ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ

СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Розглянуто і затверджено на засіданні

кафедри банківської справи

та фінансового моніторингу

протокол № __від «__» ________ 2016 р.

Завідувач кафедри _______О. І. Береславська, д.е.н., професор

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з навчальної дисципліни «Міжнародні розрахунки і валютний контроль»

галузь знань 0305 «Економіка і підприємництво»

напрям підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

Ірпінь 2016

Конспект лекцій з навчальної дисципліни «Міжнародні розрахунки і валютний контроль» складений на основі робочої навчальної програми, затвердженої у 2016 році.

Автори: ______________ О. І. Береславська, д.е.н., професор

_____________ Я. Г. Підсосонна, старший викладач

Тема 1. Загальні основи організації міжнародних розрахунків. Мета лекційного заняття:

– пояснити, що таке міжнародні розрахунки, хто заінтересований у їх проведенні, які бувають способи платежів;

– з’ясувати роль національних і колективних валют та золота в міжнародних розрахунках;

– дати характеристику валютно-фінансовим та платіжним умовам зовнішньоекономічних угод;

– пояснити, що таке ризики у зовнішньоекономічній діяльності та які існують способи їх усунення.

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Поняття і види міжнародних розрахунків. Способи платежів

2. Роль національних і колективних валют та золота в міжнародних розрахунках

3. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод

4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення

1. Поняття і види міжнародних розрахунків. Способи платежів

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується подальшим зміцненням взаємозв’язків між національними економіками. Поглиблення міжнародного розподілу праці та спеціалізації виробництва сприяло розвитку міжнародної торгівлі, яка представляє собою торгівлю між різними країнами. Вона включає в себе вивіз і ввіз товарів та послуг і відображає участь держави в міжгосподарських зв’язках. Зовнішня торгівля є основою для проведення міжнародних розрахунків, оскільки саме в них виражається відносно відокремлена форма руху вартостей в міжнародному обороті через розбіжності в часі виробництва, реалізації та оплаті товарів, а також завдяки територіальній розрізненості ринків збуту. У зв’язку з цим міжнародні розрахунки охоплюють насамперед торгівлю товарами та послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталів між країнами,в тому числі відносини, пов’язані з будуванням об’єктів за кордоном і наданням економічної допомоги країнам.

Більша частина всіх міжнародних розрахунків здійснюється в процесі опосередкування міжнародних торгових відносин. Міжнародна торгова операція починається з продажу товару експортером імпортеру. Процес продажу представляє собою обмін товарів на грошовий еквівалент. З юридичної точки зору торгівля це акт, при якому власність (товар) передається однією стороною (продавцем) другій (покупцю) в обмін на отриману грошову вартість. Приймаючи за основу відому формулу товарного обігу К.Маркса “товар-гроші-товар”, відмітимо, що, з одного боку, розрахунки стають заключним етапом виробничо-збутового процесу, в ході якого відбувається громадське визнання корисності продукції, відшкодовуються витрати на її виробництво, а також створюється і розподіляється дохід. З іншого боку, розрахунки є початковим етапом наступного виробничого циклу, сприяють підтриманню безперервного відтворення. Ефективна організація розрахунків сприяє нормальному кругообороту коштів, забезпечує безперебійність реалізації продукції.

На стан міжнародних розрахунків впливає цілий комплекс чинників, до яких відносяться: політичні та економічні відносини між країнами; положення країни на товарних та грошових ринках; ступінь використання та ефективність державних заходів по зовнішньоекономічному регулюванню; валютне законодавство; міжнародні торговельні правила та звичаї; регулювання міждержавних товарних потоків, послуг і капіталів; різниця в темпах інфляції в окремих країнах; стан платіжних балансів; банківська практика; умови зовнішньоторговельних контрактів і кредитних угод; конвертованість валют. З урахуванням цих чинників міжнародні розрахунки необхідно виділити в самостійну систему, нерозривно пов’язану з рухом товарно-матеріальних цінностей.

Міжнародні розрахунки здійснюються банківськими установами. У зв’язку з цим з організаційно-технічної точки зору міжнародні розрахунки – це регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, які виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Основними суб’єктами міжнародних розрахунків є експортери та імпортери, а також банки, що їх обслуговують. Всі вони вступають у відповідні відносини, які пов’язані з рухом товаророзпорядчих документів і операційним оформленням платежів. При цьому провідна роль в міжнародних розрахунках належить банкам. Ступінь їх впливу залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв’язків країни, купівельної спроможності її національної валюти, спеціалізації та універсалізації банків, їх фінансового положення, ділової репутації, мережі філій і кореспондентських рахунків.

Для своєчасного і раціонального проведення міжнародних розрахунків банки відкривають і підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах у відповідності зі структурою та строками майбутніх платежів і проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів. При цьому діяльність банків у сфері міжнародних розрахунків, з одного боку, регулюється їх національним законодавством, а з іншого – визначається практикою, яка склалася у світі та існує у вигляді встановлених правил і звичаїв або закріплюється окремими міжбанківськими угодами.

Способи платежів. В практиці міжнародних розрахунків існує три способи платежу:

• платіж готівкою;

• авансовий платіж;

• платіж в кредит.

Спосіб платежу готівкою здійснюється через банк при передачі продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцю. Це означає, що товар повністю оплачується від моменту його готовності до експорту до моменту його переходу в розпорядження покупця.

Платіж готівкою, в залежності від обраної сторонами в контракті форми розрахунків, робиться, якщо виконані такі умови: імпортер отримав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаження; імпортер отримав від капітану судна телеграфне повідомлення про закінчення завантаження товару на борт судна в порту відправлення; імпортер отримав комплект товарних документів і право відстрочки платежу на декілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару в порту призначення.

На сьогодні готівкові платежі при міжнародних розрахунках практично не використовуються, оскільки це дуже незручний спосіб платежу. Практично всі розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом записів на рахунках банків.

Спосіб платежу шляхом здійснення авансових перерахунків передбачає виплату покупцем погоджених в контракті сум до передачі товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, а частіше всього – під час і навіть до початку виконання заказу. Авансовий платіж грає подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, а з іншого боку, забезпечує виконання зобов’язань, взятих імпортером по контракту, і, якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання цього товару, експортер може використати аванс для відшкодування своїх збитків.

Аванс може бути наданий в грошовій і товарній формах. Аванс в товарній формі припускає представлення замовником-імпортером сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення. Аванс в грошовій формі визначається у відсотках до контрактної вартості замовлення.

В міжнародній торгівлі аванси надаються великим фірмам, які себе добре зарекомендували; при постачанні товарів, що вимагають тривалого виробництва і виконуються за індивідуальними специфікаціями, а також при постачанні дефіцитних товарів, коли аванс є заставою того, що дефіцитний товар буде поставлений саме цьому покупцю.

Спосіб платежу в кредит передбачає, що покупець оплачує суму, оговорену в контракті через якійсь час після постачання товару, іншими словами, продавець надає покупцю комерційний (товарний) кредит, а оскільки кредит надається однією фірмою іншій, то такий кредит називається ще фірмовим товарним кредитом.

Кредити можуть надаватися на короткий і більш тривалий час. Користування кредитом передбачає за собою сплату відсотків покупцем товару. В контракті оговорюються вартість кредиту, яка вимірюється у відсотках річних, строк користування кредиту, строк погашення кредиту, пільговий період, протягом якого за кредитом не сплачуються відсотки.

Кредит надається тільки при наявності у продавця достатньої кількості резервного капіталу. Межа кредиту, тобто максимальний його розмір, не повинен перевищувати 10% від капіталу покупця. Кредит надається не на всю суму контракту, а на 80-85%, решту контракту покупець сплачує авансом, що дозволяє продавцю відшкодувати частину своїх витрат, до погашення покупцем своїх зобов’язань за контрактом.

При наданні комерційного кредиту виникають питання про гарантії платежів. Серед способів запобігання неплатежів або затримки платежів основними є гарантійні листи першокласних банків, підтверджені (резервні) акредитиви відомих банків, векселі, банківські акцепти та аваль векселів, чеків.

Досить розповсюдженою формою кредиту є кредит з опціоном негайного платежу. Його сутність полягає в наступному: якщо імпортер скористається правом відстрочки платежу за куплений товар, то він втрачає скидку з ціни товару, яка надається при негайній оплаті. Ця умова, зазвичай, обумовлюється в контракті, а також в акредитиві, якщо використовується акредитивна форма розрахунків.