18. Технологічні революції та їх вплив на характер взаємодії природи і суспільства

Технологічні революції - корінні, якісні зміни в способах організації людської діяльності та техніці.

Технології - це обумовлені станом знань та суспільною ефективністю способи досягнення цілей, що поставлені суспільством.

Етапи, які пройшла у своєму розвитку технологія:

А) природоподібна технологія первісних мисливців та збирачів, період безпо­середнього засвоєння готових продуктів природи;

Б) природоузгоджена технологія землеробства та ремесла;

В) «неприродна» технологія індустріального промислового виробництва.

Ці етапи розділяються технологічними революціями.

Першою була неолітична революція, що розтягнулась на кілька тисячоліть і характеризувалась осво­єнням вогню, виплавкою металів та переходом до відтво­рюючого типу господарства.

Друга - промислова революція XVIII ст. найважливішою віхою якої є винайдення парової машини і автономних джерел енергії для виробництва промис­лової продукції, заміна знаряддя праці машиною і зміна ролі робітника у виробничому процесі.

Сьогодні людство вступило в етап третьої технологічної революції, яка співпадає в часі і знаходить своє вираження в НТР.

НАСЛІДКИ техн. револ. (третьої)

Кібернетики як науки, мистецтво управління, інформатика, роблять можливим:

а). мінімізацію недостатньо підготовленого втручання в природні процеси,

б) отримання нової інформації шляхом синтезу наявних знань,

в) формування цілей, які будуть більш адекватними отримуваним результатам.

г) мінімізація мож­ливості прийняття хибних управлінських рішень (Чорнобильської АЕС, перекидання вод рік півночі Росії в Середню Азію, побудови хімічних гігантів в районі найбільшого в світі резерву питної води озера Байкал і т.п.)

Поява мікроелектроніки, біотехнології, генної інженерії:

а) виробництво матеріалів з наперед визначеними властивостями

б) глибоке проникнення в механізми функціонування живої та неживої природи

в) більш точне прогнозування наслідків природоперетворюючої діяльності

г) мінімізація чи й повністю нейтралізація її негативного впливу на оточуюче середовище.

Поява та розвиток інформатики як нового типу організації знання приводить до того, що поступово збільшується частина суспільства, що зайнята в процесах отримання та обробки знання. Цей процес розвивається в напрямку поступового охоплення всіх членів суспільства. Завдяки цьому стає можливим присвоєння у все більшій мірі кожним членом суспільства функції цілепокладання, перекладаючи на плечі систем машин цілевиконання. Тим самим поступово долається історичний соціальний розподіл людської діяльності, односто­ронність матеріального та духовного виробництва, розумової та фізичної праці.

Основний зміст та основні етапи 3ї технічної революції

Етапи, які пройшла у своєму розвитку технологія: (технології - це обумовлені станом знань та суспільною ефективністю способи досягнення цілей, що поставлені суспільством,)

А) природоподібна технологія первісних мисливців та збирачів, період безпо­середнього засвоєння готових продуктів природи;

Б) природоузгоджена технологія землеробства та ремесла;

В) «неприродна» технологія індустріального промислового виробництва.

Ці етапи розділяються

технологічними революціями - корінними, якісними змінами в способах організації людської діяльності та техніці.

Першою була неолітична революція,

Друга - промислова революція XVIII ст. найважливішою віхою якої є винайдення парової машини і автономних джерел енергії для виробництва промис­лової продукції, заміна знаряддя праці машиною і зміна ролі робітника у виробничому процесі.

Сьогодні людство вступило в етап третьої технологічної революції, яка співпадає в часі і знаходить своє вираження в НТР.

(НТР - це корінне перетворення науки і техніки, їх зв'язків та соціальних функцій і ролей, що веде до загального перевороту в структурі та динаміці про­дуктивних сил суспільства; цей переворот означає одночасну зміну ролі людини як у системі продуктивних сил на основі комплексного технологічного використання науки як безпо­середньої продуктивної сили.)

Три основних етапи:

1) виникнення та масове розповсюдження якісного нового, технологічного типу наукового знання, що пристосоване до цілей управління як виробничими, соціальними, так і соціо-природними процесами;

2) виникнення та розвиток принципово нових типів технічних систем: мікроелектроніка, що забезпечує якісно нові можливості накопичення інформації, комп'ютерна техніка, яка забезпечує можливість «машинізації» певних нетворчих функцій людського мозку по обробці інформації, телекомунікації, що дозволяють практично миттєво передавати інформацію у рамках планети, біотехнології, генна інженерія і т.п.;

3) формуванням якісно нового типу організації всього суспільного виробництва, корінною зміною його структури і характеру праці, в основі якого лежить перехід від індустріально-машинного виробництва до комплексно-автоматизованого.