- •Тема 1. Загальні основи організації міжнародних розрахунків. Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Поняття і види міжнародних розрахунків. Способи платежів
- •2. Роль національних і колективних валют та золота в міжнародних розрахунках.
- •3. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод.
- •3.1. Валюта ціни та валюта платежу.
- •3.2. Умови платежу.
- •4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення.
- •Тема 2. Роль банків в організації міжнародних розрахунків Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Міжбанківські кореспондентські відносини та система міжбанківських комунікацій. Система свіфт.
- •Система свіфт.
- •2. Відкриття та ведення валютних рахунків.
- •3. Купівля банками іноземної валюти для міжнародних розрахунків.
- •Тема 3. Умови поставок і документи в міжнародній торгівлі Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •3.1. Характеристика зовнішньоторговельного контракту
- •2. Умови поставок товару
- •3. Види документів при міжнародних поставках
- •3.1. Комерційні документи
- •3.2. Транспортні документи
- •3.3. Страхові документи
- •3.4. Фінансові документи
- •Тема 4. Недокументарні форми розрахунків Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Особливості використання в міжнародній сфері основних форм розрахунків.
- •Вільний вибір виробниками і споживачами найбільш вигідних ринків збуту та закупок усередині країни і за кордоном;
- •Мал. 3. Оцінка ризику неплатежу/непостачання товару для контрагентів при різних формах розрахунків
- •2. Авансові платежі.
- •3. Платіж на відкритий рахунок.
- •4. Банківський переказ.
- •Мал.4. Банківський переказ
- •5. Розрахунки з використанням чеків, пластикових карток, векселів
- •Тема 5. Документарні форми розрахунків Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Документарний акредитив
- •1.1. Фази акредитива.
- •Мал.5. Розрахунки за документарним акредитивом.
- •1.2. Форми акредитива.
- •1.3. Види і конструкції акредитива.
- •Мал. 6. Розрахунки за платіжним акредитивом
- •Мал.7. Розрахунки за перевідним акредитивом
- •1.4. Конструкції акредитиву.
- •1.5. Відкриття акредитива.
- •1.6. Виконання акредитиву.
- •1.7. Уніфіковані правила для акредитиву.
- •2. Інкасо.
- •2.1. Види інкасо.
- •2.2. Фази документарного інкасо.
- •6 7 Пункт призначення
- •Мал.8. Розрахунки у формі інкасо
- •2.3. Узгодження умов інкасо.
- •2.4. Виписка інкасового доручення і подача документів.
- •2.5. Уніфіковані правила для інкасо (упі).
- •Тема 6. Кредитування учасників міжнародних розрахунків Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Роль кредиту в забезпеченні зовнішньої торгівлі, його види та зв’язок з умовами платежу
- •2. Кредитування імпорту
- •2.1. Кредитування на основі векселя
- •2.2. Кредитування на основі документарного акредитива
- •2.3. Пряме банківське кредитування імпортера
- •3. Кредитування експорту
- •3.1. Короткострокове кредитування експортера
- •3.2. Експортний факторинг та форфейтинг
- •3.3. Експортний лізинг
- •Тема 7. Банківська гарантія як інструмент забезпечення виконання зобов’язань
- •1.1. Поручительство.
- •1.2. Платіжне зобов’язання.
- •2. Дія банківських гарантій.
- •Мал.11. Схема надання прямої банківської гарантії.
- •Мал.12. Схема надання непрямої банківської гарантії.
- •3. Видача банківських гарантій.
- •4. Використання банківської гарантії.
- •5. Типи та основні види банківських гарантій.
- •5.1. Типи банківських гарантій.
- •5.2. Види банківських гарантій.
- •Тема 8. Система валютного регулювання та валютного контролю в Україні Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Формування системи валютного регулювання в Україні
- •2. Структура системи валютного регулювання і контролю в Україні.
- •3. Валютна політика держави.
- •4. Валютне законодавство.
- •5. Органи валютного регулювання і контролю, їх основні функції і завдання.
- •Тема 9. Контроль державних органів за дотриманням правил здійснення зовнішньоекономічних розрахунків в іноземній валюті Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Використання іноземної валюти з власних поточних рахунків юридичних осіб.
- •2. Використання іноземної валюти як засобу платежу або як застави.
- •3. Окремі випадки використання іноземної валюти.
- •4. Перевірка розрахунків за експортно-імпортними операціями.
- •5. Перевірка режиму квотування і ліцензування експорту та імпорту товарів.
- •6. Дотримання встановленого порядку при виконанні товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зед.
- •Тема 10. Контрольні функції банків щодо режиму функціонування банківських рахунків в іноземній валюті Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Контроль за відкриттям і веденням банківських рахунків резидентам і нерезидентам у національній та іноземній валюті
- •2. Режим функціонування кореспондентських рахунків банків
- •3. Зупинення операцій, арешт та примусове списання коштів в ін валютах та банківських металів
- •Тема 11. Валютний контроль та відповідальність за порушення валютного законодавства Мета лекційного заняття:
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •1. Відповідальність за порушення правил здійснення операцій з валютними цінностями та розрахунків у сфері зед.
- •2. Порядок застосування санкцій
Мал.12. Схема надання непрямої банківської гарантії.
Система дії непрямих гарантій на практиці нагадує безвідкличний документарний акредитив. Так само в операції задіяні чотири сторони, однак механізм дії гарантії зворотній: імпортер діє як принципал, коли просить свій банк відкрити акредитив в банку експортера, мета якого полягає в авізуванні клієнта-бенефіціара, з наданням і без надання свого підтвердження.
При використанні непрямих гарантій уповільнюється процес реалізації гарантії через присутність четвертої сторони як посередника. Крім цього, зростає також вартість операції, оскільки банк, що виступає гарантом, бере комісію, яку буде віднесено на рахунок експортера.
Якщо гарантію виставляє не банк принципала, а банк бенефіціара або третій банк, то банк принципала виступає як банк-поручитель.
Слід пам’ятати, що днем закінчення контргарантії повинна бути дата, відмінна від дня закінчення самої гарантії, щоб існувала можливість для поштових відсрочок (обмін інформації між банками). Як правило, термін контргарантії закінчується не пізніше, ніж через 15 днів після самої гарантії. В окремих випадках можливо збільшення вказаного терміну.
3. Видача банківських гарантій.
Видача банківської гарантії – це “робота на замовлення”, яка має суто індивідуальний характер. Перед тим, як дати наказ на виставлення гарантії, експортер консультується зі спеціалістами, тому що необхідно враховувати велику кількість національних законодавчих особливостей і технічних нюансів в країні отримувача. Як правило, такими спеціалістами є банки, до яких звертаються з проханням видати гарантію.
Банки при прийнятті рішення про надання гарантії вимагають від клієнтів представлення таких документів:
доручення на видачу гарантії;
генеральне або разове зобов’язання;
завірений проект гарантії на рідній мові (1екз.) і на відповідній іноземній мові (2 екз.);
завірену копію контракту чи іншого документа, який свідчить про необхідність видачі гарантії;
оригінали векселів і копії одного з них, а також розклад виплат за векселями (за гарантіями в забезпечення оплати векселів).
Перевіривши прийнятність для банка умов гарантії і правильність оформлення представлених документів, виконувач відповідного відділу банку складає проект гарантії банка або доручення іноземному банку про видачу гарантії за рахунок уповноваженого банка (контргарантії уповноваженого банка) і передає їх на підпис особі, яка має право підпису таких документів в банку.
Гарантію доцільно складати у чотирьох екземплярах: один – для бенефіціара по гарантії, другий – для клієнта, що дав доручення на видачу гарантії, третій – у Договірно-правовий відділ банку, четвертий – в досьє по гарантії.
Підписані гарантії і контргарантії уповноваженого банка реєструються в спеціальному журналі за такими основними реквізитами:
номер гарантії, який одночасно є і номером особового рахунка, за яким ця гарантія ставиться на облік;
найменування клієнта або іноземного банка, за дорученням якого видана гарантія;
найменування банка, фірми або установи, на користь якої видана гарантія;
дата гарантії;
сума гарантії в іноземній валюті;
термін дії гарантії.
Видані банками гарантії передаються при супроводжувальному листі клієнтам для подальшої їх передачі бенефіціару або направляються останньому безпосередньо через іноземний банк (в залежності від умов, що міститься в дорученні на видачу гарантії). Гарантія, яка видана на користь іноземного банка, як правило, відправляється безпосередньо на його адресу з проханням підтвердити її отримання, а копія цієї гарантії передається клієнту, який дав доручення на її відкриття.
Порядок зміни умов гарантій, що видаються банками, визначається їх внутрішніми інструкціями.
Зменшення суми гарантії (якщо це відповідає умовам гарантії) відбувається по мірі виконання контракту. Аналогічно відбувається зменшення суми контргарантії уповноваженого банка за умови відповідного підтвердження іноземного банка-гаранта.
