1.7. Податкова система та механізм її застосування у підгалузі

1.7.1. Загальні положення організації податкової системи

Податкова система покликана вирішувати низку проблем у рамках економічної реформи, що провадиться, і, насамперед, стимулювати господарську діяльність, дати тверді гарантії первісній ланці економіки – підприємству, забезпечувати економічно виправданий і соціально справедливий перерозподіл доходів, а також створити можливість адаптації до ринкових відносин.

Уведення податкової системи є одним із головних інструментів регулювання в економіці та створення однакових умов господарювання і використання зароблених коштів усім учасникам підприємницької діяльності, має забезпечити соціальну справедливість у регулюванні грошових доходів громадян. Податкова система повинна сприяти вирішальному повороту економіки до динамізму, зміцнення госпрозрахункових відносин, стимулювання збільшення накопичень без обмеження господарських і фінансових інтересів підприємств і водночас гарантувати стійкість формування доходів держави, повинна відповідати розвитку міждержавних зв'язків шляхом створення спільних виробництв. Основними засадами податкового законодавства України є:

• визнання загальності й рівності в оподаткуванні – незалежно від форми власності, організаційно-правової форми і виду економічної діяльності платника податків, він зобов’язаний сплачувати установлені законом податки, платником яких він визнається;

• недопущення установлення будь-яких проявів податкової дискримiнацiї до суб'єктiв господарювання (юридичних i фiзичних осiб, включаючи нерезидентiв) при визначеннi обов'язкiв щодо сплати податкiв.

• забезпечення адміністративної простоти, економічності, доцільності і стабільності податкового законодавства;

• гармонійне поєднання інтересів держави та платників податків.

Подолання конфлікту інтересів, спричиненого неоднозначним (множинним) трактуванням прав і обов'язків платників податків або податкових адміністраторів на засадах пріоритету інтересів людини (громадянина);

• соціальна справедливість – установлення податків відповідно до фактичної платоспроможності та з урахуванням одержуваних платниками податків вигод від користування державними послугами;

• економічна ефективність – податки не повинні перешкоджати ефективному розподілу економічних ресурсів, викривлювати економічні рішення платників;

• стабільність – зміни до ставок податків та механізмів їх адміністрування не можуть вноситися пізніше, ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного року, в якому мають почати діяти нові правила та ставки;

• рівномірність та зручність сплати – установлення термінів сплати податків виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування видатків та зручності їх сплати платниками;

• єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів із визначенням у законі усіх обов'язкових елементів податку.

Закон про оподаткування визначає за кожним видом податку (федеральним, місцевим) платників податку; об'єкти оподаткування; ставки; порядок нарахування; терміни сплати податків і відповідальність за невчасність і неправильність нарахування податків; джерела оплати податків і платежів.

Податок – це обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, що забезпечує одержання грошових коштів від юридичних і фізичних осіб в доходну частину бюджету.

Ставка податку повинна виконувати функції економічно некараючого інструмента і покликана стимулювати соціально-виробничий розвиток підприємств. Ставка податку повинна гарантувати доходи бюджету в розмірах, що дозволяють державі і місцевим органам фінансувати ті витрати, які на них покладені. За рахунок коштів державного і місцевого бюджетів основна частина коштів сапрямовується:

– на розвиток охорони здоров'я, освіти, культури;

– на виплату пенсій, допомог, інших витрат з соціального розвитку;

– на дотації розвитку сільського господарства;

– на капітальні вкладення, в тому числі частини матеріально-технічної бази соціальної сфери, на будівництво найбільш важливих народногосподарських об'єктів виробничого призначення; на управління та оборону.

Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами, що складаються у держави з юридичними й фізичними особами. Ці грошові відносини об'єктивно зумовлені і мають специфічне громадське призначення – мобілізацію грошових коштів у розпорядженні держави. Тому податок може розглядатися як економічна категорія з властивими їй двома функціями – фіскальною та економічною. За допомогою першої формується бюджетний фонд, реалізуючи другу, держава впливає на відтворення, стимулюючи або утримуючи його розвиток, посилюючи або послаблюючи накопичення капіталу, розширяючи або зменшуючи платоспроможний попит населення.

Конкретними формами прояву категорії податку є види податкових платежів, що установлюються законодавчими органами влади.

Податкова система передбачає сукупність податків до бюджету і цільових платежів, методи їх розрахунків і контроль за правильністю здійснення податкової системи. Базовим документом з організації податкової системи є Податковий кодекс України, який регулює відносини, пов’язані із установленням, зміною та скасуванням податків і зборів в Україні, визначає вичерпний перелік податків і зборів, що застоосвуються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів і повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю та інших адміністративних функцій, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податком є встановлений цим Кодексом обов'язковий, безумовний, індивідуально безвідплатний платіж, що сплачується юридичними і фізичними особами у формі відчуження грошових коштів або інших матеріальних активів (при застосоуванні податків під час виконання угод про розподіл продукції), що належать їм на правах власності, оперативного управління чи господарського відання, з метою фінансового забезпечення діяльності держави та територіальних громад.

Збором є установлений цим Кодексом обов'язковий платіж, що сплачується юридичними та фізичними особами, з умовою одержання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій, у тому числі надання певних прав або видачу дозволів (ліцензій).

При установленні податку і збору обов'язковим є визначення таких елементів податку:

• платники податку;

• об'єкт оподаткування (збору);

• база та одиниця оподаткування (збору);

• ставка податку (збору);

• порядок обчислення податку (збору);

• строк та порядок сплати податку (збору);

• момент виникнення податкових зобов`язань.

В основі побудови податкової системи лежить оподаткування юридичних (підприємств) і фізичних осіб (рис. 1.10).

Р исунок 1.10 – Система оподаткування в Україні

Таблиця 1.12 – Загальнодержавні податки і збори

До 31 грудня 2010 р.:	З 01 січня 2011 р.:
- податок на додану вартість;	- податок на додану вартість;
- акцизний збір;	- акцизний податок;
- податок на доходи (прибуток) підприємств і організацій;	- податок на прибуток підприємств;
- податок на доходи фізичних осіб;	- податок на доходи фізичних осіб;
- мито;	- податок на транспортні засоби;
- державне мито;	- екологічний податок;
- податок на нерухоме майно;	- рентна плата (збір) за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзит трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
- плата за землю;	- плата (збір) за користування надрами;
- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;	- збір за користування радіочастотним ресурсом України;
- податок на промисел;	- збір за проведення гастрольних заходів;
- збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;	- збір за спеціальне водокористування;
- плата за спеціальне використання природних ресурсів;	- збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
- плата за забруднення довкілля;	- збори за спеціальне використання об'єктів тваринного світу та спеціальне використання риби й інших водних живих ресурсів;
- відрахування і збір на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг (за спеціальною постановою);	- мито; -
- внески у фонд сприяння зайнятості населення;	збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства
- внески у фонд соціального страхування України;
- внески у Пенсійний фонд України;
- оплата за патент на деякі види підприємницької діяльності;

В Україні всі види податків, зборів, платежів поділяються на загальнодержавні та місцеві (табл. 1.12-1.13). Загальнодержавними визнаються податки і збори, що установлені Податковим Кодексом і є обов’язковими до сплати на всій території України.

Таблица 1.13 – Місцеві податки і збори

До 31 грудня 2010 р.:	З 01 січня 2011 р.:
- готельний;	- податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки;
- за паркування автомобілів;	- єдиний податок;
- базарний;	- збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
- за видачу ордера на квартиру;	- збір за місця для паркування транспортних засобів;
- курортний;	- туристичний збір
- за участь у забігах на іподромі;
- за виграш у забігах на іподромі;
- з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
- податок з реклами;
за право використання місцевої символіки;
- за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;
- комунальний податок;
- за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що слідує за кордон;
- за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;
- з власників собак

Місцевими визнаються податки і збори, що установлені відповідно до цього Кодексу рішеннями сільських, селищних і міських рад прийняті в межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До загальнодержавних належать: податок на додану вартість; акцизний збір; податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; збір на першу реєстрацію транспортного засобу, екологічний податок, рентна плата за транспортування нафти і нафтопрдуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України, рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобувається в Україні, плата за користування надрами, плата за землю, збір за користування радіочастотним ресурсом України, збір за спеціальне використання води, збір за спеціальне використання лісових ресурсів, фіксований сільськогосподарський податок, мито, збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії виробленої кваліфікованими когераційними установками, збір у вигляді цільових надбавок до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Крім того податки і платежі поділяються за характером їхнього використання і призначення на загальні та цільові.

Загальні – це ті, які надходять до державного і місцевого бюджету та йдуть на забезпечення загальнодержавних потреб. До них належать, наприклад, податок на дохід (прибуток, акцизний збір тощо).

Цільові – надходять до позабюджетних фондів і мають суворе цільове призначення. Наприклад, до цільових платежів належать податок на землю, податок на транспорт, платежі у Пенсійний фонд, фонд зайнятості.

Всі платежі і податки визначаються за установленими ставками.

За способом перекладання на платника:

– прямі податки, тобто ті, які прямо, безпосередньо звернені до платника і не можуть бути звернені до іншої особи (прибутковий податок, податок на транспортні засоби, податок на прибуток);

– непрямі податки – податки, що мають прихований характер, тобто не звернені до однієї особи.

Непрямі податки включені в ціну товару (послуг) і повністю перекладаються на покупця (ПДВ, акцизний збір, мито).

Ставки податків можуть бути: твердими і відносними.

Тверда ставка податку – коли податок нараховується у грошових одиницях.

Відносна ставка – коли податок нараховується у відсотках від прийнятого в даній місцевості економічного показника у відсотках від доходу, прибутку, з заробітної плати. Відносні ставки податку за впливом на результати роботи підприємства можна поділити на три групи: пропорційна ставка податку; прогресивна ставка податку; регресивна ставка податку.

Пропорційна ставка податку установлюється постійною і не змінюється в залежності від зміни показника оподаткування. Наприклад, податок на прибуток складає 25% від будь-якої величини прибутку.

Прогресивна ставка податку установлюється змінною в залежності від зміни показника оподатковування.

Регресивна ставка податку нараховується як обернено прогресивна. Наприклад, в міру прибутку обсягу продукції зменшується відсоток відрахувань від прибутку.

Основну роль контролю за додержанням законодавства про податки і внески виконують регіональні та загальнодержавні податкові адміністрації України.

Основні види податків і цільових платежів, враховуваних у діяльності підприємств галузі зв'язку, наводяться в табл. 1.14.

Таблиця 1.14 – Види платежів і податків, враховуваних

у підприємствах галузі зв'язку

№ пп.	Види платежів	Де враховується	Розрахунок суми платежу
1	Відрахування на соціальні заходи та до Пенсійного фонду	Експлуатаційні витрати	Від фонду зарплати
2	Податок на землю	Прибуток	Від площі території
3	Відрахування у галузевий фонд (за рішенням галузі)	Експлуатаційні витрати або чистий прибуток	Від доходів основної діяльності без ПДВ
4	Податок на додану вартість (ПДВ)	Загальна сума виручки	Від загальної суми виручки
5	Податок на прибуток	Прибуток	Від оподаткування прибутку
6	Податок на транспортні засоби	Прибуток	Від потужності двигунів транспортних засобів
7	Місцеві податки	Визначаються місцевими органами влади

Облік платників податків здійснюється державними податковими адміністраціями й іншими державними органами у відповідності з законодавством, де платники повинні в обов'язковому порядку зареєструватися.

Ставки податків і зборів установлюється Верховною Радою України, місцевими Радами народних депутатів у відповідності з законодавством України і не можуть змінюватися протягом бюджетного року, якщо інше не передбачене законодавчими актами України.

Платники податків зобов'язані:

– вести бухгалтерський облік одержаних доходів від господарської або іншої діяльності у відповідності з чинним законодавством і нормативними документами про бухгалтерський облік на підприємствах України;

– подавати в установлені терміни в податкову інспекцію податкові декларації, декларації про доходи й іншу бухгалтерську звітність;

– своєчасно і в повному обсязі вносити платежі до бюджету.

За невиконання вимог по податковій системі державні податкові адміністрації мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і фізичних осіб фінансові санкції у вигляді стягнення до бюджету.

Сьогодні державні органи України, удосконалюючи систему оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб, ставлять за мету забезпечити зростання виробництва і підвищення життєвого рівня населення.