2. Структура системи валютного регулювання і контролю в Україні.

Валютні відносини, як всередині держави так і на міжнародному рівні, зумовлюють необхідність їх постійного регулювання і контролю.

Валютне регулювання – це діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями.

До сфери валютного контролю належить: визначення і регулювання на державному рівні обсягу готівки в іноземній валюті та її обмінного курсу; дотримання правил здійснення валютних операцій за участю резидентів і нерезидентів; виконання зобов’язань щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, що знаходиться за кордоном; дотримання вимог валютного законодавства.

В Україні існує цілісна система валютного регулювання і контролю, яка є однією з найважливіших сфер державного регулювання економіки.

Елементами цієї системи є: валютна політика держави; валютне законодавство; зовнішньоекономічна діяльність резидентів і нерезидентів юридичних і фізичних осіб; контроль за здійсненням валютних операцій (рис. 1)

Рис. 1. Система валютного регулювання і контролю в Україні.

3. Валютна політика держави.

В процесі господарювання держава постійно здійснює довгострокову (стратегічну) та поточну (тактичну) економічну політику, спрямовану на забезпечення економічної безпеки, збереження і примноження економічного потенціалу і національного багатства, підвищення добробуту народу.

Господарським кодексом України визначено основні напрями економічної політики, серед яких важливе місце посідає валютна та зовнішньоекономічна політика (рис. 2).

Рис. 2. Економічна політика держави.

Зовнішньоекономічна політика спрямована на регулювання державою відносин суб’єктів господарювання з іноземними господарюючими суб’єктами та захист національного ринку і вітчизняного товаровиробника.

Валютна політика спрямована на встановлення і підтримання паритетного курсу національної валюти щодо інших валют, стимулювання зростання державних валютних резервів, та їх ефективне використання, тобто вона передбачає формування валютних фондів, необхідних для регулювання валютних курсів та для забезпечення своєчасних розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Валютний фонд – це сукупність коштів в іноземній валюті, що перебувають у розпорядженні господарюючих суб’єктів, міністерств, місцевих рад та держави.

Державний валютний резерв (на сьогодні його сума перевищує 8 млрд. доларів США) формується Кабінетом Міністрів України за рахунок наступних джерел:

• коштів Державного бюджету України у межах сум видатків, затверджених Верховною Радою України;

• валютних цінностей, куплених на міжбанківському валютному ринку України, або за погодженням з НБУ на міжнародному валютному ринку;

• кредитів, отриманих за рубежем в межах ліміту зовнішнього державного боргу, затвердженого Верховною Радою України;

• інших надходжень, передбачених чинним законодавством.

Валютні фонди суб’єктів господарювання формуються за рахунок експортної виручки, інвалютних коштів, придбаних на внутрішньому валютному ринку, кредитів в іноземній валюті, отриманих як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку кредитних ресурсів та інших валютних надходжень(рис. 3). Ці фонди зберігаються на банківських валютних рахунках і використовуються підприємствами для здійснення міжнародних розрахунків за експортно-імпортними операціями та на потреби виробничого і соціального розвитку.

Рис.3 . Схема валютного фонду підприємства