Групи факторів, що впливають на рівень якості продукції

Фактори	Складові факторів
1. Технічні	Конструкція; технологія виготовлення; засоби технічного обслуговування і ремонту; технічний рівень бази проектування, виготовлення та експлуатації; система резервування та інші.
2. Організаційні	Розподіл праці і спеціалізація; форми організації виробничих процесів; ритмічність виробництва; форми і методи контролю; форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту та інші.
3. Економічні	Ціна; собівартість; форми і рівень зарплати; рівень затрат на технічне обслуговування і ремонт; ступінь підвищення продуктивності праці та інше.
4. Суб'єктивні	Професійна підготовка працівників; його фізіологічні та емоційні особливості.

Організаційним факторам іноді не приділяють стільки уваги, скільки технічним, тому дуже часто добре спроектовані і виготовлені вироби в результаті поганої організації виробництва, транспортування, експлуатації і ремонту достроково втрачають свою високу якість.

Економічним факторам одночасно властиві контрольно-аналітичні і стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дозволяють виміряти затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного рівня якості виробів. Дія стимулюючих факторів призводить як до підвищення рівня якості, так і до його зниження. Найбільш стимулюючими факторами є ціна і зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює до підвищення якості. При цьому ціна повинна покривати всі витрати підприємства на заходи по підвищенню якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. В той же час вироби з більш високою ціною повинні бути більш високої якістю.

В забезпеченні якості значну роль відіграє працівник з його професійною підготовкою, фізіологічними та емоційними особливостями, тобто суб'єктивний фактор, який по-різному може впливати на розглянутий вище ряд факторів. Від професійної підготовки працівників, які зайняті проектуванням, виготовленням та експлуатацією виробів, залежить рівень використання технічних факторів.

Кількісна оцінка рівня якості товару може здійснюватися такими методами:

1) експериментальний — заснований на застосуванні технічних вимірювальних засобів і дає фізикохімічну характеристику товару;

2) розрахунковий — характеризується обчисленнями з використанням параметрів, знайдених іншими методами; слугує для обчислення значень показників продуктивності і зберігання; використовується насамперед для проектування продукції, коли остання ще не може бути об’єктом експериментальних досліджень;

3) органолептичний — заснований на сприйнятті органів відчуттів (зору, слуху, смаку) без застосування технічних вимірювальних або реєстраційних засобів; дає змогу оцінити ергономічні й естетичні показники якості товару;

4) експертний — заснований на думках групи фахівців-експертів;

5) соціологічний — полягає в аналізі думок споживачів продукції;

6) реєстраційний — характеризується використанням інформації, яку отримують підрахунком кількості визначених подій, предметів або витрат (наприклад, витрат на створення та експлуатацію виробів).

Дані методи можна застосовувати для визначення кількісних показників якості товару не тільки окремо, а й комбінуючи їх.

Велику роль у забезпеченні якості і, як наслідок, конкурентоспроможності товару відіграють стандартизація, сертифікація та системи управління якістю.

Стандартизація — це діяльність зі встановлення у нормативних документах певних вимог (норм, правил та характеристик) для гарантування:

• безпеки продукції для навколишнього середовища, життя, здоров’я та майна споживачів;

• технічної й інформаційної сумісності;

• взаємозамінності товарів;

• якості товарів відповідно до рівня розвитку науки, техніки та технології;

• безпеки господарських об’єктів з урахуванням ризику виникнення природних та техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій.

Стандарт — документ, яким визначається (нормується) предмет, що стандартизують. Він є не тільки технічним, а й державним документом. Стандарти містять повну характеристику товару:

• технічні умови його виготовлення;

• правила приймання;

• сортування;

• пакування;

• маркування;

• транспортування;

• зберігання.

Сертифікація — це процедура підтвердження відповідності, завдяки якій незалежна від виробника (продавця, виконавця) та споживача (покупця) організація документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим вимогам

Розвинена національна сертифікація слугує інтересам споживача, захищаючи його від низькоякісної, а то й просто шкідливої для здоров’я продукції.

Система якості — це сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю.

Проблема якості й конкурентоспроможності товару носить у сучасному світі універсальний характер. Масове виробництво товарів високої якості — один із вагомих критеріїв розвитку будь-якого суспільства. Однак відомо, що суттєва частка підприємств України випускають та реалізують товари з порушенням стандартів та інших нормативних документів. І відшкодування за рахунок винуватців заподіяної таким чином шкоди є процесом украй складним і довгим.

Основною метою управління конкурентоспроможністю товару виступає оптимізація співвідношення його ціни та якості.

Численні маркетингові дослідження показали, що, здійснюючи покупку, більшість покупців орієнтується на критерій «ціна —якість». Розуміння «гарної якості» у різних людей суттєво відрізняється: для одних — надійність, для інших — краса, для третіх — екстравагантність та ін. Але алгоритм вибору в більшості випадків однаковий. Людина зважує, чи «досить якості» йому запропонували за дану ціну.

Вибираючи товар, споживач свідомо або несвідомо враховує експлуатаційну якість товару, порівнює його граничну корисність (цінність) з витратами, пов’язаними з експлуатацією виробу.

Якість => Задоволеність споживача => Цінність / Вартість

Отже, для того, щоб товар був конкурентоспроможним, необхідно оптимізувати всі ланки виробничого циклу товару так, аби ціна товару відповідала його якості, а також рівню сервісу, та щоб товар був доступним для споживача.

Згідно з традиційним уявлення про процес підвищення якості, для забезпечення переваг товару, що поставляється, за рівнем ціни, якості, умовами поставки й сервісу виробник змушений зазвичай витрачати додаткові кошти, що виділяються ним із прибутку, і, як результат, підвищувати ціну продукції.

Основними причинами, що визначають необхідність забезпечення і підвищення якості є:

- безперервне і кількісне зростання потреб (особистих, суспільних, виробничих), їх якісний розвиток;

- зростання ролі і темпів науково-технічного прогресу в розвитку науки, техніки, виробництва, економіки;

- удосконалення і ускладнення конструкцій виробів, що випускаються, підвищення значущості функцій, які виконуються ними;

- посилення вимог до підвищення ефективності виробництва;

- посилення конкуренції на внутрішніх і світових ринках.