Медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування вторинної контрактури мімічних м‘язів

Ще з минулого століття до нас доходить висловлювання неврологів про важкість лікування лицевої контрактури. Можна сказати, що результати лікування цієї недуги залежить від ступеню важкості: так, при КММ легкого ступеня, коли більшість хворих не відчуває особливого дискомфорту і спокійно відноситься до свого косметичного дефекту, відмічаються непогані результати при застосуванні фінлепсину (400 – 600 мг на добу), клоназепаму (4 – 6 мг на добу), дифеніну (0,16 – 0,32 г на добу), мідокалму (0,05 г 3 рази на день) та баклофену (0,1 – 0,25 г 3 рази на день). Лікування КММ середнього та важкого ступенів складає, зважаючи на дані літератури в теперішній час не існує таких терапевтичних методів, які б дали можливість досягнути повної локалізації контрактури. Але при наполегливому і раціональному комплексному лікуванні у багатьох хворих поліпшується емоційний стан і зменшуються прояви м’язового спазму та синкінезій. Крім вищевказаного лікування хворим з КММ також бажано проводити санацію жовчовивідних шляхів (сліпе, зондове зондування, призначення рослинних жовчогінних засобів), застосовувати легкий розслабляючий масаж мімічних м’язів з ураженого боку, ЛФК (знімає напругу в м’язах обличчя, справляє благо приємну психотерапевтичну дію) з контролем дозування об’єму та інтенсивності вправ. Застосовується також постізометрична релаксація мімічних м’язів, яка на думку Г.А.Іванічева, (1992), В.А.Карлова, (1987), дозволяє значно зменшити їх спазм у разі КММ. Стосовно інших засобів фізіотерапії, то тактика при лікуванні КММ має бути такою: у доклінічному періоді і у разі ранніх ознак КММ для нормалізації тонічної активності мімічних м’язів і зменшення ступеня парезу призначається дециметровохвильова терапія (ДМХ) за допомогою апаратів “Ромашка”, “Ранет”, “Волна-2” на уражену половину обличчя з захопленням шило соскоподібної ділянки, зони розгалуження ЛН та паретичних м’язів по полегшеній методиці (діаметр випромінювача 10 см, потужність – 6 – 10 Вт, тривалість процедури – 7 – 10 хв.). У стадії розгорнутих клінічних проявів контрактури вплив стає більш інтенсивним (потужність – 10 – 15 Вт, тривалість процедури – 12 – 15 хв., щоденно, протягом 10 – 15 днів). Для профілактики та лікування контрактур у ранньому періоді також застосування методика комбінованого впливу СМС та УЗ на ділянку проекції верхніх шийних симпатичних гангліїв, запропонована Г.Є.Багель (1989), що сприяє поліпшенню судинної регуляції і кровопостачання лицевих м’язів, зменшенню патологічної імпульсації з боку стовбурово-ретикулярних структур, поліпшенню центральної регуляції тонусу мімічних м’язів. Лікування СМС проводиться на апараті “Ампліпульс-4”, один з електродів розміром 2,5х2,5 см встановлюють на 2 см нижче кута нижньої щелепи, другий – на 1 см вище першого, режим перемінний, род роботи І, частота 150 Гц, глибина модуляції – 50%, тривалість 3 – 5 хв.; род роботи IV, частота – 70 Гц, глибина модуляції – 75%, тривалість 3 – 5 хв., сила струму 10 – 12 мА, впливати почергово з обох боків, курс лікування 8 – 10 процедур через день). УЗ – озвучування проводять по полегшеній методиці. Призначають також електрофорез судиннорозширюючих (еуфілін, компламін, сульфат магнію), седативних (седуксен, натрію бромід) міорелаксуючих (натрію оксибутірат) речовин на шийно-комірцеву зону (сила струму – до 10 мА, тривалість впливу – 15 – 20 хв., щоденно або через день, курсом 8 – 12 процедур). Інколи застосовують поєднання дії інфрачервоних промінів у слабкотепловому дозуванні на уражену половину обличчя та електрофорез міорелаксуючої суміші (натрію оксибутирату 10%, димексиду 20%) на ділянку спазмованих мімічних м’язів методом напівмаски Бергон’є (сила струму – 1,5 – 3 мА, тривалість впливу – 10 – 15 хв., щоденно протягом 8 -  10 днів), використовують вплив синусоїдальних модульованих струмів та діадинамічних струмів на ділянку проекції шийних сегментів хребта, парафінові (50 – 52⁰С) або озокеритові (46 – 48⁰С) аплікації на шийно-комірцеву зону (тривалість впливу 20 хв, щоденно або через день курсом 10 – 12) грязеві аплікації на “здорову” половину обличчя та шийно-комірцеву зону (при доклінічній або ранній клінічній фазі контрактури: температура грязі 38 – 40⁰С, тривалість впливу – 20 хв., щоденно або через день, курс – 10 – 12) та на уражену половину обличчя (при виражених клінічних проявах контрактури: температура грязі – 37 – 39⁰С, тривалість впливу – 10 – 15 хв., через день курсом 8 – 10). М.І.Антропова та В.М.Котенева пропонують поєднання УЗ – впливу та грязевих аплікацій на проекцію шийних симпатичних гангліїв для зниження перезбудження мімічних м’язів у хворих ранніми електроді агностичними ознаками КММ та у початковій її стадії. Також у комплекс лікування при КММ можна включати хлоридні натрієві, радонові, йодобромні ванни (температура води – 36 – 37⁰С, тривалість 10 – 15 хв., через день, 10 – 12 процедур на курс). Деякі автори рекомендують застосовувати у разі НЛН з початковими проявами контрактури мімічних м’язів синусоідальні модульовані струми на ділянку проекції верхніх шийних симпатичних вузлів, (Багель Г.Є., 1985). Таким чином, проаналізувавши дані літератури з питань лікування НЛН, можна зробити висновок, що лікування має бути комплексним, етіопатогенетичним, диференційованим з урахуванням стадії захворювання, особливостей його перебігу, індивідуальних особливостей організму хворого. Кожен з наведених вище методів може бути успішно використаним з позицій індивідуального підходу до хворого, але майже кожен з них має як свої переваги, так і недоліки. Наприклад, антибіотикотерапія, яка вкрай необхідна для лікування НЛН    інфекційного генезу, може викликати ряд алергічних реакцій та понизити резистентність організму хворого, що було б недоречним  у разі НЛН, де само по собі спостерігається зниження імунітету. Імунодепресивну дію може викликати і застосування глюкокортикоїдів, протизапальний та протинабряковий ефекти яких використовуються при лікуванні НЛН. Використання  у разі НЛН методу блокад анестетиками, судинорозширювальними та гормональними препаратами, поряд з їх позитивним впливом, може викликати ряд ускладнень алергічного та запального типів. Фізіотерапевтичні методи, зокрема пов’язані з використанням електричної дії, поряд з їх позитивним впливом за умов глибоких парезів та паралічів лицевої мускулатури, можуть викликати зайве подразнення лімбіко-ретикулярного комплексу, дуже чутливого до електричних струмів, і привести до утворення контрактури. Окремим комплексом при лікуванні НЛН стоїть використання вазоактивних, сечогінних препаратів, вітамінів та рефлексотерапії. Ці методи, як свідчать дані літератури, не викликають ускладнень і лише в невеликій кількості випадків бувають малоефективними. Якщо через 2 місяці після виникнення паралічу мімічних м’язів під впливом консервативного лікування ніякого поліпшення не настало, можна застосувати хірургічну декомпресію (Портнов Ф.Г., та ін., 1989), причому дана операція більш ефективна у перші 2-3 місяці захворювання, коли мають місце явища набряку стовбура ЛН у ФК (Каліна В.О., Шустер М.А., 1970). Крім цього, з хірургічних методів лікування у разі НЛН та його ускладнень застосовують операції по утворенню анастомоза ЛН з під’язичним (Julian G.G..etal., 1997; Stearus M.P., 1997), додатковим (Ebersold M.J., Quast L.M., 1997;) нервами, операції м’язевої трансплантації (Julian G.G. et al., 1997; O`Brien B.M., et al.,1990). Методи рефлексотерапії  у складі комплексного лікування НЛН та її ускладнень Механізм рефлексотерапевтичного впливу полягає, передусім, у тому, що дія на ТА різними методами дозволяє створити потужний потік аферентних імпульсів, які розповсюджуються по всіх рівнях нервової системи, блокують або різко знижують передачу патологічних сигналів у вищі структури мозку, сприяють відновленню функції різних відділів лімбічної системи та нової кори, ліквідації патологічних домінантних центрів на всіх рівнях нервової системи та відновленню нормального функціонування вищих адаптаційних систем організму (Дуринян Р.А., 1983; Szopinski J., et al., 1983;Han J.S., Terenius L., 1982;Hansen J.H., Hansen P.E., 1983;Vinceni C.A., Richardson P.H., 1986). При дії голкою на ТА виникає стимуляція центрів спинного і головного мозку, які продукують мікропептиди енкефалін, бета - ендорфін та дінорфін, а також стимуляція гіпоталамо-гіпофізарних структур (Pert A. et al., 1981;Bossud D.F., Lesinin L.B., 1983;Liao Y.Y., Faccinetti F., Nappi G., 1984;Hoffmann P., Thoren P., 1986;He L. et al., 1985;Price D.D., Rafli A.A., 1984), що проявляється клінічно протибольовим, протизапальним, протинабряковим, десенсибілізуючим ефектами (Chan S.H.H., 1984;Hansen P.A., Hansen J.E., 1984;Levith et al.,1983;Richardson P.H., Vincent C.A., 1986).