7. Проблема періодизації відносин людини і природи

Енгельс:

дикість - період переважного присвоєння готових продуктів природи; штучно створені людиною продукти слугують, головним чином, допоміжними знаряддями такого присвоєння.

варварство - період введення скотарства та землеробства, період оволодіння методами збільшення виробництва продуктів природи за допомогою людської діяльності.

цивілізація - період оволодіння подальшою обробкою продуктів природи, період промисловості у власному смислі цього слова і мистецтва.

Рахілін: - стародавні, рабовласництво( інтесивен землеробство, скотарство), феодалізм, капіталізм ( промислове використання, ігнор екологічні закони), соціалізм ( наукове природокорситування)

Ю.В.Павленко в монографії «Екологія і культура». Критерій - пануючий тип господарства:

привласнюючий тип господарства панує переважно на найдавнішому етапі розвитку людства. Людська трудова діяльність спрямована на здобуття того, що у природному середовищі існує у готовому вигляді.

відтворюючий тип господарства - людина не просто бере з навколишнього середовища якусь частину природних багатств, а й сама активно перетворює це середовище відповідно до своїх цілей та потреб. Створює те, що взагалі не існує в природі.

Г.В.Платонов, намагається вичленити провідний елемент, що визначає ставлення людини до природи:

біогенний - адаптаційний, присвоюючий;

техногенний - частково перетворюючий:

аграрний;

індустріальний;

ноогенний - системноперетворюючий.

Г.О.Бачинський - вичленення основних стадій розвитку глобальної соціоекосистеми:

незамкнена;

частково замкнена;

замкнена.

Взявши за критерій пануючий спосіб організації людської діяльності, можна вичленити такі основні етапи:

етап природоподібної людської діяльності - період присвоєння готових продуктів природи, коли людина діє у своїх зовнішніх проявах як і будь-яка інша жива істота;

етап природозгідної людської діяльності - період, коли в результаті накопичення знань про природу, людина переходить до пристосування природного середовища до своїх потреб і відтворює необхідні їй компоненти природи, узгоджуючи свої запити з пізнаними вимогами природи;

етап «неприродної»(індустріальної) людської діяльності -період, коли з'являються машини і людина намагається підкорити природу, проголошуючи себе її «царем»(власне період фор­мування та розгортання глобальної екологічної кризи, викликаної антропогенним втручанням у природні процеси і виникнення загрози глобальної екологічної катастрофи).

постіндустріальний, або нової природозгідності - період, коли головною метою виробництва стає інформація у широкому розумінні, коли машини заміню­ються системами машин і виникають реальні передумови запобігання глобальній екологічній кризі та подолання глобальної екологічної катастрофи.

8. Поняття біосфера

Термін «біосфера» з'явився в біології в XVIII ст.

У той час «біосферами» називали невеликі кулеподібні тіла (глобули), які начебто лежать в основі всіх живих організмів. (Бюффон, Жан-Батист Ламарк) У 1875 р. австрійський вчений Едуард Зюсс визначив біосферу як особливу оболонку Землі, утворювану живими організмами, або, іншими словами, сукупності живих тіл, що населяють Землю, зону органічного життя, що охоплює область взаємодії атмосфери, літосфери та гідросфери.

Сучасне розуміння біосфери Вернадським. У 1926 р. в роботі «Біосфера» він дав таке визначення: біосфера - це цілісна геологічна оболонка Землі, що населена життям і перетворена ним.Уникав поняття «життя», тому краще використовув. Пон. «жива речовина» Кожний живий організм у біосфері –природний об’єкт- є живе природне тіло.жива речовина- сукупн.живи- організмів, що в нй існують.Життя- безперервний процес обміну речовиною та енергією між організмом та оточуючим середовищем.

Займаючись вивченням проблем геохімічної будови нашої планети, В.І.Вернадський звернув увагу на те, що її вирішення неможливе при використанні лише дослідницького інстру­ментарію геології та хімії. Головною причиною цього, на його думку, була роль в цих процесах живих організмів - з моменту появи життя на нашій планеті воно різко пришвидшило протікання геохімічних процесів і надало їм нового характеру.

структура біосфери можна вичленити такі основні компоненти:

1.жива речовина біосфери — сукупність всіх живих організ­мів, що населяють нашу планету, сумарна маса яких складає величину від 1020 до 1021 г, тобто від тисячі до десяти тисяч трильйонів т;

2.біогенна нежива речовина — створена і перероблена в ре­зультаті життєдіяльності живої речовини біосфери, поза біосферою вона невідома — вадозні мінерали, нафта, природ­ний газ, кам'яне та буре вугілля тощо;

3.косна (не жива) речовина (в твердому, рідкому, газо­подібному станах) створюється в процесах, в яких жива речо­вина участі не приймає;

4.біокосна речовина — закономірні структури (грунти, по­верхневі води, сама біосфера як складне планетне біокосне тіло), які створюються в процесі практично одночасно діяльно­сті живих організмів і косних речовин, виражаючи рівновагу обох цих систем, при провідній ролі живої речовини;

5) речовина, що знаходиться в сіпані радіоактивного розпаду;

6) розщеплені атоми — постійно утворюються з різноманітних видів земної речовини під впливом космічного випромінювання, потоки якого безперервно надходять у нав­ колоземний простір;

7)речовина космічного походження — надходить в межі біосфери і складається як з атомів та метеоритів, які потрапля­ ють в атмосферу з електромагнітного поля Сонця, так і з атомів та молекул, що походять з поза меж сонячної системи і існують з часу виникнення Всесвіту.