1.1. Фази акредитива.
Процес узгодження умов надання акредитиву і термінів його виконання має три певні фази. На першій фазі розглядається пропозиція щодо умов поставки товару. Експортер надає потенційному покупцю свою пропозицію і в ході переговорів з покупцем обговорює умови акредитиву.
Друга фаза пов’язана з підписанням умов поставки товару і його оплати. Імпортер дає експортеру замовлення на поставку товару, відповідно підписав договір з купівлі-продажу (контракт). Водночас він дає своєму банку доручення на відкриття акредитиву.
Третя фаза є заключною – товар поставляється і виконуються умови акредитиву. Експортер відвантажує замовлений товар і надає банку документи на оплату.
В розрахунках за документарним акредитивом беруть участь такі сторони:
Акредитиводатель (той хто віддає наказ на відкриття акредитиву) – покупець-імпортер;
Акредитивний банк – банк-емітент (банк покупця-імпортера);
Авізуючий банк – банк, якому доручається повідомити експортера про відкриття на його користь акредитиву і передати текст акредитиву.
Бенефіціар за акредитивом – продавець-експортер.
Схематично розрахунки у формі документарного акредитиву зображені на мал.5.
1
ІМПОРТЕР
(акредитиводатель)
ЕКСПОРТЕР
(бенефіціар)
7
2
Пункт
призначення
Пункт
відвантаження
13
11
3
12
8
5
6
Перевізник
БАНК
ЕКСПОРТЕРА (авізуючий,
підтверджуючий банк)
БАНК
ІМПОРТЕРА (банк-емітент)
9
10
4
Мал.5. Розрахунки за документарним акредитивом.
Після заключення контракту експортер готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера. Отримавши таке повідомлення, покупець подає своєму банку доручення (заяву) на відкриття акредитиву. В цій заяві банку доручається відкрити товарний акредитив на умовах, які перелічені в ньому і відповідають укладеному контракту. В заяві вказуються:
наказодатель і бенефіціар;
дата і місце закінчення акредитиву;
вид акредитиву;
авізуючий банк і банк, який підтверджує акредитив;
спосіб відвантаження товару та виконання акредитиву;
описання товару і умов поставки;
перелік документів, проти яких виконується акредитив;
дата першого відвантаження;
термін, протягом якого повинні бути надані документи;
номер рахунка, з якого банк повинен здійснити списання коштів на оплату товару і комісійні банків.
Відкритий банком акредитив направляється експортеру, який вказаний в ньому. Як правило, акредитив направляється через авізуючий банк, що знаходиться в країні експортера.
Отриманий від емітента акредитив може бути авізований банком без зобов’язань з його боку. У цьому випадку авізуючий банк тільки перевіряє наявність документів за зовнішніми ознаками. Він не бере на себе ніяких зобов’язань щодо гарантії платежу експортеру.
Якщо банк-емітент звертається до авізуючого банка дати підтвердження відкритому акредитиву, тобто додати власну гарантію платежу, то такий банк вже виступає в ролі банку, що підтверджує цей акредитив, і тоді відкритий акредитив має гарантії двох банків, один з яких знаходиться в країні експортера, а другий – в країні покупця.
Далі відкритий акредитив підлягає передачі його бенефіціару. Отримавши акредитив, бенефіціар перевіряє його на предмет відповідності умовам контракту. У випадку невідповідності бенефіціар може сповістити свій банк про умовне прийняття акредитиву і вимагати у покупця внесеня необхідних змін в його умови. Якщо бенефіціар згоден з умовами відкритого на його користь акредитиву, він у встановлені терміни відвантажує товар і, отримавши транспортні документи від перевізника, надає їх разом з іншими документами в свій банк. Банк експортера перевіряє всі документи на предмет їх відповідності умовам акредитиву і надсилає їх банку-емітенту для оплати, акцепту або негоціації. У супроводжувальному листі обов’язково вказується, яким чином повинна бути зарахована виручка.
Отримавши документи, банк-емітент перевіряє їх, після чого переказує суму платежу банку експортера, дебетуючи рахунок імпортера. Банк експортера зараховує виручку бенефіціару. Імпортер же, одержавши від банка-емітента документи, одержує за ними у власність товари від перевізника.
Банк-емітент може сам виконати акредитив чи уповноважити банк експортера (або інший банк) на виконання акредитива шляхом здійснення платежу бенефіціару, негоціації або акцепту його трат.
Витрати, пов’язані з відкриттям акредитиву, як правило, бере на себе покупець, хоча він може вимагати у експортера, щоб той взяв на себе всі або частину витрат і комісії.
При виконанні акредитиву не банком-емітентом, а іншим банком (це може бути не банк експортера, а третій банк, що дав підтвердження) останній отримує за акредитивом право на вимогу від емітента платежу на відшкодування своїх виплат бенефіціару максимально швидким способом. Вимога платежу за акредитивом, яка називається рамбурсом, може направлятися не тільки банку-емітенту, але й третьому банку, якщо емітент надав йому право здійснити платіж за данним акредитивом. В будь-якому випадку банк, на який виставлений рамбурс за акредитивом, є рамбурсуючим банком.
Якщо акредитив відкривається в забезпечення платежу за контрактом, що передбачає надання покупцю короткотермінового комерційного кредиту, документи видаються банком-емітентом імпортеру без списання з нього суми платежу. Для експортера це не означає зменшення гарантії платежу, поскільки суму документів, представлених за акредитивом з відстроченим платежом, банк оплатить по настанні відповідних строків. Важливо, щоб документи були представлені експортером в банк до закінчення строку дії акредитиву і підтверджували виконання всіх його умов; в цьому випадку зобов’зання банку по оплаті цього комплекту документів діє до моменту настання строку платежу.