1.1.3. Організація пошти в деяких країнах у хvi – XIX століттях

У Австро-Угорщині у ХVI ст. одночасно діяла приватна [29, с. 795] пошта (Таксисів) і державна. У 1722 р. експлуатація поштових повідомлень перейшла до держави. До 1867 р. було одне загальне управління для австрійської та угорської пошти. В Австрії поштові заклади розподілені по 10-ти поштово-телеграфним округам, які управлялись пошт-директорами. Поштові операції виконувалися поштамтами, які поділялися на державні та приватні.

В Угорщині існувало 9-16 поштово-телеграфних округів і самостійне поштове управління, яке було підпорядковане угорському міністру торгівлі. Обидві половини айстро-угорської монархії у поштовому відношенні складали єдину територію, але мали розбіжності у фінансах, а у Всесвітньому Поштовому Союзі кожна частина монархії мала свій голос.

В Англії відомості про організацію служби кінних гінців, що перевозили королівську пошту, відносяться до 1100 р. В епоху королеви Єлизавети існували верхові гонці. У 1603 р. син Марії Стюарт король Яків І заснував у Лондоні поштову службу, що займалася доставкою переважно купецької кореспонденції за кордон.

У 1635 р., прагнучи вишукати для скарбниці додатковий доход, Карл І відкрив для широкої публіки особисту мережу доставки листів усередині країни. Він же затвердив перші в Англії поштові правила, створив поштові експедиції в Англії і Шотландії. Одержання пошти він здавав на відкуп за 7000 фунтів стерлінгів. За законом 1710 р. завідування поштою в Англії, Шотландії та Ірландії, а також у колоніях було довірено General Post Office. Цим же законом вперше була встановлена загальна такса для письмових повідомлень (листів). Пересилання повідомлень як усередині держави, так і за кордон була монополією держави.

Значне прискорення щодо термінів пересилання листів було досягнуто реформою 1784 р., коли верхові гонці були замінені поштовими каретами (mail coaches). У той самий час, розвиток поштових відносин в Англії стримувався значно високими таксами та складним поштовим механізмом.

Нова епоха в реформуванні поштової справи в країні почалась у 1840 р. зі змінами щодо створення однакової та помірної такси для листів. А з розвитком залізничних доріг та пароплавних сполучень (ліній) довела поштове сполучення Англії до вищого ступеня розвитку. Вперше були введені поштові перекази і створені поштові ощадні каси. Пошту разом з телеграфом підпорядковано General Post Office, головуючий якої ген-поштмейстер (Postmaster General) входить до складу Кабінету.

Постійне керівництво поштою належить трьом секретарям, які незалежні в ступені підпорядкованості (зміни міністерств). Поштові заклади розділені на Head Offices та Sub Offices. Для полегшення обміну письмових повідомлень (листів) у містах існують Town Letter Receiving Offices. У Лондоні обмін складає понад 30% від усіх листів, пересиланих у країні, існують 12 Head Offices, 91 Sub Offices і до 900 Receiving Offices.

У Бельгії пошта об’єднана з телеграфом та залізничними шляхами, підпорядкована окремому міністерству. Вся держава у поштовому відношенні поділена на сім округів. Поштові операції виконуються поштамтами (perceptions), поштовими агентами (sous-perceptions) і допоміжними поштовими місцями у сільській місцевості (depots, depots-relais).

У Нідерландах державна пошта вперше була заснована у 1752 р. Головне управління пошти та телеграфів входить до складу міністерства торгівлі і шляхів сполучення. Поштові операції виконувались поштовими конторами (postkantoren) і допоміжними поштовими місцями (hulpkantoren).

У Німеччині об’єднання пошт відбулося у 1868 р. на території північно-германського союзу. Заснована германська імперія прийняла на себе ведення поштової справи в усіх державах, які увійшли до складу імперії. Баварія і Вюргемберг зберегли самостійні поштові управління, впроваджуючи такси для поштових відправлень виключно в межах їх території.

Центральним управлінням імперсько-германської пошти було підпорядковане канцлеру "імператорське поштове відомство" (Reichspostamt), яке керувалося статс-секретарем з поштових справ. У 1875 р. до нього приєдналося управління телеграфами.

У 1874 р. засновано поштовий музей – багатий колекціями речей, що давали змогу дослідити історію писемності і створення поштових повідомлень (листів), їх пересилання в усіх народів у різні часи.

Німеччина – одна із деяких країн, де пошта прийняла на себе обов’язки з перевезення пасажирів.

Для поштових відносин із зарубіжними країнами були створені поштово-пароплавні лінії, які субсидувалися урядом. Підтримувались зв’язки з Данією, Сходом, Австралією та Північною Америкою. Засновано декілька поштових агенцій в Азії, Полінезії та Африці.

Крім свого прямого призначення німецькі поштові заклади виконували операції з державного страхування, прийому і виробництва платежів, продажу гербових марок та вексельного паперу. Забезпечення поштових операцій у 1895 р. виконували 148961 чол. На 1.01.1898 р. працювало: поштових агентів 8335 чол., у т.ч. 1449 – трактирщиків, 1375 – ремісників, 1298 – сільських господарів, 1174 – купців, 1084 – вчителів.

У Данії гонці, які утримувалися окремими містами та іноземними купцями, були у 1624 р. замінені організованим інститутом гонців, керівництво якими рада Копенгагена доручила чотирьом купцям. У середині ХVII ст. приватні підприємці заснували кінно-пасажирську пошту між Копенгагеном і Гамбургом. У 1711 р. пошта перейшла до рук уряду. У цей час поштою керує головне управління, яке входить до складу міністерства внутрішніх справ. Гренландія та вест-індійські острови мають свої поштові заклади, які не підпорядковані головному управлінню.

В Іспанії в кінці ХІІІ ст. існували цехи гонців, назва яких correos – перейшла в сучасну пошту. Поштові заклади Таксисів були у 1716 р. замінені урядовими. Об’єднані з телеграфом вони підпорядковані міністерству внутрішніх справ. Головуючим є генерал-директор. В кожній провінції створена поштова дирекція. Поштові операції виконуються поштамтами (estafetas) і поштовими агентствами (carterias). В колоніях поштова справа підпорядкована міністерству колоній.

В Італії становлення пошти стримувалося значними розбіжностями культури північних і південних провінцій, а також значною кількістю безграмотних. Але пошта розвивалась. На більш значних поштамтах будувалися спеціальні приміщення для складання листів, при італійських консульствах приймаються поштові перекази (vaglia postali consolari) для італійців, які живуть за кордоном і надсилають збереження на батьківщину. З 1889 р. пошта об’єднана з телеграфом, підпорядкована окремому міністерству, яке через 10 інспекторів керує 69-ма поштовими дирекціями, що розташовані в кожній провінції, в яких існують поштамти двох класів. Крім того, існують поштові агентства (Colletorie). Поштові заклади існують у Тунісі, Триполі та ін.

У Франції пошта функціонувала за рахунок приватних осіб (передана у приватну власність Генріхом ІІ у 1576 р.). Була установлена поштова такса і терміни доставляння та відправлення поштової кореспонденції. Плата була достатньо високою, як за доставляння кореспонденції, так і за перевезення пасажирів. Після приєднання до Всесвітнього Поштового Союзу (1878 р.) в країні почали знижувати такси і було уведено ряд полегшень у користуванні поштовими повідомленнями.

Франція значною мірою відставала від своїх сусідів щодо розвитку поштових відносин. У 1877 р. поштове відомство було об’єднано з телеграфним і створено самостійне міністерство пошти і телеграфу. Керівництво зосереджено у головному управлінні пошт і телеграфів (Direction generale des postes et telegraphes) і підпорядковане міністру фінансів, потім у складі міністерства торгівлі і промисловості. В той час створено 15 округів, завідували якими директори-інженери (directoreurs-ingenieurs). Експлуатацію здійснювала поштово-телеграфна дирекція. Для перевезення пошти залізничними шляхами було створено 8 округів. Поштові операції на місцях здійснювали заклади трьох класів: bureaux composes – у великих містах, bureaux simplus – у незначних і приймальні пункти з поштовими ящиками (facteurs-boitiers) у селищах. Доставляння пошти морськими шляхами здійснювалася під керівництвом роз’їздних бюро (egents embargues) або наглядовими комісіями у морських портах. Французькі заклади створені в Танжері (Марокко), Тріполі, Олександрії, Шанхаї та ін.

У Швейцарії пошта була підпорядкована окремим фаміліям. Об’єднана в епоху Гельветичної республіки (1798-1803 рр.), вона була роздроблена між урядом контонів. З 1848 р. пошта належить: уряду та підпорядкованим департаменту пошт і залізниці. Поділена на 11 округів; поштові операції виконуються поштовими бюро трьох класів: у менш значних населених пунктах створено поштові пункти. За рахунок туристів пошта Швейцарії досягла значного розвитку. У кожному готелі були створені поштові заклади. Пошта стала відома своїми закладами для перевезення пасажирів.

У Швеції державну пошту засновано у 1636 р. Перевезення пошти, у т.ч. і пасажирів було обов’язком землевласників, які отримували за це незначну платню. Цю повинність було скасовано у 1870 р. шляхом створення вільної згоди з приватними підприємцями. Поштою відає головне управління, яке підпорядковане міністру фінансів. Окружних установ немає.

У Туреччині пошта та телеграф підпорядковані головній поштово-телеграфній дирекції, яка самостійно розпоряджається своїми доходами. У кожному відомстві діє директор пошти і йому підпорядковано поштові контори. Для передавання повідомлень використовуються пароплави, залізниця, а всередині країни – в’ючні тварини у супроводі окремих верхових гонщиків. Єдину таксу для листів незалежно від відстані уведено у 1888 р., гроші надсилають дзвінкою монетою, зашитою у мішках, кореспонденція доставляється тільки у місця, де є поштові контори. Німеччина, Австро-Угорщина, Франція, Англія та Греція і Росія утримують у Константинополі та інших місцях свої поштові заклади.

У Греції головне управління пошти і телеграфу входить до складу міністерства внутрішніх справ, якому підпорядковано 9 окружних управлінь. Більшість малих поштових закладів діє влітку, що пов’язано з кліматичними умовами в ці часи.

У Румунії, Сербії, Болгарії створено урядову пошту за європейським прикладом.

У Сполучених Штатах Америки пошта у відповідності до конституції є регалією уряду. Керівництво поштою зосереджено у Post Offiсe Department, головуючий – генерал-поштмейстер входить до складу Кабінету Міністрів. Зі зміною Кабінету йдуть у відставку і чотири assistants. Динаміку розвитку поштових закладів надано в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 – Розвиток поштових закладів у США

Показники	Роки
	1789	1800	1850	1880	1890	1895
Чисельність поштових закладів, од.	75	900	18539	43012	62401	70096
Поштові тракти, англ. мілі	2275	20817	180052	319400	428400	456026

Із таблиці випливає, що поштові заклади розвиваються значними тампами, але поштові послуги у країні були збиткові. У 1897 р. був дефіцит у 11,4 млн. дол. при загальному обсязі доходів 82,6 млн. дол. Цей несприятливй результат був обумовлений значним обсягом урядової кореспонденції та низькою таксою на періодичні видання (1 цент з фунта ваги).

Значного розвитку досягли поштові заклади Канади та інших середньо- та південноамериканських республік: Чілі, Аргентина, Бразилія.

В Японії пошта була створена в 1871 р. за німецьким зразком. Існувало 18 поштово-телеграфних округів, 3668 поштових закладів та декілька поштових агентств. Перевозка пошти здійснювалась на пароплавах, залізничних дорогах, повозках за допомогою коней і скороходів.

У Китаї уряд використовував кур’єрську службу і в 1896 р. була створена «імперська китайська пошта».

В Африці Єгипет був однією із перших неєвропейських країн, який приєднався до ВПС і пошта була створена за англійським зразком [29].

В Австралії поштові повідомлення досягли високого ступеню розвитку. Кожна з п’яти колоній Австралійського континенту мала самостійно створену урядову пошту.

Для покращення організації поштових закладів у світі був створений Поштовий союз.