6. Корекційно-педагогічна робота при еферентній моторній афазії.

Основними завданнями корекційно-педагогічної роботи при еферентної моторної афазії є подолання патологічної інертності в ланці породження складової структури слова, відновлення чуття мовлення, подолання інертності вибору слів, аграматизму, відновлення структури усного та письмового висловлювання, подолання алексії і аграфії.

Подолання порушеної вимовної сторони мови при еферентної моторної афазії починається з відновлення ритміко-складової схеми слова, його кінетичної мелодики.

При грубому порушенні читання і письма робота починається зі злиття звуків в склади. Хворий, повторюючи склад, складає його з букв розрізної абетки. Потім з освоєних складів складається просте слово типу ру-ка, во-да, мо-ло-ко.

При відновленні експресивного мовлення особлива увага приділяється подоланню патологічної інертності в знаходженні потрібних слів для висловлювання. Обігравши предметний малюнок, логопед задає хворому питання про те, для чого предмет призначений, що з ним можна або треба зробити, щоб, припустимо, з'їсти (треба вимити, зварити), які властивості предмета і т.д.

Важливою складовою частиною роботи по накопиченню дієслівного словника є підбір декількох дієслів до іменника або декількох іменників до одного дієслова Першими усними текстами, вимовними хворим за складеним логопедом плану, є розповіді про режим дня: «Я встав, вмився тощо»

При тяжкому ступені еферентної моторної афазії читання і письмо можуть бути в стані повного розпаду. У зв'язку з цим для хворих розробляються індивідуальні абетки, в яких кожній букві відповідає певна картинка або слово, значимі для хворого..

Для відновлення плавного письма хворого навчають багаторазово писати лівою рукою спочатку окремі великі літери, потім слова і фрази.

Відновлення читання йде паралельно з відновленням звуко-буквенного аналізу слів, але, безумовно, дещо випереджаючи його. Спочатку хворий по складах читає слова з різною складовою структурою, потім найпростіші тексти.

Подолання дефектів розуміння мовлення здійснюється шляхом виконання різних завдань на увагу, перемикання з одного предмета на інший, завдань «провокаційного» характеру, коли логопед просить показати той предмет, якого немає серед лежачих перед хворим, співвіднести фразу з сюжетною картинкою.

У міру відновлення слухової уваги стимулюється показ картинок за завданням, при цьому хворого запитують «покажіть ложку» або «покажіть те, чим ми їмо», «покладіть ложку на склянку» і т.д.

Логічний наголос при цьому має падати то на привід, то на іменник. За допомогою інтонації або логічного наголосу логопед підкреслює перехід до інших видів завдань: поставте стакан, переверніть стакан догори дном.

7. Корекційно-педагогічна робота при динамічній афазії.

Основним завданням роботи при динамічної афазії є подолання дефектів внутрішнього мовного програмування.

При значно вираженій неспроможності до спонтанності хворому даються різні вправи на класифікацію предметів за різними ознаками (меблі, одяг, посуд, круглі предмети, квадратні, дерев'яні, металеві і т.д.); використовується прямий і зворотний порядковий рахунок, віднімання з 100 по 7, по 4 і т.д.

Подолання дефектів внутрішнього програмування здійснюється створенням для хворих програм висловлювання за допомогою різних зовнішніх опор (питань, схеми пропозиції, фішок), поступового скорочення їх числа і подальшої інтеріоризацією, згортанням цієї схеми «всередину».

Відновленню лінійного розгортання висловлювання сприяє використання слів, що входять в питання до сюжетної картинці або в питання до відповідної ситуації, обговорюваної на занятті. Наприклад, на питання: «Куди ви сьогодні підете?» - Хворий відповідає: «Я піду до перукаря». Поступово число запропонованих слів для складання пропозиції з 5-6 слів скорочується, хворий вільно, на власний розсуд, додає слова в потрібній граматичній формі.

З огляду на те що при динамічній афазії порушується в основному складання не фрази, а текстів, як зовнішні опори використовуються серії послідовних картинок.

При динамічної афазії долається мовленнєва інактивність, створюються умови для підвищення мовної ініціативи, для цього хворому доручають усно передати кому-небудь те чи інше прохання. Мовна активність збільшується в процесі створення спеціальних мовних ситуацій-інсценівок, в процесі яких ініціатива ведення діалогу передається хворому.

При більш легких формах динамічної афазії даються завдання переказати текст спочатку за допомогою розгорнутого запитальника, потім за допомогою ключових питань до окремих абзаців тексту, потім з опорою на план. Паралельно хворий навчається складати самостійні плани до текстів, спочатку розгорнуті, потім короткі, згорнуті, після чого, попередньо склавши план, він переказує текст, не дивлячись в нього. Таким чином, відбувається інтеріоризація плану при переказі прочитаного.

При грубої динамічної афазії розуміння ситуативної мовлення відновлюється шляхом обговорення різних подій дня. Потім логопед знову перемикає увагу хворого на нову тему, наприклад про те, хто відвідував його напередодні.

Паралельно з відновленням експресивної, усного мовлення ведеться робота по відновленню в тексти пропущених прийменників, дієслів, прислівників; письмово складаються пропозиції по опорним словами, відповіді на питання до текстів, пишуться твори за серіями картинок, заяви, довіреність на отримання пенсії, листи знайомим і т. д.

Багато в чому результати корекційно-педагогічної роботи залежать від наполегливості логопеда і хворого, що є по суті співробітниками в досягненні однієї мети: максимального відновлення мовлення на тлі лікування.