3.Особливості діяльності в ранньому дитинстві

Для раннього дитинства основними видами діяльності є предметна діяльність, мовлення і гра. Розвиток предметної діяльності пов'язаний з оволодінням виробленими людством способами користування предметами. Дитина вчиться від дорослих використовувати предмети, осягає значення речей. Відмінність предметної діяльності від характерного для періоду немовляти простого маніпулювання предметами полягає в підпорядкуванні способів дії дитини з предметами функціональному їх призначенню у житті культурної людини.

Засобом здійснення предметної діяльності, знаряддям оволодіння суспільними способами використання предметів є спілкування. Попри те що емоційне спілкування перестає бути провідною діяльністю в ранньому дитячому віці, воно продовжує дуже інтенсивно розвиватися і стає мовним.

Ранній дитячий вік є сенситивним (сприятливим) періодом для розвитку мовлення, оскільки саме в цей час оволодіння мовою є найефективнішим. До трьох років дитина оволодіває мовленнєвим диханням, засвоює майже всі звуки рідної мови. її словниковий запас становить 1200-1500 слів, вона використовує поширені речення (5-6 слів), 

Для розвитку малюка особливе значення має гра - діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності.

Елементи гри використовують уже немовлята, маніпулюючи предметами (іграшками, сосками). На другому році життя гра стає більш спонтанною і змістовною. Вона є не просто маніпуляцією, а розгортається як дії з предметами, в яких дитина відтворює те, що роблять дорослі (наприклад, розмова по телефону, пиття чаю). Це перші кроки на шляху до символічних дій. Найпоширенішими у цьому віці видами ігор є гра-досліджен-ня (ігрове дослідження особливостей предметів), гра-конструювання (самостійне зведення споруд і обігрування їх), рольова (перебирання дитиною на себе ролі дорослого) гра.

Ігрова діяльність малюка є основою формування майбутніх умінь і навичок, розумових дій. У процесі ігрового експериментування формується багато його нових складних здібностей. До двох років малюки вже можуть бавитися в елементарні логічні (передбачають використання і розвиток навичок логічного мислення) і тематичні (за заданою дорослими чи самостійно обраною) ігри, виявляючи свою здатність складати план дій.

З розвитком символічної (умовне позначення у грі предметів, подій, явищ) гри змінюється ставлення дитини до інших дітей. На першому році життя вони майже не взаємодіють між собою. Десятимісячні діти ставляться один до одного, як до живих забавок: смикають за волосся, торкаються пальцями очей тощо. На 18-20 місяці вони починають взаємодіяти з партнерами по грі, прагнуть бавитися одне з одним.

4. Спілкування дітей раннього віку

У ранньому віці, особливо в першій його половині, дитина тільки починає входити у світ соціальних відносин. Через спілкування з мамою, батьком та іншими дорослими дитина поступово оволодіває нормативною поведінкою. Саме в предметній діяльності через спілкування з дорослими створюється основа для засвоєння значень слів і пов'язування їх з образами предметів та явищ навколишнього світу. Багато тут залежить від того, як дорослі організовують спілкування з дитиною, які вимоги ставлять до цього спілкування. Якщо з дітьми спілкуються мало, обмежуючись доглядом за ними, то вони різко відстають у розвитку мови. З іншого боку, якщо дорослі у спілкуванні з дитиною намагаються ловити кожне бажання дитини, виконують все, що вона хоче, дитина може довго обходитися без мови. По-іншому складається тоді, коли дорослі змушують дитину говорити розбірливо, по можливості чітко оформляти словами свої бажання і тільки в цьому випадку виконувати їх. Потреба спілкуватися розвивається через спілкування з дорослим з приводу предметної діяльності. Саме завдяки предметної діяльності дитина може засвоїти значення слів, образи предметів.

У ранньому дитинстві розвиток мови йде в двох напрямках: удосконалюється розуміння мови дорослих і формується власна активна мова дитини.

Дитина раннього віку надзвичайно швидко оволодіває мовою завдяки психологічній включеності у спілкування з дорослими. Вона уважно слухає розмови дорослих, коли, здавалося б, до неї не звертаються, а сама вона зайнята грою.

У ранньому віці спілкування з однолітками тільки починає складатися і вирішальна роль в цьому належить організації дорослим суб'єктної взаємодії між дітьми, яка здійснюється по ходу спільної діяльності. Стихійне формування взаємодій дітей відбувається повільно і може ускладнюватися різними негативними проявами, що пояснюється невмінням дитини враховувати інтереси однолітка, бачити в ньому таке ж істота, як і він сам.

Комунікативна потреба складається у дітей поступово, протягом раннього віку. На початку другого року життя у малюків є лише інтерес і емоційне ставлення до однолітка. До кінця другого року у дітей зрідка з'являються ініціативні дії з метою привернути до себе увагу однолітка, продемонструвати йому свої вміння. Чутливість до впливів ровесника проявляється слабо, дитина в основному намагається зацікавити однолітка собою, а ініціатива іншої дитини не часто викликає відповідну активність. Тому контакти дітей частіше є односторонніми і не призводять до взаємодії. І лише на третьому році життя ініціативні дії по відношенню до однолітка входять до репертуару поведінки дітей раннього віку. Поступово збільшується різноманітність, тривалість та інтенсивність ігрових дій дітей. З'являється відповідна активність дітей, що полягає у підтримці ініціативи однолітка шляхом повторення його дій, відгуку на його вокалізації, пропозиції нового виду гри. Контакти однолітків стають циклічними, виникають спільні ігри.