- •Тема 1. Загальні основи організації міжнародних розрахунків. Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Поняття і види міжнародних розрахунків. Способи платежів
- •2. Роль національних і колективних валют та золота в міжнародних розрахунках.
- •3. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод.
- •3.1. Валюта ціни та валюта платежу.
- •3.2. Умови платежу.
- •4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення.
- •Тема 2. Роль банків в організації міжнародних розрахунків Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Міжбанківські кореспондентські відносини та система міжбанківських комунікацій. Система свіфт.
- •Система свіфт.
- •2. Відкриття та ведення валютних рахунків.
- •3. Купівля банками іноземної валюти для міжнародних розрахунків.
- •Тема 3. Умови поставок і документи в міжнародній торгівлі Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •3.1. Характеристика зовнішньоторговельного контракту
- •2. Умови поставок товару
- •3. Види документів при міжнародних поставках
- •3.1. Комерційні документи
- •3.2. Транспортні документи
- •3.3. Страхові документи
- •3.4. Фінансові документи
- •Тема 4. Недокументарні форми розрахунків Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Особливості використання в міжнародній сфері основних форм розрахунків.
- •Вільний вибір виробниками і споживачами найбільш вигідних ринків збуту та закупок усередині країни і за кордоном;
- •Мал. 3. Оцінка ризику неплатежу/непостачання товару для контрагентів при різних формах розрахунків
- •2. Авансові платежі.
- •3. Платіж на відкритий рахунок.
- •4. Банківський переказ.
- •Мал.4. Банківський переказ
- •5. Розрахунки з використанням чеків, пластикових карток, векселів
- •Тема 5. Документарні форми розрахунків Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Документарний акредитив
- •1.1. Фази акредитива.
- •Мал.5. Розрахунки за документарним акредитивом.
- •1.2. Форми акредитива.
- •1.3. Види і конструкції акредитива.
- •Мал. 6. Розрахунки за платіжним акредитивом
- •Мал.7. Розрахунки за перевідним акредитивом
- •1.4. Конструкції акредитиву.
- •1.5. Відкриття акредитива.
- •1.6. Виконання акредитиву.
- •1.7. Уніфіковані правила для акредитиву.
- •2. Інкасо.
- •2.1. Види інкасо.
- •2.2. Фази документарного інкасо.
- •6 7 Пункт призначення
- •Мал.8. Розрахунки у формі інкасо
- •2.3. Узгодження умов інкасо.
- •2.4. Виписка інкасового доручення і подача документів.
- •2.5. Уніфіковані правила для інкасо (упі).
- •Тема 6. Кредитування учасників міжнародних розрахунків Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Роль кредиту в забезпеченні зовнішньої торгівлі, його види та зв’язок з умовами платежу
- •2. Кредитування імпорту
- •2.1. Кредитування на основі векселя
- •2.2. Кредитування на основі документарного акредитива
- •2.3. Пряме банківське кредитування імпортера
- •3. Кредитування експорту
- •3.1. Короткострокове кредитування експортера
- •3.2. Експортний факторинг та форфейтинг
- •3.3. Експортний лізинг
- •Тема 7. Банківська гарантія як інструмент забезпечення виконання зобов’язань
- •1.1. Поручительство.
- •1.2. Платіжне зобов’язання.
- •2. Дія банківських гарантій.
- •Мал.11. Схема надання прямої банківської гарантії.
- •Мал.12. Схема надання непрямої банківської гарантії.
- •3. Видача банківських гарантій.
- •4. Використання банківської гарантії.
- •5. Типи та основні види банківських гарантій.
- •5.1. Типи банківських гарантій.
- •5.2. Види банківських гарантій.
- •Тема 8. Система валютного регулювання та валютного контролю в Україні Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Формування системи валютного регулювання в Україні
- •2. Структура системи валютного регулювання і контролю в Україні.
- •3. Валютна політика держави.
- •4. Валютне законодавство.
- •5. Органи валютного регулювання і контролю, їх основні функції і завдання.
- •Тема 9. Контроль державних органів за дотриманням правил здійснення зовнішньоекономічних розрахунків в іноземній валюті Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Використання іноземної валюти з власних поточних рахунків юридичних осіб.
- •2. Використання іноземної валюти як засобу платежу або як застави.
- •3. Окремі випадки використання іноземної валюти.
- •4. Перевірка розрахунків за експортно-імпортними операціями.
- •5. Перевірка режиму квотування і ліцензування експорту та імпорту товарів.
- •6. Дотримання встановленого порядку при виконанні товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зед.
- •Тема 10. Контрольні функції банків щодо режиму функціонування банківських рахунків в іноземній валюті Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Контроль за відкриттям і веденням банківських рахунків резидентам і нерезидентам у національній та іноземній валюті
- •2. Режим функціонування кореспондентських рахунків банків
- •3. Зупинення операцій, арешт та примусове списання коштів в ін валютах та банківських металів
- •Тема 11. Валютний контроль та відповідальність за порушення валютного законодавства Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Відповідальність за порушення правил здійснення операцій з валютними цінностями та розрахунків у сфері зед.
- •2. Порядок застосування санкцій
4. Використання банківської гарантії.
В більшості випадків банківська гарантія не використовується. Записана в договорі послуга виконується як і обумовлювалось, а гарантія гаситься по закінченні терміну її дії. Іноді гарантійний документ, якщо він вже не потрібний, повертається в банк, який його видав.
В міжнародній практиці розрахунків існує правомірне і неправомірне використання банківських гарантій.
Правомірне використання. Якщо постачальник, на думку бенефіціара гарантії, порушив своє договірне зобов’язання, останній може скористатися гарантією.
Як правило, проста письмова заява бенефіціара про настання строків сплати гарантійної суми – достатня умова для здійснення гарантійним банком або його кореспондентом негайного платежу. Передумовою є лише те, щоб використання відбувалося беззастережено, протягом термінів дії і на умовах, які передбачалися гарантією. Якщо банк-гарант доручив банку-кореспонденту в країні бенефіціара видати гарантію, то вимога пред’являється там. Банк-кореспондент негайно заплатить, і посилаючись на зустрічну гарантію, яку він має, почне вимагати суму від банка-гаранта. При цьому банк-кореспондент вирішує, чи сталося використання у повному обсязі з умовами гарантії.
Банк-гарант також негайно виконає своє зобов’язання по платежу і потім зніме цю суму з рахунка принципала. Правову основу для цього дає підписана клієнтом заява про відповідальність (реверс), яка є складовою частиною гарантійного договору.
Неправомірне використання. Сутність банківської гарантії полягає в її абстрактному характері. З цього випливає принцип виключення: будь-яка спроба затягнути оплату гарантії не за провиною банка, який її надав (виплата по гарантії може затримуватись через пред’явлення постійних претензій бенефіціаром принципалу), може призвести до значної втрати довіри до цього банка і вплинути на його рейтинг.
Обмеження принципу виключення заперечень виникає із основного правила “вірність і віра”. Так, якщо банк дізнається, що правова угода, яка лежить в основі гарантії, порушує, наприклад, закон або відповідні звичаї, він може і повинен відмовити в платежі. Відмовити в виплаті, не зважаючи на формальне пред’явлення вимог по гарантії, банк може лише при дуже суворих передумовах: вимога вже на перший погляд повинна виглядати протизаконною.
Досвід багатьох років видачі банківських гарантій показав, що необгрунтоване вимагання гарантії зустрічається дуже рідко. Навіть якщо таке інколи трапляється, то, як правило, все з’ясовується шляхом переговорів і сума відшкодовується.
У випадку, коли гарантія вимагається без обгрунтування, нанесений збиток виявляється незастрахованим (таку можливість іноді надають муніципальні органи по страхуванню експортних ризиків) і врегулювати це питання шляхом переговорів не вдається, принципалу зазвичай залишається лише довгий і досить дорогий процесуальний шлях для повернення своїх грошей. Справа ускладнюється тим, що бенефіціари, які перебувають за межами національних кордонів гаранта, часто наполягають на видачі гарантії банком власної країни.