18. Співвідношення праці та діяльності

Зв'язуючою ланкою між природою і людиною виступає практична перетворююча діяльність. Практичне творення предметного світу, відзначав К.Маркс, - перероблення неорганічної природи є самоутвердження людини як свідомої - родової істоти. Тварина також виробляє, але лише себе, в той час як людина відтворює всю природу, і саме це є її найважливішою відмін­ністю. Специфіка людської діяльності, як зазначає російський філософ О.Г.Дробницький, полягає в тому, що цей спосіб буття полягає в тому, що присвоєння природного матеріалу відбу­вається не безпосередньо шляхом асиміляції його біологічним тілом, але через творення особливого, предметного світу в праці, а розвиток людини відбувається як вдосконалення нею своїх предметних сил. Цим способом буття людина і відрізняється від тварини, але тим не менш ні предметний світ, створений працею людини, ні сама праця, взяті самі по собі, абстрактно, не відділяють людину від царства природи.

Головною передумовою перетворення життєдіяльності біологічного виду homo sapiens в людську діяльність є наявність не стільки особливої тілесної організації, скільки поява специфічного способу відображення - свідомості. Свідомість визначають як вищу, властиву лише людині і пов'язану з мовою функцію мозку, яка полягає в узагальненому, оціночному і цілеспрямованому відображенні дійсності, у мисленному моделюванні дій, у передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людини.

Для людської діяльності характерними є всі основні особливості свідомості, хоча на перше місце тут варто поставити її доцільний характер. Людина, на відміну від тварини діє свідомо, перед тим як виконати певну дію вона спочатку ставить мету, тобто робить діяльність предметом своєї волі.Людина перед кожним актом діяльності спочатку ставить мету. Мета - це форма свідомості людини, що відображає об'єктивний світ у вигляді майбутнього буття.

Під поняттям «праця», як правило, розуміється доцільна діяльність людини, в процесі якої вона, за допомогою засобів праці, взаємодіє з оточуючим природним середовищем з метою перетворення його предметів у відповідності з своїми власними цілями та задоволення потреб в обміні речовиною та енергією між своїм організмом та природою. Головною і кінцевою метою будь-якого акту праці є забезпечення життєдіяльності люд­ського організму - основи життя самої людини.

Основні напрямки розвитку НТР та їх соціально-екологічний зміст

Вплив нових відкриттів в науці та техніці (які були покликані докорінно змінити на краще життя широких мас населення і досить швидко почали давати результати) виявився настільки суттєвим, що в сукупності вони отримали назву, яка стала означенням нового етапу в розвитку людської цивілізації - науково-технічна революція. НТР - це корінне перетворення науки і техніки, їх зв'язків та соціальних функцій і ролей, що веде до загального перевороту в структурі та динаміці про­дуктивних сил суспільства; цей переворот означає одночасну зміну ролі людини як у системі продуктивних сил на основі комплексного технологічного використання науки як безпо­середньої продуктивної сили.

Виділяють основні напрямки в НТР:

1. Розвиток ядерної і термоядерної енергетики - повинно забезпечити нове, практично невичерпне джерело енергії, яке замінить вичерпні запаси нафти, газу, кам'яного вугілля і т.п.

2. Створення та широке застосування мікроелектроніки та електронно-обчислювальної техніки - механізація певних «рутинних» процесів людської мисленєвої діяльності, різке прискорення процесів накопичення та обробки інформації.

3. Комплексна автоматизація виробництва - перекладення функції обслуговування машин з людини на інші машини, звільнення робітника від ролі придатка верстата.

4. Розвиток глобальної системи телекомунікацій - пере­творення планети на єдиний інформаційний простір,

5. Розвиток генної інженерії та біотехнологій - можливість задавати наперед визначені властивості рослинам і тваринам, що використовуються в сільськогосподарському виробництві і забезпечення харчової бази людства без розширення застосування хімічних продуктів. Екологічний зміст сучасної науково-технічної революції проявляється в тому, що в ході її розгортання виникають необхідні наукові та технічні передумови забезпечення нового характеру ставлення до природи: можливість переходу вироб­ництва на замкнеш цикли, перехід до безмашинного вироб­ництва, можливість ефективнішого використання енергії аж до створення автотрофних систем, створення замкнених циклів водоспоживання, непорушення природних циклів колообігу речовини та енергії і т. ін. Одним з головних наслідків НТР є якісна зміна основних продуктивних сил людства.

В процесі розгортання НТР відбувається зміна не лише процесів виробництва, а й вироб­ничих відносин, взаємовідносини людини з засобами праці і разом з тим взаємовідносин між людьми та їх ставлення до оточуючого природного середовища.

Початок науково-технічної революції пов'язують з сере­диною сорокових років XX ст. Його ототожнюють з першою вдалою спробою звільнити ядерну енергію і створенням перших ЕОМ

Головними аспектами науково-технічного прогресу є створення і вдосконалення засобів праці, розширення сукуп­ності предметів праці, розвиток технології та енергетичної бази виробництва, вдосконалення механізмів управління вироб­ництвом та організації суспільної праці. Часто найважливішою рисою науково-технічної революції називають перетворення науки в безпосередню виробничу силу внаслідок її включення в процеси виробництва, скорочення тер­мінів між народженням нового відкриття в науці і його втіленням в продуктах промислового виробництва.Характерні риси НТР:

1). Якісне перетворення всіх елементів продуктивних сил - предметів праці, знарядь виробництва, самого працівника, він перестає бути «обслуговувачем» машини.

2). Зміна характеру та змісту праці, наростання творчої складової в трудових операціях, перекладання основного тягаря виконавської праці «на плечі» машин.

3). Виникнення передумов ліквідації протилежності між розумовою та фізичною, управлінською та виконавською працею, соціального розподілу діяльності, вихід людини поза власне виробництво, з «царства необхідності» в «царство свободи».

4). Відкриття принципово нових джерел енергії, створення нових матеріалів з наперед визначеними властивостями.

5). Наростання ролі міждисциплінарних досліджень, поступова ліквідація «ізоляції» галузей наукового знання.

6). Значне підвищення ролі інформаційної діяльності, засобів масової інформації та комунікації.

З точки зору вирішення проблеми кризового стану у взаємовідносинах суспільства та природи найважливішою рисою НТР - вперше у їх взаємодії досягнута гранична, з точки зору охоплення, опосередкованість усіх природних факторів виробництва і тим самим відкриваються можливості для подальшого розвитку суспіль­ства та його відносин з оточуючим природним середовищем як свідомо регульованого та контрольованого процесу.

До основних сторін сучасної науково-технічної революції можна віднести:1) наукову - систематичне прогнозування та комплексне використання нових фундаментальних відкриттів у природо­знавстві та суспільних науках;2) технічну - застосування принципово нових джерел енергії, нових матеріалів, комплексно-автоматизованих систем виробництва, а, також систем одержання, передачі та обробки інформації;3) соціальну - зміна ставлення людини до природи в процесі подальшого пізнання її основних закономірностей розвитку і нового технологічного оволодіння оточуючим природним середовищем.