені за однаковою методикою, застосовані однакові ціни, тарифи, оклади тощо. При порівнянні показників у динаміці слід враховувати сезонні коливання більшості показників і порівняння проводити з показниками за відповідний період (квартал, місяць) минулого року.

У низці випадків на аналізований показник впливають заходи, що проводяться: одночасні, наприклад, підвищення посадових окладів і тарифних ставок працівникам зв'язку, підвищення тарифів на послуги зв'язку. Показники для проведення цих заходів мають бути приведені в порівнянні умови з показниками після проведення заходів.

На методі порівняння побудований і порівняльний аналіз роботи однотипних об'єктів: відділень зв'язку, цехів, дільниць, змін, бригад, робочих місць. Показники роботи однотипних виробничих підрозділів порівнюють між собою та з показниками в цілому по підприємству.

Поряд з методом порівняння в аналізі широко застосовується і метод розподілення. Загальні збірні показники розподіляються на складові елементи; загальна сума доходів – за видами діяльності та послугами; загальна сума витрат – за елементами та статтями; загальна чисельність штату – за категоріями працівників, професіями тощо.

Показники також розподіляються за періодами: наприклад, річні показники – за кварталами, місяцями; за однотипними виробничими одиницями: наприклад, за цехами, дільницями, відділеннями зв'язку, а також за рядом інших ознак: наприклад, показник загального числа працівників, що звільнилися, – за причинами звільнення.

В усіх випадках застосовування методу розподілення визначається структура або склад зведеного аналізованого показника.

Метод групування в аналізі полягає в об’єднанні аналізованих показників в однорідні групи за вилучуваними ознаками: наприклад, групування працівників за результатами виконання норм вироблення.

Під час використання методу групування обчислюють середні величини. Метод групування дозволяє з'ясувати характер зміни аналізованого показника за вилучуваними ознаками.

Балансовий метод дає можливість взаємопогодити аналізовані показники між собою. Так, за допомогою балансового методу аналізується рух трудових ресурсів: розглядається наявність працівників на певну дату, прийом нових працівників, вибуття колишніх працівників, визначається оборот робочої сили, показники текучості. Балансовий метод часто використовується при аналізі фінансового становища підприємства. При цьому розглядають, як витрачаються кошти за різними напрямами у взаємозв'язку з джерелами одержання цих коштів.

Індексний метод економічного аналізу полягає у визначенні різних індексів за зведеними, узагальнюючими показниками. Цей метод дозволяє оцінити вплив змін складових елементів на зведений показник.

Метод узагальнення полягає у розгляді підсумкових результатів на основі вивчення складових показників, у розробленні висновків і заходів щодо покращення роботи.

Основною задачею аналізу є вплив причин-факторів, що визначили ті або інші результати за аналізованими показниками. Ці причини проявляються через показники-фактори. Очевидно, одні й ті самі показники можуть бути як аналізованими, так і показниками-факторами. Так, під час аналізу продуктивності праці обсяг продукції виступає як показник-фактор, у свою чергу, продуктивність праці стає показником-фактором під час аналізу собівартості продукції.

На аналізований показник одночасно впливають більшість факторів. Тому потрібно кількісно виміряти їхній вплив на аналізований показник. Це дозволяє вибрати головні фактори, що чинять найбільший вплив. Показники, через які ці фактори проявляються, мають бути піддані найбільш ретельному і детальному вивченню.

Важливе значення має розподіл причин-факторів на внутрішні, безпосередньо залежні від роботи підприємства, і на зовнішні, які не піддаються впливу з боку підприємства. Все це дає можливість правильно визначити основні, головні напрями покращення роботи підприємства та розробити для цієї мети конкретні заходи.

Розглянемо деякі методи і прийоми кількісної оцінки впливу факторів на аналізовані показники.

Якщо між аналізованими показниками і показниками-факторами є функціональна залежність, тоді величина аналізованого показника може бути виражена у вигляді суми, різниці, добутку або частки від ділення кількох показників-факторів. Так, наприклад, сума доходів від телеграм може бути подана у вигляді добутку двох показників-факторів: кількості вихідних платних телеграм і середньої дохідної такси за одну телеграму. У цьому разі для вимірювання впливу факторів на аналізований показник може бути застосований індексний метод або спеціальний прийом, що дістав назву методу ланцюгових підстановок.

Сутність цього методу полягає у визначенні впливу факторів на аналізований показник на основі послідовного розгляду кожного показника-фактора як змінного, з урахуванням, що інші показники-фактори є постійні. При цьому базисна величина одного з показників-факторів послідовно замінюється фактичною його величиною. З цією метою розраховується додатковий (умовний) показник, який відбиває зміну одного фактора. Після кожної заміни результат розрахунку порівнюється з показником до заміни величини фактора. Здобуте відхилення і є величиною впливу даного фактора на аналізований показник.

Як різновид методу ланцюгових підстановок застосовується прийом розкладання абсолютного приросту за факторами. Він полягає в тому, що за аналізованим показником і показником-фактором визначаються величини приросту (або зниження) у звітному періоді порівняно з планом або попереднім періодом, а далі провадиться послідовні підставки, як і за методом ланцюгових підстановок.

Якщо між аналізованим показником і показниками-факторами відсутня функціональна залежність і величину впливу факторів не вдається визначити зазначеними методами і прийомами, тоді потрібно разом розглянути взаємозалежні показники: наприклад, показники розвитку мережі й обсягу продукції; показники наявності та використання коштів зв'язку; робочої сили та якості роботи. У цьому разі на основі логічного осмислення показників можливо визначити залежність між ними.

Важливим засобом аналізу є аналітичні таблиці. Вони дозволяють систематизувати, накопичувати вихідні дані в цифрах, здійснювати їхнє оброблення різними методами, упорядкувати аналітичну роботу, а результати зробити більш наочними.

Таблиці являють собою макети кількох типів, які використовуються як при складанні книг (журналів, зошитів) обліку й аналізу, так і в аналітичних записках та інших документах.

Окремим типом аналітичної таблиці є розрахункові таблиці, в яких надано розрахунок окремих показників, величини впливу факторів, умовних величин.

Аналітична таблиця має бути складена так, щоб її можна було читати, не звертаючись до пояснювального тексту. Зверху зазначають порядковий номер таблиці, а нижче дають заголовок, визначальний зміст таблиці. Кожний горизонтальний рядок і кожний вертикальний стовпець (графа) повинні обов'язково мати назву. Звичайно в горизон-тальних рядках, вказані об'єкти аналізу: перелік показників, цехів, дільниць тощо, а в вертикальних стовпцях – показники, які характеризують зміни, що відбуваються з об'єктами аналізу: абсолютні рівні, ступінь виконання плану, темпи зростання, зниження тощо. Горизонтальні рядки і вертикальні стовпці нумерують, якщо посилання на дані, наведені в таблиці. В таблиці обов'язково мають бути вказані одиниці виміру аналітичних показників.

Відносні величини, тобто ступінь виконання плану або темп зростання за всіма наведеними в таблиці показниками, мають бути обчислені з однаковою мірою точності, тобто мати однакову кількість цифр після коми. Якщо відносна величина у відсотках виходить великою, наприклад, темп зростання – 600%, тоді в таблиці треба зазначити не відсотки, а коефіцієнти, в даному разі – "у 6 разів більше".

Якщо за будь-яким показником та чи інша величина не може бути обчислена, наприклад, в таблиці основних показників роботи підприємства сума санкцій за планом, то у відповідній графі таблиці ставлять тире, а якщо дані відсутні, то три точки або зазначають "немає відомостей".

В такому разі, коли аналізований показник вимірюється у відсотках, наприклад, рентабельність, тоді ступінь виконання плану і темп зростання не обчислюються, а визначаються показниками прибутку ("+") або зменшення ("–") у звітному періоді порівняно з планом або попереднім періодом.

Таблиці в книгах обліку й аналізу, а також розроблені таблиці можуть мати значну кількість показників. В аналітичних звітах і записках та інших документах таблиці мають бути невеликими та містити всього декілька показників.

Особлива наочність аналізу досягається за допомогою графіків і діаграм. Під час аналізу найбільш широко застосовуються такі види графіків і діаграм:

1. Лінійні діаграми для зображення аналітичних показників у динаміці.

2. Стовпцеві (стрічкові) діаграми для порівняння аналітичних показників між собою, а також для характеристики динаміки й структури показників.

3. Секторні діаграми для зображення структури аналізованих показників.

Важливою частиною аналітичної роботи є упорядкування аналітичної записки. Основний зміст цієї записки – характеристика досягнутого рівня, ступеня виконання плану, темпів зміни, розкриття причин і факторів, виклад висновків, випливаючих з результатів аналізу, і пропозицій, спрямованих на усунення недоліків і подальший розвиток досягнень.