- •Об’єкт соціальної екології
- •Основні та неосновні закони се
- •Універсально-предметний характер людської діяльності
- •Єдність людини і природи
- •Проблема відчудження людини від природи
- •Проблема періодизації відносин людини і природи
- •Поняття біосфера
- •Розвиток Вернадським теорії біосфери ( - організованість, стабільність)
- •Специфіка процесів матеріального та енергетичного обміну
- •Основні закономірності розвитку біосфери
- •Екологічні кризи: сутність і типологія
- •Поняття ноосфера. 17. Вернадський . Теорія ноосфери.
- •Праця як основний спосіб взаємодії суспільства та природи
- •Знаряддя праці як соціоприродний продукт
- •Співвідношення праці та діяльності
- •Соціально-екологічний зміст нтр
- •Поняття технологія
- •Технологічні революції та їх вплив на характер взаємодії природи і суспільства
- •Універсальність технологічного способу виробництва
- •Поняття модель. Види моделей
- •Метод моделювання, основні види моделювання
- •Основні принципи соціально-екологічного моделювання
- •Основні завдання соціально-екологічного моделювання
- •Поняття прогнозу, науковий прогноз
- •36. Основні завдання та мета соціально-екологічного прогнозування
- •Метод соціально-екологічного прогнозування
- •Забезпечення достовірності соціально-екологічних прогнозів
- •Екологічне знання
- •Соціально-екологічна свідомість
- •Предмет відображення соціально-екологічної свідомості
- •Структура соціально-екологічної свідомості
- •Екологічна свідомість епохи
- •Основні функції соціально-екологічної свідомості
- •Особливості соціально-екологічної культури
- •Функції соціально-екологічної культури
- •Культурні норми освоєння природи
- •Соціально-екологічне виховання
- •Соціально-екологічні цінності
- •Соціально-екологічний імператив
- •Основні напрямки оптимізації системи „суспільство-природа”
- •Гармонізація системи „суспільство-природа”
- •Соціально-екологічна політика
- •Об’єкт і суб’єкт соціально-екологічної політики
- •Основіні Інструменти здійснення соціально-екологічної політики
- •Еколого-правова відповідальність
- •Специфіка екологічного права
- •Предмет, методи, джерела екологічного права
- •Принципи і функції екологічного права
- •Система екологічного законодавства України
- •Екологічні права та обов’язки громадян України
- •Взаємодія суспільства та природи в первісному суспільстві
- •Ф.Бекон про підкорення природи
- •Питання взаємодії суспільства та природи у філософії французкого матеріалізму 18ст. (Руссо, Дідро, Гольбах)
- •Проблема співвідношення природи і культури у філософії Канта
- •Гегель про розпредмечування природи та опредмечування людської сутності
- •Розробка Марксом і Енгельсом філософських основ наукового аналізу проблем взаємодії суспільства та природи
- •Соціально-екологічні ідеї „економічно-філософських рукописів 1844р” Маркса
- •Періодизація взаємодії історії взаємодії суспільства та природи в роботі енгельса „походження сім’ї, приватної власності та держави
- •Соціоекологічні проблеми світоглядних концепціях російського комізму
- •Основні положення космічної філософії Ціолковського
- •Екописимістичнай напрямок в сучасній західній футурології
- •Екооптимістичний напрямок в сучасній західній футурології
- •Питання взаємодії суспільства та природи в дослідницьких програмах Римського Клубу
- •Соціально-екологічні аспекти теорії нульового зростання
- •Соціально-екологічні аспекти теорії обмеженого зростання
- •Радикальна течія сучасної західної се
- •Консервативний напрямок в сучасній се
- •Ліберальний напрямок в сучасній се
- •Теорія Коеволюції
Особливості соціально-екологічної культури
У структурі сучасної культури доцільно виділити її специфічну форму - екологічну культуру
екологічна культура - програма, опредмечена в діяльності, на основі якої суб'єкт природокористування будує свій історично-конкретний процес взаємодії з природою
Екологічна культура - це тип життєдіяльності людини, що успадковується, та їївзаємовідносин з навколишнім середовищем
Екологічна культура є, за своєю суттю, своєрідним «кодексом поведінки», що лежить в основі екологічної діяльності та екологічної поведінки- специфічною рисою екологічної культури є те, що вона не утворюється стихійно
Е.С.Маркарян підсистеми
природно-екологічну - що відображає адаптацію суспільства до біофізичного оточення;
суспільно-екологічну - що відображає впорядкованість відносин суспільства з іншими суспільствами;
соціально-регулятивну - направлену на підтримання самої соціальної системи як єдиного цілого.
Функції соціально-екологічної культури
подолання віджилого – того, що гальмує подальший розвиток відносин між суспільством і природою
виховну - формування певних стереотипів поведінки щодо природи як окремих індивідів, так і суспільства в цілому;
прогностичну - створення можливості передбачення наслідків людської діяльності, результатів перетворення природи;
регулятивну - управління ставленням суспільства до природи в процесі господарської діяльності.
Головна функція екологічної культури виражається в її меті -організації взаємовідносин суспільства та природи так, щоб було враховано практичні потреби суспільства та «прагнення» природи до підтримки стабільності власного нормального стану і тим самим збереження умов для існування та розвитку людства.
Культурні норми освоєння природи
Екокультурні норми не є чимось сталим та незмінним. Вони трансформуються, розвиваються під впливом пануючого в суспільстві способу перетворення природного простору. На кожному етапі свого розвитку вони включають найсуттєвіші надбання способів організації людської діяльності, накопичених суспільством протягом всієї історії його розвитку.
Соціально-екологічна культура особистості та соціально-екологічна культура епохи
Екологічна культура - це тип життєдіяльності людини, що успадковується, та їївзаємовідносин з навколишнім середовищем- Екологічна культура є, за своєю суттю, своєрідним «кодексом поведінки», що лежить в основі екологічної діяльності та екологічної поведінки- специфічною рисою екологічної культури є те, що вона не утворюється стихійно
Головною специфічною рисою екологічної культури є те, що вона не утворюється стихійно, а виникає шляхом формування умов, що сприяють розгортанню її принципів та спеціальним видом діяльності - екологічним вихованням.
Соціально-екологічне виховання
Екологічне виховання - це цілеспрямований вплив на особистість на всіх етапах її життя за допомогою розгорнутої системи засобів та методів, що має на меті формування екологічної свідомості, екологічної культури, екологічної поведінки, екологічної відповідальності. Одним з найважливіших завдань екологічного виховання є формування у природокористувачів, кожного громадянина і у суспільства в цілому стійких установок на раціональне природокористування, вміння бачити за вирішенням окремих проблем віддалені екологічні наслідки втручання в природні процеси, почуття відповідальності перед нинішніми та майбутніми поколіннями за вплив власних дій на здатність природи бути середовищем існування людини.
Екологічне просвітництво - це перший ступінь в екологічному вихованні. Воно покликане сформувати перші, елементарні знання про особливості взаємовідносин суспільства та природи. Екологічна освіта - це психолого-педагогічний процес впливу на людину, метою якого є формування теоретичного рівня екологічної свідомості, що в систематизованому вигляді відображає різноманітні сторони єдності світу, закономірності діалектичної єдності суспільства та природи.Специфіка екологічної освіти полягає в тому, що вона повинна базуватися на принципі «випереджаючого відображення». В свідомості людини повинна відбуватись постійна оцінка можливих наслідків, як безпосередніх так і майбутніх з позиції не тільки добробуту людини, а й гармонізації відносин у системі «суспільство-природа».
Метою екологічної освіти є озброїти людину знаннями в області природничих, технічних та суспільних наук, про особливості взаємодії суспільства та природи, розвинутії в ній здатність розуміти і оцінювати конкретні дії та ситуації.Екологічне виховання - психологом педагогічний процес, метою якого є формування у індивіда не лише наукових знань, а й певних переконань, моральних принципів, що визначають його життєву позицію та поведінку в області охорони оточуючого середовища та раціонального використання природних ресурсів
У системі екологічного виховання можна виділити такі основні напрямки:
Політичний.
Природничо-науковий
Правовий
Морально-естетичний
Світоглядний
Засоби екологічного виховання:
сім'ю, в якій відбувається первинна соціалізація індивіда, формуються основні риси особистості, тип світосприйняття і світоставлення; засоби масової інформації, що впливають на масову свідомість суспільства, дають актуальну екологічну інформацію, первинну інтерпретацію подій чи прийнятих рішень і тим самим формують громадську думку;неспеціалізовану освіту всіх щаблів - від дитячих садків до вищих навчальних закладів - де при викладанні практично всіх навчальних дисциплін повинна бути природоохоронна тематика, повинні формуватися основи знань природничих, технічних та соціальних знань, важливих в соціально-екологічному відношенні;спеціалізовану освіту, спрямовану на формування кадрів спеціалістів, що професійно займатимуться питаннями, пов'язаними з проблемами оптимізації та гармонізації взаємодії в системі «суспільство-природа»;систему екологічного законодавства, покликану вказувати на загальні орієнтири держави як виразника суспільних інтересів у галузі використання природних ресурсів, охорони природи, збереження придатного для життя і здоров'я людини природного середовища;карно-наглядову систему держави, завданням якої є формування переконання, що будь-які правопорушення в галузі природокористування та дотримання екологічних прав громадян будуть відповідно оцінені державою.
