- •46 Економіка поштового зв’язку
- •Економіка поштового зв’язку
- •Тема 1. Основні принципи організації
- •Тема 2. Основи планування і прогнозування 139
- •Тема 3. Продукція та послуги поштового зв’язку 159
- •Тема 4. Якість послуг поштового зв’язку 208
- •Тема 5. Виробничі фонди 226
- •Тема 6. Трудові ресурси 260
- •Тема 7. Доходи 286
- •Тема 8. Витрати та собівартість послуг
- •Тема 9. Прибуток та рентабельність.
- •Тема 10. Оцінка ефективності виробництва
- •Тема 11. Аналіз діяльності підприємства
- •Тема 12. Аналіз і оцінка фінансового стану
- •Тема 13. Ризики і методи їх вимірювання 448
- •Тема 14. Аналіз та забезпечення економічної безпеки
- •Передмова
- •Розділ і поштовий зв’язок – виробнича інфраструктура економіки україни
- •Тема 1. Основні принципи організації поштового зв’язку
- •Тема 2. Основи планування і прогнозування
- •Тема 1. Основні принципи організації поштового зв’язку
- •Еволюція розвитку поштового зв’язку
- •1.1.1. Перші спогади та умови розвитку древньої пошти
- •1.1.2. Зародження пошти у середньовічній Європі
- •1.1.3. Організація пошти в деяких країнах у хvi – XIX століттях
- •1.1.4. Становлення пошти на просторах нашої батьківщини
- •1.2. Роль і місце поштового зв’язку в економіці країни. Перспективи розвитку
- •1.3. Особливості функціонування поштового зв’язку
- •1.4. Корпоративне управління – сутність і принципи його реалізації
- •1.5. Підприємництво - форма господарювання підприємства
- •1.5.1. Класифікація підприємств
- •1.5.2. Особливості створення малих підприємств
- •1.5.3. Спільні підприємства, їх створення
- •Персонал на спільних підприємствах. Питання наймання і звільнення, форми і розмірів оплати праці, а також матеріального заохочення працівників вирішуються спільним підприємством.
- •Розробка техніко-економічного обґрунтування. Техніко-економічне обґрунтування (тео) розробляється вітчизняним партнером сп або на його замовлення спеціалізованою організацією.
- •1.5.4. Створення та організація діяльності акціонерних
- •1.5.5. Види діяльності підприємства
- •1.6. Облікова політика підприємства
- •“Укрпошта”
- •1.7. Податкова система та механізм її застосування у підгалузі
- •1.7.1. Загальні положення організації податкової системи
- •1.7.2 Фінансовий механізм державної економічної політики
- •1.8. Основні напрями удосконалення оперативно-
- •1.8.1. Сутність і принципи механізму господарювання
- •1.8.2. Організація оренди
- •3. Розмір комісійних виплат (Пком):
- •4. Плата за додаткові (сервісні) послуги (Ппос):
- •1.8.3. Основні положення приватизації
- •1.8.4. Організаційні підсистеми внутрішньовиробничого
- •Тема 2. Основи планування і прогнозування
- •2.1. Сутність і принципи планування в ринкових умовах
- •2.2. Методи планування і прогнозування
- •2.3. Система планів та організація планової роботи у поштовій підгалузі
- •Розвиток зв'язку
- •Економічні показники
- •2.4. Основні розділи бізнес-плану
- •Питання для самоперевірки та самостійного поглибленого вивчення
- •Тема 3. Продукція та послуги поштового зв’язку.
- •Тема 4. Якість послуг поштового зв’язку.
- •Тема 3. Продукція та послуги поштового зв'язку
- •3.1.1. Сутність продукції зв’язку
- •3 .1.2 Способи виміру продукції зв'язку
- •3.2. Послуги поштового зв’язку
- •У законі визначено основні засади діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку:
- •3.3. Інформаційні технології та послуги поштового зв’язку
- •3.4. Планування обсягу послуг зв'язку
- •3.5. Прогнозування попиту на послуги поштового зв'язку
- •Для виявлення ступеня рівномірності зміни показників усередині регіону потрібно визначити ці показники та їхні зміни в розрізі областей, що входять у цей регіон, а в областях – в розрізі районів.
- •Важливе значення в процесі прогнозування має аналіз структури показників.
- •3.6. Сертифікація послуг поштового зв'язку
- •Тема 4. Якість послуг поштового зв'язку
- •4.1. Економічна характеристика та параметри якості послуг поштового зв'язку
- •4.2. Показники якості надаваних послуг
- •4.3. Якість обслуговування споживачів
- •4.4. Установлення нормативів якості проходження письмової кореспонденції та здійснення контролю за їх виконанням
- •4.5. Шляхи покращення якості роботи зв'язку
- •Тема 5. Виробничі фонди.
- •Тема 6. Трудові ресурси.
- •Тема 5. Виробничі фонди
- •5.2. Склад основних фондів
- •5.3. Види вартісних оцінок основних фондів
- •5.4. Знос основних фондів
- •5.5. Амортизаційні відрахування
- •5 .6. Показники використання основних фондів
- •Рух основних фондів
- •Вартісні показники використання основних фондів
- •Натуральні показники використання об'єктів основних фондів
- •5.7. Оборотні засоби підприємств зв'язку
- •5.8. Показники використання оборотних засобів
- •5.9. Шляхи поліпшення використання виробничих фондів
- •5.10. Капітальні вкладення, їх склад. Структура та джерело фінансування
- •Тема 6. Трудові ресурси
- •6.1. Сутність організації праці
- •6.2. Склад та облік працівників поштового зв’язку
- •6.3. Розрахунок штатної чисельності працівників
- •6.4. Заробітна плата та її розрахунок
- •6.5. Організація оплати праці в умовах колективної оплати праці (бригадний, сімейний, орендний)
- •6.6. Показники використання трудових ресурсів
- •Продуктивність праці
- •Аналіз продуктивності праці Темп зміни продуктивності праці, %:
- •Питання для самоперевірки та самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ іv результати та ефективність виробництва
- •7.1. Доходи зв'язку та їх планування
- •7.2. Про тарифну політику в поштовому зв’язку
- •7.3. Особливості нарахування пдв у поштовому зв’язку
- •Тема 8. Витрати та собівартість послуг поштового зв'язку
- •8.1. Витрати та їх структура. Склад витрат
- •8.2. Собівартість одиниці продукції та її калькуляція
- •8.3 Планування собівартості послуг поштового зв'язку
- •8.3.1. Загальні положення
- •8.3.2. Аналіз собівартості продукції
- •8.3.3. Планування експлуатаційних витрат за статтями
- •13. Витрати на матеріали
- •8.4. Заходи щодо зниження собівартості послуг зв'язку
- •8.5. Методика розрахунку витрат на послуги зв’язку, надані з використанням електронних систем
- •8.5.1. Загальні положення
- •8.5.3. Чисельність працівників-консультантів й оперативної підтримки технічного стану обладнання
- •8.5.4. Порядок розрахунку витрат на послуги
- •8.6. Основні задачі та принципи організації
- •Тема 9. Прибуток та рентабельність. Оцінка ефективності виробництва
- •9.1. Прибуток
- •9.2. Рентабельність
- •9.3. Оподаткування прибутку
- •9.4. Факторний аналіз рентабельності
- •Індексний метод визначення впливу факторів на зміну рівня рентабельності
- •Метод послідовної заміни визначення впливу факторів на зміну рівня рентабельності
- •Тема 10. Оцінка ефективності виробництва.
- •10.1. Поняття "ефективність" і "економічна ефективність"
- •10.2. Система показників і умов по визначенню економічної ефективності капітальних вкладень і нової техніки зв'язку
- •Показник абсолютної (загальної) економічної ефективності капітальних вкладень
- •Показник порівняльної економічної ефективності
- •Термін окупності
- •Методика розрахунку річного економічного ефекту
- •10.3. Урахування фактора часу при визначенні річного економічного ефекту
- •Перерахування вихідних даних до моменту початку
- •Перерахування вихідних даних до моменту уведення
- •10.4. Урахування зміни якісних показників під час розрахунку річного економічного ефекту
- •10.5. Розрахунок комплексного економічного ефекту конструкторських розроблень, нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій
- •Розрахунок економічного ефекту у виробника і споживача
- •10.6. Оцінка ефективності заходів науково-технічного прогресу та інвестицій
- •10.7. Макроекономічна ефективність розвитку поштового зв'язку і підхід до її визначення
- •Питання для самоперевірки та самостійного поглибленого вивчення
- •Зворотний зв'язок
- •Пропозиція
- •Взаємодія попиту та пропозиції
- •Вивчення попиту
- •Еластичність
- •11.2. Використання методів мікроекономічного аналізу для прийняття рішення щодо перспективи функціонування виробництва
- •11.3. Інфляція
- •Аналітичні показники. Застосування абсолютних, відносних, середніх величин, індексів
- •Методи і засоби аналізу господарської діяльності підприємств зв'язку
- •Тема 12. Аналіз і оцінка фінансОвОго стану підприємств зв’язку
- •12.1. Основні положення проведення оцінки фінансового стану підприємства
- •12.2. Зміст і завдання аналізу фінансової звітності
- •12.3. Методи аналізу фінансової звітності
- •12.4. Аналіз динаміки і структури активів і пасивів балансу
- •12.5. Аналіз Звіту про фінансові результати підприємства
- •Розрахунок показників фінансового стану
- •12.6.1. Оцінка стану майна підприємства
- •12.6.2. Оцінка ліквідності підприємства
- •12.6.3. Оцінка ділової активності підприємства
- •12.6.4. Оцінка фінансової стійкості підприємства
- •Валюта балансу
- •Оборотні активи
- •Майбутніх періодів
- •12.6.5. Оцінка довготермінової платоспроможності
- •Довготерміновий капітал
- •Активи підприємства
- •Витрати на виплату відсотків
- •Тема 13. Ризики і методи їх вимірювання
- •13.1. Сутність ризиків, їх основні елементи
- •Причини виникнення економічного ризику:
- •13.2. Загальні принципи класифікації ризиків
- •13.3. Кількісні методи оцінки економічного ризику
- •14. Аналіз та забезпечення економічної безпеки підприємства
- •14.1. Показники аналітичної оцінки банкрутства
- •14.2. Фактори кризового фінансового розвитку
- •14.3. Напрями забезпечення економічної безпеки підприємства
- •Основні напрями створення та розвитку мережі поштового безпеки
- •Питання для самоперевірки та поглибленого вивчення
- •Література
- •Словник основних термінів і понять
- •Реалізована продукція – це продукція, яка відвантажена споживачеві і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника або мають надійти у зазначений термін.
- •Санація – система організаційно-правових, фінансово-економічних заходів, що спрямовані на запобігання банкрутства підприємства за його неплатоспроможності.
- •Додатки
- •Послуг удппз “Укрпошта” (наказ від 28.12.2009 № 1004 зі змінами від 05.02.2010 № 59 та від 26.08.2010 № 440)
- •Пропозиції щодо роздільного обліку витрат на універсальні послуги Шляхи впровадження роздільного обліку витрат
- •Вихідна інформація для розрахунку показників оцінки фінансового стану підприємства поштового зв’язку
- •Складові доходів і витрат оператора поштового зв’язку
- •Розшифровка витрат
1.1.3. Організація пошти в деяких країнах у хvi – XIX століттях
У Австро-Угорщині у ХVI ст. одночасно діяла приватна [29, с. 795] пошта (Таксисів) і державна. У 1722 р. експлуатація поштових повідомлень перейшла до держави. До 1867 р. було одне загальне управління для австрійської та угорської пошти. В Австрії поштові заклади розподілені по 10-ти поштово-телеграфним округам, які управлялись пошт-директорами. Поштові операції виконувалися поштамтами, які поділялися на державні та приватні.
В Угорщині існувало 9-16 поштово-телеграфних округів і самостійне поштове управління, яке було підпорядковане угорському міністру торгівлі. Обидві половини айстро-угорської монархії у поштовому відношенні складали єдину територію, але мали розбіжності у фінансах, а у Всесвітньому Поштовому Союзі кожна частина монархії мала свій голос.
В Англії відомості про організацію служби кінних гінців, що перевозили королівську пошту, відносяться до 1100 р. В епоху королеви Єлизавети існували верхові гонці. У 1603 р. син Марії Стюарт король Яків І заснував у Лондоні поштову службу, що займалася доставкою переважно купецької кореспонденції за кордон.
У 1635 р., прагнучи вишукати для скарбниці додатковий доход, Карл І відкрив для широкої публіки особисту мережу доставки листів усередині країни. Він же затвердив перші в Англії поштові правила, створив поштові експедиції в Англії і Шотландії. Одержання пошти він здавав на відкуп за 7000 фунтів стерлінгів. За законом 1710 р. завідування поштою в Англії, Шотландії та Ірландії, а також у колоніях було довірено General Post Office. Цим же законом вперше була встановлена загальна такса для письмових повідомлень (листів). Пересилання повідомлень як усередині держави, так і за кордон була монополією держави.
Значне прискорення щодо термінів пересилання листів було досягнуто реформою 1784 р., коли верхові гонці були замінені поштовими каретами (mail coaches). У той самий час, розвиток поштових відносин в Англії стримувався значно високими таксами та складним поштовим механізмом.
Нова епоха в реформуванні поштової справи в країні почалась у 1840 р. зі змінами щодо створення однакової та помірної такси для листів. А з розвитком залізничних доріг та пароплавних сполучень (ліній) довела поштове сполучення Англії до вищого ступеня розвитку. Вперше були введені поштові перекази і створені поштові ощадні каси. Пошту разом з телеграфом підпорядковано General Post Office, головуючий якої ген-поштмейстер (Postmaster General) входить до складу Кабінету.
Постійне керівництво поштою належить трьом секретарям, які незалежні в ступені підпорядкованості (зміни міністерств). Поштові заклади розділені на Head Offices та Sub Offices. Для полегшення обміну письмових повідомлень (листів) у містах існують Town Letter Receiving Offices. У Лондоні обмін складає понад 30% від усіх листів, пересиланих у країні, існують 12 Head Offices, 91 Sub Offices і до 900 Receiving Offices.
У Бельгії пошта об’єднана з телеграфом та залізничними шляхами, підпорядкована окремому міністерству. Вся держава у поштовому відношенні поділена на сім округів. Поштові операції виконуються поштамтами (perceptions), поштовими агентами (sous-perceptions) і допоміжними поштовими місцями у сільській місцевості (depots, depots-relais).
У Нідерландах державна пошта вперше була заснована у 1752 р. Головне управління пошти та телеграфів входить до складу міністерства торгівлі і шляхів сполучення. Поштові операції виконувались поштовими конторами (postkantoren) і допоміжними поштовими місцями (hulpkantoren).
У Німеччині об’єднання пошт відбулося у 1868 р. на території північно-германського союзу. Заснована германська імперія прийняла на себе ведення поштової справи в усіх державах, які увійшли до складу імперії. Баварія і Вюргемберг зберегли самостійні поштові управління, впроваджуючи такси для поштових відправлень виключно в межах їх території.
Центральним управлінням імперсько-германської пошти було підпорядковане канцлеру "імператорське поштове відомство" (Reichspostamt), яке керувалося статс-секретарем з поштових справ. У 1875 р. до нього приєдналося управління телеграфами.
У 1874 р. засновано поштовий музей – багатий колекціями речей, що давали змогу дослідити історію писемності і створення поштових повідомлень (листів), їх пересилання в усіх народів у різні часи.
Німеччина – одна із деяких країн, де пошта прийняла на себе обов’язки з перевезення пасажирів.
Для поштових відносин із зарубіжними країнами були створені поштово-пароплавні лінії, які субсидувалися урядом. Підтримувались зв’язки з Данією, Сходом, Австралією та Північною Америкою. Засновано декілька поштових агенцій в Азії, Полінезії та Африці.
Крім свого прямого призначення німецькі поштові заклади виконували операції з державного страхування, прийому і виробництва платежів, продажу гербових марок та вексельного паперу. Забезпечення поштових операцій у 1895 р. виконували 148961 чол. На 1.01.1898 р. працювало: поштових агентів 8335 чол., у т.ч. 1449 – трактирщиків, 1375 – ремісників, 1298 – сільських господарів, 1174 – купців, 1084 – вчителів.
У Данії гонці, які утримувалися окремими містами та іноземними купцями, були у 1624 р. замінені організованим інститутом гонців, керівництво якими рада Копенгагена доручила чотирьом купцям. У середині ХVII ст. приватні підприємці заснували кінно-пасажирську пошту між Копенгагеном і Гамбургом. У 1711 р. пошта перейшла до рук уряду. У цей час поштою керує головне управління, яке входить до складу міністерства внутрішніх справ. Гренландія та вест-індійські острови мають свої поштові заклади, які не підпорядковані головному управлінню.
В Іспанії в кінці ХІІІ ст. існували цехи гонців, назва яких correos – перейшла в сучасну пошту. Поштові заклади Таксисів були у 1716 р. замінені урядовими. Об’єднані з телеграфом вони підпорядковані міністерству внутрішніх справ. Головуючим є генерал-директор. В кожній провінції створена поштова дирекція. Поштові операції виконуються поштамтами (estafetas) і поштовими агентствами (carterias). В колоніях поштова справа підпорядкована міністерству колоній.
В Італії становлення пошти стримувалося значними розбіжностями культури північних і південних провінцій, а також значною кількістю безграмотних. Але пошта розвивалась. На більш значних поштамтах будувалися спеціальні приміщення для складання листів, при італійських консульствах приймаються поштові перекази (vaglia postali consolari) для італійців, які живуть за кордоном і надсилають збереження на батьківщину. З 1889 р. пошта об’єднана з телеграфом, підпорядкована окремому міністерству, яке через 10 інспекторів керує 69-ма поштовими дирекціями, що розташовані в кожній провінції, в яких існують поштамти двох класів. Крім того, існують поштові агентства (Colletorie). Поштові заклади існують у Тунісі, Триполі та ін.
У Франції пошта функціонувала за рахунок приватних осіб (передана у приватну власність Генріхом ІІ у 1576 р.). Була установлена поштова такса і терміни доставляння та відправлення поштової кореспонденції. Плата була достатньо високою, як за доставляння кореспонденції, так і за перевезення пасажирів. Після приєднання до Всесвітнього Поштового Союзу (1878 р.) в країні почали знижувати такси і було уведено ряд полегшень у користуванні поштовими повідомленнями.
Франція значною мірою відставала від своїх сусідів щодо розвитку поштових відносин. У 1877 р. поштове відомство було об’єднано з телеграфним і створено самостійне міністерство пошти і телеграфу. Керівництво зосереджено у головному управлінні пошт і телеграфів (Direction generale des postes et telegraphes) і підпорядковане міністру фінансів, потім у складі міністерства торгівлі і промисловості. В той час створено 15 округів, завідували якими директори-інженери (directoreurs-ingenieurs). Експлуатацію здійснювала поштово-телеграфна дирекція. Для перевезення пошти залізничними шляхами було створено 8 округів. Поштові операції на місцях здійснювали заклади трьох класів: bureaux composes – у великих містах, bureaux simplus – у незначних і приймальні пункти з поштовими ящиками (facteurs-boitiers) у селищах. Доставляння пошти морськими шляхами здійснювалася під керівництвом роз’їздних бюро (egents embargues) або наглядовими комісіями у морських портах. Французькі заклади створені в Танжері (Марокко), Тріполі, Олександрії, Шанхаї та ін.
У Швейцарії пошта була підпорядкована окремим фаміліям. Об’єднана в епоху Гельветичної республіки (1798-1803 рр.), вона була роздроблена між урядом контонів. З 1848 р. пошта належить: уряду та підпорядкованим департаменту пошт і залізниці. Поділена на 11 округів; поштові операції виконуються поштовими бюро трьох класів: у менш значних населених пунктах створено поштові пункти. За рахунок туристів пошта Швейцарії досягла значного розвитку. У кожному готелі були створені поштові заклади. Пошта стала відома своїми закладами для перевезення пасажирів.
У Швеції державну пошту засновано у 1636 р. Перевезення пошти, у т.ч. і пасажирів було обов’язком землевласників, які отримували за це незначну платню. Цю повинність було скасовано у 1870 р. шляхом створення вільної згоди з приватними підприємцями. Поштою відає головне управління, яке підпорядковане міністру фінансів. Окружних установ немає.
У Туреччині пошта та телеграф підпорядковані головній поштово-телеграфній дирекції, яка самостійно розпоряджається своїми доходами. У кожному відомстві діє директор пошти і йому підпорядковано поштові контори. Для передавання повідомлень використовуються пароплави, залізниця, а всередині країни – в’ючні тварини у супроводі окремих верхових гонщиків. Єдину таксу для листів незалежно від відстані уведено у 1888 р., гроші надсилають дзвінкою монетою, зашитою у мішках, кореспонденція доставляється тільки у місця, де є поштові контори. Німеччина, Австро-Угорщина, Франція, Англія та Греція і Росія утримують у Константинополі та інших місцях свої поштові заклади.
У Греції головне управління пошти і телеграфу входить до складу міністерства внутрішніх справ, якому підпорядковано 9 окружних управлінь. Більшість малих поштових закладів діє влітку, що пов’язано з кліматичними умовами в ці часи.
У Румунії, Сербії, Болгарії створено урядову пошту за європейським прикладом.
У Сполучених Штатах Америки пошта у відповідності до конституції є регалією уряду. Керівництво поштою зосереджено у Post Offiсe Department, головуючий – генерал-поштмейстер входить до складу Кабінету Міністрів. Зі зміною Кабінету йдуть у відставку і чотири assistants. Динаміку розвитку поштових закладів надано в табл. 1.1.
Таблиця 1.1 – Розвиток поштових закладів у США
Показники |
Роки |
|||||
1789 |
1800 |
1850 |
1880 |
1890 |
1895 |
|
Чисельність поштових закладів, од. |
75 |
900 |
18539 |
43012 |
62401 |
70096 |
Поштові тракти, англ. мілі |
2275 |
20817 |
180052 |
319400 |
428400 |
456026 |
Із таблиці випливає, що поштові заклади розвиваються значними тампами, але поштові послуги у країні були збиткові. У 1897 р. був дефіцит у 11,4 млн. дол. при загальному обсязі доходів 82,6 млн. дол. Цей несприятливй результат був обумовлений значним обсягом урядової кореспонденції та низькою таксою на періодичні видання (1 цент з фунта ваги).
Значного розвитку досягли поштові заклади Канади та інших середньо- та південноамериканських республік: Чілі, Аргентина, Бразилія.
В Японії пошта була створена в 1871 р. за німецьким зразком. Існувало 18 поштово-телеграфних округів, 3668 поштових закладів та декілька поштових агентств. Перевозка пошти здійснювалась на пароплавах, залізничних дорогах, повозках за допомогою коней і скороходів.
У Китаї уряд використовував кур’єрську службу і в 1896 р. була створена «імперська китайська пошта».
В Африці Єгипет був однією із перших неєвропейських країн, який приєднався до ВПС і пошта була створена за англійським зразком [29].
В Австралії поштові повідомлення досягли високого ступеню розвитку. Кожна з п’яти колоній Австралійського континенту мала самостійно створену урядову пошту.
Для покращення організації поштових закладів у світі був створений Поштовий союз.
