Висновки.

Таким чином, норми кримінального процесуального права, які регулюють порядок виявлення, збирання, закріплення, перевірки та оцінки доказової інформації у кримінальній справі відповідними суб’єктами доказування, становлять інститут доказового права.

Доказове право включає в себе норми, які встановлюють:

1. Мету і предмет доказування.

2. Поняття доказування, доказів та їх систему.

3. Умови допустимості й належності доказів.

4. Особливості збирання, перевірки і оцінки окремих видів доказів.

5. Способи доказування.

6. Проведення слідчих та розшукових дій, які дозволено використовувати для доказування.

7. Права та обов’язки осіб, які беруть участь у доказуванні, а також особливості доказування в окремих категоріях кримінальних справ.

Норми доказового права не зводять­ся лише до формальних приписів, які встановлюють і регулюють пере­лічені вище питання. Вони водночас виступають і гарантією досяг­нення істини в кожній конкретній справі та гарантією прав, свобод й інтересів осіб, які потрапляють в сферу кримінального процесу, і, в першу чергу, – сторін провадження.

У процесуальній літературі норми доказового права прийнято поді­ляти на дві частини: загальну і особливу.

До загальної частини доказового права на­лежать кримінально-процесуальні норми, які:

2. Подають поняття доказів та їх систему (ст. 84 КПК).

2. Встановлюють належність і допустимість доказів або навпаки – недопустимість (ст. 85 – 90 КПК).

3. Окреслюють обставини, які підлягають доказуванню (ст. 91 КПК).

4. Вихідні положення збирання та оцінки доказів (ст. 93 – 94 КПК).

5. Права і обов'язки суб’єктів доказування тобто суду та сторін кримінального провадження (ст. 9, 92, 20, 23, відповідні статті § 1 – 4 Глави 3 КПК).

Особлива частина доказового права включає норми, які регулюють:

1. Зміст та порядок проведення окремих гласних і негласних слідчих (розшукових) дій в процесі доказування (глава 20 – 21 КПК).

2. Особливості збирання, перевірки та оцінки окремих видів доказів (наприклад, перевірка достовірності показань свідка ст. 96 КПК).

3. Специфіку доказування у випадку особливих порядків провадження (наприклад, щодо неповно­літніх – ст. 485 КПК) або на різних стадіях процесу.

Джерелами доказового права є: Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс, окремі закони України: "Про прокуратуру", "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", "Про Національну поліцію", "Про оперативно - розшукову діяльність, "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу" «Про Національну поліцію» тощо.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

І НСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

Кафедра кримінального права і процесу

Тези лекцій з навчальної дисципліни

“ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ”

для студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» спеціальності 081 «Право»