Правила роботи з ножицями.

• користуйся ножицями із заокругленими кінцями;

• клади ножиці на стіл так, щоб вони не виступали за край кришки стола;

• не працюй тупими ножицями і ножицями з послабленим шарнірним кріпленням;

• при роботі уважно слідкуй за лінією розрізу;

• під час різання тримай матеріал лівою рукою так, щоб пальці були осторонь від леза ножиць;

• не тримай ножиці кінцями вгору, не залишай в розкритому вигляді;

• не ріж ножицями на ходу і не підходь до товариша під час різання;

• передавай ножиці товаришу лише в закритому вигляді, тримаючи їх за робочу частину ( кільцями вперед ).

Правила роботи з шилом.

• тримай предмет, що проколюєш на підкладній дошці;

• проколюючи отвір, будь обережним, не застосовуй зайвих зусиль;

• не проколюй шилом тверді предмети з гладенькою поверхнею (пересохші жолуді, шишки, горіхові шкаралупи );

• не користуйся шилом не по призначенню;

• слідкуй за справністю інструменту – шило повинно мати щільно припасовану ручку з захисним кільцем.

Правила роботи з голками.

• не кидай голку, перевір їх кількість перед початком та в кінці роботи; обов’язково знайди голку якої не достає;

• не вколюй голку в оброблювальний матеріал або в свій одяг; ні в якому разі не бери голку в рот;

• під час роботи вколюй голку лише в спеціальну гольницю;

• запасні голки зберігай в гольниці в сухому місці;

• при зшиванні зошитів і картону попередньо проколи шилом отвори;

• передай голку товаришу тупим кінцем; не застосовуй голку замість булавки;

• при шитті користуйся наперстком.

Правила поводження з лобзиком.

• натягни туго пилку в станку лобзика, зубці пилки повинні бути направлені вниз до ручки;

• випилюй лише на випиловничному столику, притримуючи фанеру лівою рукою;

• працюй лобзиком, не поспішаючи; притримуй лінії розмітки, повертай фанеру;

• рухай пилку тільки вертикально, переміщуючи її тільки вгору вниз, не нахиляючи її в сторони;

• під час роботи слідкуй за пальцями лівої руки, що притримують фанеру;

• не здувай тирсу, користуйся для цього щіткою.

Правила поводження з ножем.

• тримай ніж без великих зусиль, але міцно, щоб під час роботи рука не зіскочила на лезо;

• користуйся ножем з заокругленим кінцем;

• ріж ножем картон чи папір під спеціальну лінійку з високим фальцем; не застосовуй складний ніж;

• при різанні паперу, картону ножем не старайся зразу відрізати увесь матеріал; ріж з слабким натиском поступово;

• не працюй тупим і несправним ножем;

• не тримай ніж лезом угору; подавай ніж товаришу ручкою вперед;

• зберігай ніж у визначеному місці з закритим лезом.

Правила роботи з кусачками, плоскогубцями, круглогубцями.

• не застосовуй вказані інструменти при обробці дроту діаметром більше 2 мм;

• при роботі з кусачками не тримай відкушуваний дріт на рівні обличчя;

• тримай інструмент під час роботи так, як показано вчителем.

Правила поводження з електровипалювачем.

• не залишай електровипалювач без нагляду, включеним у мережу, може бути пожежа;

• під час роботи з електровипалювачем не торкайся нагрівником до матеріалів, що легко загоряються;

• під час роботи з електровипалювачем періодично виключай його від мереж для охолодження: 30 хвилин роботи, 15 хвилин перерви;

• не можна визначати ступінь нагріву приладу на дотик;

• не допускай перегріву приладу;

• перед вмиканням приладу в мережу впевнись, що ручка регулятора знаходиться в крайньому лівому положенні, а після вмикання приладу в мережу поступовим поворотом ручки регулятора вправно доведи накал голки до темно-червоного кольору; пам’ятай що більш сильніше свічення голки призведе до перегріву приладу.

Організація робочого місця.

Культура праці на уроках трудового навчання.

Висока культура праці досягається порядком на робочому місці та додержанням санітарно-гігієнічних вимог під час роботи:

а) всі учні працюють у фартушках чи халатах;

б) інструменти на робочому місці розміщені в певному порядку: ті що беруться правою рукою-праворуч, ті що беруться лівою рукою-ліворуч. Такий порядок на робочому місці зберігається протягом усього уроку; (Матеріали й інструменти розкладають на робочому місці в зоні півкола, окресленого витягнутою рукою учня: ті, що використовуються частіше – ближче до учня, а ті, що рідше – далі. Все зайве зі столу прибирають.)

в) обрізки, відходи матеріалів поміщаються в спеціальні коробочки, що знаходяться на кожному робочому місці;

г) щоб не пошкодити та не забруднити столи, трудові операції виконують на папері, картоні або фанері;

д) під час роботи з клеєм, глиною, пластиліном вико­ристовують для витирання рук серветку;

е) завжди прибирають своє робоче місце.

Під час роботи кожен учень повинен слідкувати за чистотою свого робочого місця і порядком на ньому, а учитель – за додержанням цих правил на кожному уроці, незалежно від розділу програми і теми, що вивчається.

Обов'язки чергових:

а) чергові приходять у робочу кімнату (клас) до початку уроку, провітрюють кімнату;

б) за вказівкою вчителя розкладають матеріали і необхідний інструмент на робочі місця;

в) після роботи приймають від учнів інструмент, рештки матеріалів і складають їх у місця зберігання;

г) перевіряють чистоту робочих місць;

д) прибирають робочу кімнату (клас).

Відповідна матеріальна і методична база дає можливість творчо підходити до кожного уроку, вдосконалювати систему роботи трудового навчання і виховання молодших школярів, успішно вирішувати основні завдання предмета, прищеплювати дітям інтерес до праці.

Характеристика програми трудового навчання. Пояснювальна записка

Програму розроблено відповідно до вимог стандарту з освітньої галузі "Технологія" для загальноосвітньої почат­кової школи. Зокрема, враховано вимогу щодо змістового синтезу технічної і художньої праці. Завдяки зазначеному синтезу започатковано новий конструктивно-технологіч­ний підхід до трудового навчання. Технологічний підхід забезпечується технічною працею виконавського, репро­дуктивного, відтворюючого спрямування. Конструктив­ний підхід стає можливим завдяки художній праці, яка має творчий характер і результатом якої є пошукові ма­кети, особистісно значущі для учнів.

Мета курсу — формування конструктивно-художніх і конструктивно-технічних умінь, які включають мовлен­нєву, графічну і предметно-пластичну творчість учнів.

Зміст програми зорієнтовано на світ професій. Мета і завдання предмета реалізуються з урахуванням кількох основних напрямків життєдіяльності: природа, люди, ін­формаційні знаки, техніка, художні образи. З огляду на це у програмі виділено п'ять розділів: "Людина і при­рода", "Я сам та інші люди", "Людина і знаки інформації", "Людина і техніка", "Людина і художнє довкілля".

Важливим компонентом програми є пропедевтична профорієнтаційна робота з молодшими школярами на рівні ранньої профінформації і первинної діагностики. Подається елементарна профінформація про зовнішні ат­рибути професії (1 клас), предмети і засоби професійної діяльності (2 клас), мету і умови праці з різних напрямів професійної діяльності (3 клас), кваліфікаційні якості працівників (4 клас).

Конструктивні уміння молодших школярів ефективно формуються за умови організації їхньої художньо-техніч­ної творчості у формі праці-гри, де роль педагога коригу­юча, стимулююча, а не провідна. Практичні роботи у формі праці-гри запропоновано виконувати у складі не­великих творчих груп учнів. Вчитель покликаний забез­печити школярам педагогічну ситуацію вільного вибору різних за складністю трудових завдань відповідно до їхніх вікових, психофізіологічних можливостей і потреб у тех­нічній або художній праці.

На основі програми вчитель розробляє календарно-те­матичне планування. Розподіл навчального часу за тема­ми у програмі подано орієнтовно. Право розподілу нав­чального часу за темами надається вчителю. Вчитель може змінювати кількість запланованих годин, поданих у межах розділів, залежно від інтересу учнів до теми, умов школи, матеріально-технічної бази; може добирати аналогічні теми, інші художні техніки в орієнтовному переліку практичних робіт.

Характеристика програми трудового навчання. Із змісту програми випливають такі завдання:

-ознайомлення учнів із властивостями матеріалів і їх застосуванням у народному господарстві;

-ознайомлення з інструментами, приладами, пристроями та обладнанням робочої кімнати;

-вироблення вмінь та навичок працювати з дотриманням технічних та гігієнічних вимог, правил безпечної праці;

-ознайомлення з конструктором та його деталями;

- ознайомлення з матеріалами й обладнанням для занять з початкових елементів електротехніки;

-вироблення в учнів графічних навичок - креслення, прості технічні рисунки і виготовлення на ними виробів;

-ознайомлення учнів із виробництвом.

Усі ці завдання, як визначено в програмі, розв'язуються практично, в процесі виконання трудових завдань - виготовлення виробів, навчальних посібників, іграшок, конструювання моделей.

Визначений програмою взаємозв'язок між окремими видами праці полягає в тому, що у виготовленні виробів із різних матеріалів повторюються інструменти, прийоми роботи з ними, способи обробки матеріалів, виконання операцій, послідовність технологічного процесу. Такий взаємозв'язок між окремими видами праці сприяє розширенню загального і політехнічного кругозору учнів, забезпечує їх трудову підготовку та всебічний гармонійний розвиток.

Переважне місце в програмі займають практичні роботи. Виконуючи їх, учні оволодівають вмінням. Це значить, що вони засвоюють знання про процес праці і набувають здатність здійснювати цей процес, тобто виконувати ці дії, постійно контролюючи їх правильність виробництва.

Специфіка роботи за програмою «Художня праця». Художня праця – важливий компонент трудового виховання молодших школярів. Специфічною особливістю програми художньої праці є гармонійне поєднання утилітарної і естетичної функції краси і користі, емоційного і раціонального. Саме така форма діяльності може забезпечити художньо-естетичний розвиток молодших школярів. Художньо-трудова діяльність безпосередньо пов'язана з розвитком зору, координацією рухів, мовлення і мислення. Вона не тільки сприяє вдосконаленню цих якостей, а й допомагає учням засвоювати через образи композиційну довершеність явищ і предметів навколишнього світу і, таким чином, впорядковувати, аналізувати та інтегрувати розрізнені знання.

Художня праця - це художньо-пізнавальна діяльність. Вона пов'язана з іншими навчальними предметами і суспільними темами. Завдяки використанню ігрових ситуацій художня праця допоможе учням позбавитись від негативних переживань за результати своєї роботи, пробудити віру у власні сили.

Художня праця - це інтегрована діяльність молодших школярів. Її метою є створення не лише матеріальних, а й духовних цінностей зображувальними, конструктивними і декоративними засобами. В програмі інтегрованого курсу домінуючою є конструктивна форма художнього мислення, яка забезпечує розвиток якостей, необхідних для формування просторових уявлень учнів. У процесі їхньої художньо-конструктивної діяльності активізуються і зображувальне, і декоративне художнє мислення.

Змістом програми художньої праці є:

-пізнавальна, виховна, розвиваюча цінність навчального матеріалу;

-адекватність змісту курсу "Художня праця" віковим особливостям учнів молодших класів;

-можливість реалізації принципів наступності і перспективності в межах курсу і його зв'язках з іншими предметами;

-емоційний потенціал змісту, який забезпечує повноцінний художньо-естетичний розвиток учнів;

-поєднання у навчальному матеріалі традиційних і сучасних загальнонаціональних і регіональних видів діяльності.

Програмою для І класу передбачено навчити дітей бачити красу праці, цілісно спрямувати художні зразки, композиційну рівновагу форм. Учні 2-3 класів навчаються усвідомлювати вже не композиційну рівновагу форм, а композиційну динаміку їх. Такі композиції відповідають пізнавальним інтересам дітей цього віку. Учнів 4 класу цікавить не лише процес та кінцевий результат праці, а й різні види художньої обробки матеріалів. Вони прагнуть до вдосконалення спеціальних умінь і навичок, до використання улюблених матеріалів та інструментів, виявляють інтерес до поглиблення і розширення знань з тих чи інших напрямків праці.

Програмою "Художня праця" передбачено такі види діяльності:

-художньо-побутова праця (з урахуванням традиційних народних свят);

-господарська праця (з елементами календарно-обрядової поезії);

-аранжування рослин;

-зображення на площині (з елементами мультиплікації, художнього проектування);

-художньо-трудова діяльність (конструювання, моделювання, макетування з різних матеріалів);

-сприймання мистецтва і об'єктів навколишнього середовища;

-декоративно-прикладне мистецтво.

Змістом програми передбачається ускладнення кожного виду діяльності. Визначено обсяг знань і сформульовано вимоги щодо вмінь і навичок з кожного виду діяльності.

Підготовка вчителя до уроків трудового навчання. Проведення уроків трудового навчання вимагає від учителя початкових класів ретельної методичної і матеріальної підготовки. На відміну від інших уроків тут вчителю необхідно забезпечити навчальний процес ще й різними матералами і інструментами, самому добре засвоїти ті операції, що мають виконувати діти, бути знайомому з деякими видами виробництва, технікою.

Тому, крім написання конспекта, важливу роль відіграє попередня підготовка вчителя до уроків праці, яка включає слідуючі етапи:

а) вивчення програми і наявної літератури;

б) тематичне планування уроків;

в) вибір продукту праці;

г) підготовка матеріалів та інструментів;

д) підготовка і вибір наочних посібників;

є) вибір вчителем форм роботи.

Підготовка вчителя до уроків починається з вивчення шкільної програми і пояснювальної записки до неї. Знання всієї програми дає змогу вчителеві заздалегідь підготувати робочу кімнату (майстерню), придбати необхідні матеріали та інструменти, наочність. Вивчення програми є необхідною умовою для складання календарного плану, чіткого спланування кожного уроку, об’єктів для екскурсій, визначення з якими видами виробництва діти будуть знайомитися за допомогою кінофільмів чи діафільмів, планування підсумкових уроків з окремих видів праці.

Тематичне планування уроків: розподіл матеріалу по четвертях – займає важливе місце у підготовці вчителя до уроків. Найкраще коли тематичний план складений самостійно кожним вчителем, виходячи з наявності робочої кімнати, обладнання, матеріалів, особливостей класного колективу, а також своєї фахової підготовки.

Вибір продукту праці. До вибору виробу ставляться вимоги, а саме:

1. Продукти праці повинні мати практичну користь.

2. Виріб повинен бути таким, щоб при його виготовленні успішно реалізувалися програмні вимоги.

3. Щоб праця над виробом мала творчий характер.

4. При виготовленні виробу повинні вирішуватися духовні завдання, формуватися важливі для трудової діяльності риси і якості.

5. Процес над виробом повинен передбачати виконання індивідуальної, групової та колективної роботи, - формувати почуття відповідальності, взаємодопомоги.

6. Виготовлення виробу повинне бути посильним і доступним для дітей.

7. Найкраще, коли діти колективно вибирають для виготовлення якийсь виріб, з пропонованих вчителем.

8. Не рекомендується протягом кількох уроків підряд виготовлення однакових чи однотипних виробів (втрата інтересу до праці)

Підготовка матеріалів та інструментів. Підготовкою обладнання і інструментів вчитель займається заздалегідь і в достатній кількості. Але не всі вчителі цим добросовісно займаються. Тому частину матеріалів діти приносять з дому, але вони різні, їх часто діти забувають дома – тому дати єдине завдання для класу важко. Вчителі не повинні чекати централізованої доставки цих матеріалів, а повинні потурбуватися про це самі.

Підготовка і вибір наочних посібників. Щоб вірно вибрати наочні посібники, вчителю потрібно знати їх призначення, ознайомитись з основними видами, передбачити, у якому випадку вони будуть найбільш ефективними. Часто використовуються натуральні наочні посібники (наочності) – це зразки виробів, розгортки виробів, матеріали, інструменти.

Вибір вчителем форм роботи. Уроки трудового навчання мають добрі можливості для організації різних форм роботи: індивідуальної, групової чи колективної. Молодші школярі працюють індивідуально, виготовляючи кожен свій виріб, виконуючи всю роботу від початку до кінця, демонструючи набуті знання і вміння, проявляючи ініціативу, творчість, самостійність. Працюючи в колективі, діти намагаються не підвести своїх товаришів, допомагають один одному порадами й конкретними справами, учаться розподіляти працю згідно можливостей і необхідності. При цьому показується перевага колективної праці перед індивідуальною. . Найпростішою формою є фронтальна робота при якій кожен учень виконує виріб від початку до кінця, не обов’язково всі однакові (деталі до будівничого конструктора, будинки до теми “Наше місто”, виготовлення іграшок для дитячого садка).

Вчителю слід використовувати всі ці форми роботи, вміло їх чергуючи.

Обладнання уроків трудового навчання

Окрема кімната, спеціально обладнана для проведення уроків праці, дає можливість реалізувати основні санітарно-гігієнічні й педагогічні вимоги. У ній поліпшується зберігання матеріалів, інструментів, різних пристосувань, наочних посібників, технічних засобів навчання.

Робоча кімната організовується в приміщенні, площа якого повинна дорівнювати 54-60 м². У робочій кімнаті повинні бути створені найсприятливіші метеорологічні умови для роботи учнів. Температура в робочій кімнаті повинна дорівнювати 17-18⁰С. Найсприятливішим умовам відповідає відносна вологість у кімнаті в межах 40-60%. Однією з найважливіших вимог з виробничої санітарії є освітлення робочих місць учнів.

Під час обладнання робочої кімнати необхідно витримати науково-обгрунтовані рекомендації з її кольорового оформлення. Для провітрювання у вікнах повинні бути кватирки або фрамуги та вентиляція витяжного типу. Природне очищення повітря досягається також озелененням кімнати.

У передній частині робочої кімнати обладнується підви­щення розміром 1700x3000 мм і висотою до 200 мм. На ньому обладнується робоче місце вчителя і демонстраційне місце учня.

Якщо у школі немає можливості виділити для занять окрему кімнату, то потрібно в класній кімнаті обладнати куточок з трудового навчання, де б знаходився інструмент загального користування, матеріали, наочність та кращі учнівські вироби.

Основна площа приміщення робочої кімнати відводиться під робочі місця учнів. Найбільш раціональними робочими місцями є одномісні столи з розміром кришки 500600 мм. Якщо ж обладнати робочу кімнату одномісними столами немає можливості, то обладнують двомісними з розміром кришки 5001200 мм. У кімнаті повинні бути столи різної висоти, так як в ній навчаються учні всіх початкових класів. Кожне робоче місце обладнується комплектом інструментів індивідуального користування. Інструменти і обладнання повинні відповідати по будові і вазі фізичним можливостям учнів молодших класів.

Щоб забезпечити порядок на робочому місці, рекомендується виготовити індивідуальні учнівські папки, в які учні кластимуть інструменти та матеріали, потрібні на уроці. До лівої частини папки прикріплюють пакет з прозорої плівки (поліетилену) для паперу, картону, тканини, трафаретів, викройок.

У папку вкладають цупкий картон, де прикріпляють резинки і вкладають лінійку, олівець, ножиці, циркуль, ніж, шило, буравчик, нитки і голки, клей, гладилка, щітка. Ще вкладають лист фанери (для підкладки). Ці папки зберігаються в класі, підписані, перед заняттям їх роздають чергові разом з наочностями, матеріалами.

Основні етапи планування трудового процесу на уроці:

1. Правильний вибір виробу (мисленне створення його ідеального образу).

2. Колективне обговорення й аналіз зразка.

3. Складання або читання графічних зображень, технологічних карт.

4. Визначення послідовності трудових операцій.

5. Вибір матеріалів та інструментів.

6. Визначення часу на кожну операцію.

7. Виконання трудових операцій.

8. Перевірка й оцінка власної роботи.

9. Вдосконалення виробу.

Характеристика основних технологічних операцій.

1. Згинання та відривання паперу (картону).

2. Складання паперу.

3. Обведення по трафарету (букви, цифри – штрихування).

4. Обведення по шаблону.

5. Розмічення при допомозі лінійки, циркуля, вимірювання.

6. Різання ножицями по прямій.

7. Різання ножицями по кривих лініях.

8. Прорізування паперу всередині виробу (ножицями, ножем-косячком).

9. Склеювання паперу.

10. Зшивання паперу (скрепки, нитки, липка стрічка).

11. Оздоблення виробу.

Які ж основні методи навчання дітей технологічних операцій.

1. Пояснення (вчитель пояснює теоретично).

2. Показ (вчитель показує особисто).

3. Демонстрація (вчитель показує на технологічній карті).

4. Розповідь.

5. Бесіда.

6. Інструктаж (пояснення, показ).

7. Вправи (короткочасні повтори).

8. Робота з посібниками (учень повинен вміти користуватися літературою, щоб знайти деякі довідки для практичної роботи).

9. Лабораторні роботи (ознайомлення з властивостями матеріалів, будовою інструментів, обладнання).

Зміст графічної підготовки учнів. Креслення – мова техніки. Цієї мови ми повинні навчати дітей з молодшого шкільного віку. Відомо, що молодші учні сприймають предмет в цілому, а вже потім навчаються визначати деталі, з яких зроблено цей предмет. Так само діти сприймають і зображення предмета: спочатку засвоюють загальний вигляд, а вже пізніше навчаються розпізнавати зображення окремих деталей предмету. Зважаючи на ці психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, процес формування графічних умінь слід пов’язувати з уявленням про конкретний предмет.

В процесі аналізу будови виробів у дітей поступово складаються уявлення про геометричні фігури: квадрат, прямокутник, трикутник, коло, круг. У зв’язку з цим їм дається поняття про лінії: прямі, ломані, криві, про кути: прямі, гострі, тупі.

При виготовленні підкладного аркуша, щоб під час виготовлення виробів, а саме розфарбовування, склеювання не забруднювалась парта, стіл; спочатку потрібно робити його зображення – рисунок. Поступово дітей потрібно підвести до розуміння того, що контури зображення виробів обводяться суцільною жирною лінією (основною), а допоміжні – суцільною, але тонкою, лінії, що знаходяться з зворотного боку (невидимі) пунктирні, місця склеювання (нанесення клею) заштриховуються і т.д.

У початкових класах дітей треба навчити користуватися креслярським і вимірювальним інструментом (лінійкою, олівцем, кутником, циркулем).

У молодших класах є потреба у зменшенні чи збільшенні рисунку, це робиться трьома способами: за допомогою пантографа (креслярський пристрій); за допомогою клітинок (доступний всім);

Формування просторових уявлень – важливий елемент послідовного розвитку у дітей конструкторських умінь. Вчителю на уроках трудового навчання слід вводити поняття про масштаб (чому вводять масштаб в креслення виробу?) Пояснити, що багато деталей, виробів мають великі розміри, і щоб їхні рисунки помістити на папері потрібно багато паперу великих розмірів і т.д.

Організація найпростіших дослідів на уроках трудового навчання

Вже на перших уроках трудового навчання виникла потреба в практичному ознайомленні учнів з властивостями паперу. Використання цих властивостей при виготовленні виробів дозволяє дітям грамотно працювати і добиватися високої якості роботи. Демонстрації, що проводить вчитель, а також спостереження, прості досліди під керівництвом вчителя дають першокласникам зрозуміти, що знання властивостей матеріалів, уміння визначити ці властивості допомагають в роботі, роблять її більш цікавою, захоплюючою.

Для різних поробок учням потрібний папір з різними властивостями, для цього необхідно підібрати такий матеріал, який дозволить одержати найкращий результат.

Велику користь приносить збір і виготовлення колекції найбільш поширених видів матеріалів (паперу) самими учнями. Збирання цієї колекції включає в себе: підбір, обробку, систематизацію, упорядкування, монтаж.

До найпоширеніших властивостей паперу відносяться: міцність, пружність,

гнучкість, ламкість, вологопроникність, склеювання (здатність до склеювання), здатність до розфарбовування.

Екскурсія як форма організації навчання. Екскурсія (від лат. — поїздка, прогулянка) — колективне відвідування музеїв, виставок, підприємств, природного довкілля з пізнавальною метою. Навчальна екскурсія — це форма роботи, спрямована на вивчення учнями при керівній ролі вчителя певних явищ, процесів, предметів шляхом безпосереднього їх сприймання і спостереження в конкретному виробничому, природному середовищі.

Основна мета екскурсії - збагатити (розширити, погли­бити) чуттєве й логічне пізнання дітей, їхній соціальний досвід, сприяти розвитку мислення, уяви. Завдання екскурсії:

1) збагачувати знання учнів;

2) встановлювати зв'язки теорії з практикою;

3) розширювати політехнічні знання;

4) розвивати творчі здібності учнів, їх спостережливість, естетичні смаки, актуалізувати пізнавальні інтереси;

5) формувати науковий світогляд; сприяти професійній орієнтації вихованців.

Кожна екскурсія має бути пов'язана зі змістом програмного матеріалу, мати конкретне навчальне завдання. Програма з трудо­вого навчання в початкових класах має політехнічну направленість, з її змістом пов'язані екскурсії на ряд виробництв: парк сільсько­господарських машин, ферму, сад, город; швейну фабрику або майстерню з пошиття одягу; будівельний майданчик; друкарню; столярну та слюсарну майстерні.

Залежно від змісту теми й підготовки учнів екскурсію можна провести як підготовчу до вивчення теми, в процесі вивчення матеріалу і як завершальний етап його засвоєння. Екскурсії в молодших класах доцільніше проводити тоді, коли вже набудуться знання з технології обробки матеріалів, інакше побачене на екскурсії вимагатиме ґрунтовного пояснення..

В екскурсії можна виділити такі основні етапи: підготовка вчителя і учнів до екскурсії, проведення екскурсії, підведення підсумків.

Організація і проведення екскурсії. Учителеві важливо якнайбільше дізнатися про об'єкт екскурсії, уважно оглянути місцевість, визначити, на що слід звер­тати особливу увагу дітей, які виробничі об'єкти, терміни пояснити. Ознайомитися з маршрутом. Він має бути безпечним і пролягати на невеликій відстані від школи.

Учитель складає план екскурсії. Орієнтовно він може бути таким:

1. Мета екскурсії.

2. Підготовча бесіда. Інструктаж до пішохідного маршруту.

3. Вступна бесіда на виробництві.

1. Порядок знайомства з виробництвом: розповідь учителя, спостереження учнів, пояснення спеціаліста виробництва.

2. Збирання ілюстрованого матеріалу, зразків сировини, напівфабрикатів..

3. Зустріч і бесіда з новаторами виробництва, людьми різних професій.

4. Підсумок екскурсії.

Після екскурсійна робота пов'язана з обробкою зібраних матеріалів. Бажано провести підсумковий урок чи захід, до якого учні підготували б колекції, малюнки, підібрали б статті з газет про підприємство, яке вони відвідали, про його працівників.

Технічне моделювання в початкових класах. Одним з видів технічної діяльності учнів є технічне моделю­вання. Слово «модель» (від лат. modulus - міра, зразок) має кілька смислових відтінків у багатьох областях науки, техніки, вироб­ництва, навчання. У широкому розумінні - це умовний образ яко­гось об'єкта, процесу або явища. Технічне моделювання - це процес повного або часткового відтворення технічного об'єкта чи зразка в зменшеному, збіль­шеному або спрощеному вигляді.

Моделі, що виготовляються учнями, можуть бути:

а) діючими (повністю або частково відтворюють принцип дії об'єкта: літака, автомобіля, підйомного крана);

б) недіючими - макетами (об'ємне відтворюють зовнішні форми об'єкта: школи, фабрики, заводу);

в) муляжі (об'ємно відтворюють форми овочів, фруктів);

г) силуетні моделі ( передають силует машини чи споруди в одній площині);

д) моделі – копії (діючі або недіючі)

У змісті програми з трудового навчання і навчальних посіб­никах передбачені теми з окремих видів моделей, їх класифікують як і машинну техніку за призначенням: моделі транспортних машин (автомобілів, автобусів, тролейбусів); моделі сільськогосподарських машин (тракторів, сівалок, транспортерів); моделі будівельних машин (підйомних кранів, екскаваторів, лебідок); моделі виробничої техніки (свердлильних і токарних верстатів, дискових пил); літаючі моделі (планерів, літаків, паперових зміїв); плаваючі моделі (човнів, кораблів, яхт); космічні моделі (ракет, супутників, космічних станцій, планетоходів); електромоделі (іграшки із застосуванням мікро двигунів або з електроосвітленням - моделі світлофорів, електровікторин).

Навчання елементам конструювання. Навчання молодших школярів конструюванню - процесу створення форми, конструкції об'єкта чи окремих його частин — найбільше сприяє розвитку творчої особистості. Готувати дітей до конструкторсько-технологічної діяльності - це створити їм можливість систематично вправлятись у мисленні, вчити дітей оперувати своїми знаннями, застосовуючи їх на практиці, вчити спостерігати, фантазувати і пропонувати форму, конструкцію виробу.

Розглядають три види конструкторської творчості учнів:

• мисленна (ідея);

• графічна (малюнки, ескізи, схеми);

• предметна (моделі, макети).

Формування конструктивного мислення в молодших шко­лярів доцільно здійснювати поетапно, ставлячи послідовно перед ними завдання в основному творчого характеру. Перший етап (підготовчий). Доцільно знайомити учнів з основними частинами об'єктів праці; вчити їх аналізу і синтезу: визначати суттєві ознаки об'єкта, робити порівняння, узагальнення; спостерігати взаємозв'язок з природою (журавель і колодязьний журавель, політ птаха і літак). Другий етап (за умовами). На цьому етапі творчого шляху вчитель навчає дітей розв'язувати конструкторсько-технологічні задачі, розроблені вчителем, або методистом (знайти за умовами свій шлях рішення). В основному це творчі завдання, пов'язані зі зміною форми, конструкції виробу або окремих його частин, зміною чи економією матеріалів, удосконаленням принципу дії, вибором варіантів оздоблення. Третій етап (за власним задумом). Основне завдання на цьому етапі - розкрити творчі можливості кожного учня, втілити свої ідеї, фантазію безпосередньо в моделі, макети та інші вироби.

У наш час технічне конструювання все тісніше переплі­тається з художнім конструюванням, завдання якого - добитися, щоб вироби мали гарний зовнішній вигляд і були зручні в корис­туванні (ці завдання розв'язують спеціалісти - дизайнери). Тому дизайнерські вимоги мають також враховуватися під час кон­струювання виробів. Учитель має виявляти увагу до будь-яких нестандартних рішень своїх конструкторів-початківців, а також розуміння і мудру поблажливість до дитячих помилок, саме вони часто свідчать про труднощі самостійного пошуку.

Конструкторсько-технологічні задачі для молодших школярів. У початкових класах учні в основному доводять конструк­торські задуми до реалізації у закінчений виріб, розв'язуючи як конструкторські, так і технологічні задачі, пов'язані з вирішенням наступних проблем:

1. Підсилення міцності, стійкості й надійності виробу.

2. Внесення змін у конструкцію, які полегшують і роблять зручною експлуатацію.

3. Визначення оптимальної форми, числа деталей, способу їх кріплення, вибір або заміну матеріалів.

4. Створення універсальної конструкції.

5. Вибір способів ліквідації шкідливої дії або явища (тертя, пробуксовування, намокання).

6. Вибір раціональних способів розмічання.

Складаючи задачі або користуючись рекомендованими, слід продумати, в якому порядку доцільно запропонувати ту чи іншу задачу, як вона пов'язана з попередніми, яка її мета, чи відповідає вона принципам доступності й послідовності.