1. - Авторські договори замовлення;

- авторські договори на використання готового твору (ст. 1112 ЦК України).

2. За видом художньої творчості: - договори на створення і використання літературних, музичних, аудіовізуальних, архітектурних та інших творів.

3. за способом використання: видавничі договори, договори про депонування рукопису, сценарні договори, договори художнього замовлення, договори про використання у промисловості творів декоративного мистецтва тощо.

Авторські договори можна класифікувати і за іншими критеріями.

Найбільш поширеним авторським договором є договір на видання твору, тобто на його опублікування, випуск твору у світ. За цим договором здійснюються видання і перевидання будь-яких творів, що можуть бути зафіксовані на папері.

Договір про депонування (організоване зберігання) рукописів має ту саму мету, що і видавничий договір — довести до відома громадськості про те чи інше досягнення у сфері інтелектуальної діяльності. Даний договір поки що не дістав належного правового регламентування.

Сценарний договір. Сценарний договір — це договір про розробку технології виконання твору, його режисури, визначення змісту, характеру і порядку дій. Об'єктом договору є літературний сценарій, що повинен відповідати обумовленим у договорі умовам і вимогам.

Договори художнього замовлення. Більшість творів образотворчого мистецтва створюється на замовлення. До творів образотворчого мистецтва з правової точки зору слід відносити твори живопису, графіки, скульптури, декоративного мистецтва, фотографії, а також твори, створені способом аналогічним фотографії тощо. Цей договір є угодою, за якою автор зобов'язується створити і передати замовнику в установлений договором строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зобов'язується сплатити автору обумовлену винагороду.

Окрему групу договорів складають договори про використання творів образотворчого мистецтва в театральних постановках, у кіно- та телефільмах. В одних театрах для виконання кожної вистави укладається договір з художником, в інших є штат своїх художників, які створюють ескізи декорацій і костюмів у порядку службових обов'язків.

За договором про використання у промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва автор зобов'язується передати або створити і передати твір декоративно-прикладного мистецтва для використання промисловому підприємству, яке зобов'язується виплатити автору обумовлену договором винагороду. Суб'єктами договору є автор твору і промислове підприємство. До творів, що можуть бути визнані об'єктами декоративно-прикладного мистецтва, належать: серветки, килими, хустки, взуття, одяг, вироби із шкіри, кісток, пластмаси; іграшки, значки, сувеніри, вироби зі скла, фарфору, металу; ювелірні і галантерейні вироби тощо.

4. Поняття та зміст суміжних прав.

Нарівні з охороною прав авторів творів літератури й мистецтва національне законодавство і міжнародні акти охороняють суміжні права.

Пригадаємо Існують три різновиди суміжних прав: права виконавців на їх виконання, права виробників фонограм і відеограм на їхні фонограми і відеограми, а також права організацій мовлення на їх радіо- і телевізійні програми. Охорона суміжних прав передбачає захист прав тих, хто допомагає авторам творів довести до відома широкої аудиторії творчий задум автора або іншим способом поширювати його твори.

Відповідно до ст.35 (а) ЗУ «Про авторське право і суміжні права» до об’єктів суміжних прав віднесені виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів.

Суміжні права можуть переходити автоматично від одних правоволодільців до інших (ст. 39 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Виробники фонограм, відеограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм, відеограм або на їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, що позначається латинською літерою «R» у колі — ® , іменем особи, яка має суміжні права, і зазначенням року першої публікації фонограми (відеограми). Такий же знак ставлять при реєстрації торговельних марок.

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав полягають у тому, що їх суб'єкт має:

• право на використання об'єкта суміжних прав;

• виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав;

• право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;

• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Виключні права виробника фонограми або відеограми на використання фонограми або відеограми означають право здійснювати, дозволяти або забороняти такі дії:

• відтворювати фонограму (право на відтворення);

• розповсюджувати оригінал або примірники фонограми будь-яким способом, у тому числі шляхом продажу (право на розповсюдження);

• здавати у прокат оригінал або примірники фонограми, у тому числі після їх розповсюдження, здійснюваного виробником фонограми або за його згодою (право на здавання у прокат);

• доводити фонограму до загального відома (право на доведення до загального відома);

• переробляти або будь-яким іншим способом змінювати фонограму (право на переробку)

• та інші.

Згідно зі ст. 455 ЦК України виключні права організацій мовлення на використання її передачі означають право здійснювати, дозволяти або забороняти такі дії:

• ретранслювати передачу; записувати передачу;відтворювати запис передачі;

• розповсюджувати оригінал або примірники запису передачі,

• у тому числі шляхом продажу;

• доводити до загального відома запис передачі;

• публічно сповіщати передачу в місцях із платним входом.

Використанням передачі (програми) організації мовлення є також інші дії, встановлені законом.

Організації мовлення мають право на одержання винагороди за будь-яке використання їх передач.