Мал.7. Розрахунки за перевідним акредитивом

Позначення:

1 – договір;

2 – договір;

3 – доручення на відкриття основного акредитива;

4 – повідомлення на відкриття основного акредитива;

5 – підтвердження основного акредитива;

6 – доручення на переведення акредитива;

7 – повідомлення про відкриття перевідного акредитива;

8 – підтвердження перевідного акредитива.

За своєю суттю трансферабельний акредитив представляє собою зобов’язання банка, за яким бенефіціар (перший бенефіціар) може уповноважити обслуговуючий його банк передати своє право на отримання коштів повністю або частково одному або декільком постачальникам (другому бенефіціару).

Після отримання від банку повідомлення про відкриття такого акредитиву торговий посередник може доручити банку перевести акредитив на свого постачальника, або другого бенефіціара. При цьому перевод повинен відповідати умовам першого акредитива, за деякими виключеннями.

1. Назва і адреса наказодателя акредитива може бути замінена на назву і адресу першого бенефіціара (посередника). Це дозволяє приховати особу первинного покупця від другого бенефіціару.

2. Сума акредитиву (і ціна за одиницю товара) може бути зменшена, що дозволить першому беніфіціару отримати свій прибуток.

3. Термін дії акредитиву і період відвантаження можуть бути скорочені, що дозволяє першому бенефіціару мати час для представлення документів по акредитиву після того, як їх представив другий бенефіціар.

4. Перший бенефіціар може замінити рахунки-фактури, а також трати другого бенефіціара на свої власні. Однак при обміні цих документів банк повинен розраховувати на оперативне співробітництво торгового посередника: якщо він не надасть їх за першою вимогою, на адресу банка-емітента можуть бути відправлені рахунки-фактури другого бенефіціара. Для запобігання подібних ситуацій, банк часто вимагає від торгового посередника надання рахунків-фактур одночасно з дорученням на переказ акредитива.

Трансферабельний акредитив може бути переведений лише один раз, тобто другий бенефіціар не може перевести його третьому бенефіціару. Одначе “зворотній переказ” другим бенефіціаром першому бенефіціару не є другим переказом акредитива. Обмеження можливості переказу акредитива спрямовано на те, щоб зменшити зловживаня і помилки при переоформленні документів.

Трансферабельний акредитив має ряд переваг для посередників. По-перше, він дозволяє посереднику не використовувати свої власні грошові кошти і кредитні можливості в банку. Це особливо важливо, коли банк посередника неохоче йде на надання кредитів на його користь. По-друге, перевідні акредитиви можуть бути використані таким чином, що покупцю залишається невідомою особа першого постачальника, що важливо, якщо посередник має надію на проведення подібних угод в майбутньому. Для цього він повинен звернути увагу на те, щоб основний акредитив не предписував ніяких документів, котрі могли б мати ім’я першого постачальника.

1.4. Конструкції акредитиву.

В розрахунках між контрагентами трапляється, що торговий посередник хотів би перевести свою вимогу за акредитивом якому-небудь постачальнику, хоча умови акредитиву не допускають переказу або можливий переказ акредитива порушує положення ст.54д Уніфікованих правил для документарних акредитивів. Тоді в його розпорядженні містяться дві конструкції переказного акредитиву, які при відповідних вимогах щодо надійності не рівноцінні останньому і які використовуються банками лише при відповідних умовах.

До них належать:

• акредитив “бек ту бек” (компенсаційний);

• перепоступка виручки з акредитиву (цесія).

Акредитив «бек ту бек» називається ще компенсаційним акредитивом і представляє собою другий акредитив, який гарантується першим, що називається основним. Бенефіціар по першому акредитиву, як правило, є посередником, який, в свою чергу, відкриває акредитив на користь постачальника товару. Компенсаційний акредитив незалежний від першого відкритого акредитиву, хоча останній і є його першоосновою.

Акредитив «бек ту бек» використовується тоді, коли бенефіціар бажає надати банківське зобов’язання своєму постачальнику, коли переказ акредитиву неможливий або коли перший акредитив невідкритий як “переказний”. Можливі також і обмеження, що витікають з контракту, в якому містяться статті, відмінні від статей контракту перепродажу. Необхідно розуміти, що конструкція компенсаційного акредитиву містить в собі власний ризик, і це потребує особливого вивчення ділової репутації контрагента.

Даний акредитив використовується частіше за все при реекспортних операціях і за компенсаційними угодами. Практика застосування таких акредитивів обмежуєтья в основному зустрічним виставленням акредитивів контрагентами одне одному в тому ж самому банку. При цьому умови обох акредитивів повинні співпадати до дрібниць, за виключенням цін і рахунків-фактур. При передачі виручки за акредитивом бенефіціар асигнує всю виручку або частину її за акредитивом постачальнику.

Процедура відкриття акредитиву “бек ту бек” досить проста. Спираючись тільки на наявність існуючого на його користь акредитиву, банк комерсанта-посередника відкриває зустрічний акредитив на користь постачальника. При цьому банк обов’язково залишає за собою право бути місцем платежу за новим акредитивом. В противному випадку він може втратити суму акредитиву, якщо документи загубляться на шляху між банком-кореспондентом та їм самим.

Банк також наполягатиме на гарантованому безперешкодному обміні рахунками-фактурами, оскільки основний акредитив, відкритий на користь комерсанта, використати за виставленим постачальником рахунком з зустрічного акредитиву неможливо. Дотримання термінів і відповідність документів грають вирішаючу роль для контроля за угодою і одночасного отримання виручки. Тому багато банків не відкривають компенсаційні акредитиви, якщо перший акредитив не був відкритий або підтверджений ними.

Наказодатель компенсаційного (і бенефіціар першого) акредитиву після заміни отримує різницю від вартості рахунків-фактур за мінусом тарифів. Це його дохід.

Різновидом акредитиву “бек ту бек” є “зворотній” акредитив. Процедура виконання цього акредитиву аналогічна згаданій вище, за одним винятком: посередник просить свій банк відкрити другий акредитив для свого контагента як зворотній. Всі документи за двома акредитивами (за виключенням рахунків і трат) повинні повністю співпадати. Однак необхідно враховувати, що не всі банки мають бажання відкривати подібні акредитиви, а тільки якщо посередник вважається надійним і спроможним виконати свою частину операції, і якщо вона не перевищує ліміту за документарними операціями або кредитній лінії, відкритій на установу посередника. Відповідно банк, оскільки він несе при цьому додатковий ризик, зацікавлений у виконанні обох акредитивів у себе.

Якщо з самого початку посередник передбачає не оголошувати імена виробника і кінцевого покупця одне одному, то перший акредитив не повинен мати документів, що розкривають адресу постачальника, а другий – адресу кінцевого покупця. А оскільки зворотній акредитив є самостійною операцією і не пов’язаний з переказом акредитива, то його виконання здійснюється так само, як у випадку простого акредитива. Всі обов’язкові документи виробник надає в свій банк, який після їх перевірки відправляє комплект документів в банк-емітент цього акредитива. Останній відносить відповідну суму в дебет рахунку посередника. На цій же стадії здійснюється обмін рахунками і тратами, оскільки перший акредитив, відкритий на користь посередника, не може бути виконаний з простим використанням рахунків і трат постачальника. Далі документи використовуються для виконання першого акредитива і виручка кредитується посереднику. Як за трансферабельними акредитивами, дохід посередника складається з різниці між сумами рахунків.

Перепоступка виручки по акредитиву (цесія) представляє собою другу конструкцію переказного акредитиву. Бенефіціар по акредитиву може перепоступити виручку по акредитиву повністю або частково на користь субпостачальника (зробити цесію). Той факт, що в акредитиві не вказано, що він є переводним, не стосується права цесії: за дорученням бенефіціара по акредитиву цесіонер (субпостачальник) отримує від банка заяву, в якій останній обіцяє йому сплату відповідної суми з тих коштів, що надійшли в розпорядження по акредитиву. Іншими словами – цесія, це переуступка виручки або спосіб, за допомогою якого цедент (бенефеціар по акредитиву) може дати безумовне зобов’язання по акредитиву цесіонеру (безпосередньому постачальнику товару, якщо бенефіціар по акредитиву виступає в ролі посередника або субпостачальника) в тому, що його частина виручки з акредитиву буде перерахована йому за допомогою авізуючого або підтверджуючого банка.

Цю можливість використовують промислові підприємства, які уступають частину виручки по акредитиву субпостачальникам напівфабрикатів, матеріалів, деталей і т.п. Вказівка в акредитиві на те, що він є перевідним, не повинна зачіпати права бенефіціара переуступити частину виручки, на яку він має або може мати право по акредитиву.

Подання документів у випадку цесії на відміну від перевідного акредитива залишається справою бенефіціара. Тим самим цесія – лише умовне забезпечення: сплата відбувається тільки після здійснення платежу за акредитивом, а цесіонер не має ніякої гарантії, що бенефіціар по акредитиву в строк надасть відповідні до умов акредитиву документи. Отже, перепоступка виручки по акредитиву припускає довірчі відносини між цесіонером і бенефіціаром акредитиву. Необхідно також ясно уявляти собі, що цесія виручки не означає перепоступку права працювати за самим акредитивом.

Для передачі права вимоги згода боржника не потрібна, цілком достатньо згоди між цедентом і цесіонером, у відносинах між якими цесія вважається такою, що відбулася в момент заключення угоди про неї. Для третіх осіб і самого боржника вона стає дійсною з моменту повідомлення останнього про те, що вона відбулася, відповідно після чого боржник стає зобов’язаним щодо нового кредитора.

Банки не мають права ігнорувати повідомлення про перепоступку виручки. Вони підтверджують отримання повідомлення без відповідальності зі свого боку з посиланням на те, що по пред’явленні документів заявка бенефіціара на перепоступку буде прийнята до розгляду, або (якщо вона вже надійшла) передають безумовне зобов’язання з їх боку. Як правило, виконуючий банк видає гарантійний лист з умовним зобов’язанням. Така форма достатньо зручна, якщо в майбутньому передбачається зміна валюти платежу.

Передаючи право вимоги, цедент відповідає тільки за його здійснення за умови, що така додаткова гарантія не передбачена угодою про цесію. Обов’язки боржника щодо нового кредитора існують в тих самих межах, що і до першого, тому боржник може пред’явити цесіонеру заперечення, які він мав до першого кредитора (цедента).