8 Практичне заняття № 8 оцінЮвання трудової участі наукових та інженерно-технічних працівників у бригадній роботі
8.1 Мета заняття:
1) ознайомитись з методикою організації трудових процесів у бригадній роботі;
2) закріпити на практиці застосування процедури визначення коефіцієнтів трудової участі членів бригади наукових та інженерно-технічних працівників методом розміщення пріоритетів;
3) розвинути організаційно-управлінське мислення у студентів.
8.2 Теоретичні відомості
Прогресивною формою організації трудових процесів є бригадні методи.
Бригадні методи праці сприяють підвищенню трудової та суспільної активності членів колективів, розвитку корпоративних відносин, співробітництва, взаємодопомозі та взаємовідповідальності. Поряд із виробничими створюються бригади наукових та інженерно-технічних працівників. Необхідність створення таких колективів може виникнути під час розробки та реалізації пілотних проектів, комплексних робіт, інноваційних, інвестиційних проектів тощо. Обсяги та складність таких проектів можуть вплинути на зміни організаційної структури управління матричного типу. Відтак, існує необхідність визначення й економічної оцінки участі членів колективу (бригади) у комплексних багато профільних проектах. У таких бригадах премії, а іноді й заробітна плата (наприклад, у тимчасових трудових колективах) можуть розподілятися з використанням коефіцієнтів трудової участі членів бригади та співробітників.
Коефіцієнт трудової участі (КТУ) – це комплексний показник особистого внеску співробітника за результатами роботи бригади. КТУ обговорюють і затверджують на зборах трудового колективу або бригади. На значення КТУ впливають приватні показники, наприклад, виконання плану, якість робіт, творча активність, трудова, технологічна, суспільна дисципліна тощо. Склад приватних показників визначають залежно від особливостей роботи колективу.
Для встановлення КТУ можна використовувати різні методи індивідуальних експертних оцінок: безпосередньої кількісної оцінки, бальної оцінки, рангової оцінки, парних порівнянь тощо. Метод парних порівнянь значно переважає інші методи: не вимагає транзитивності суджень експертів, тобто логічності переваг (якщо а краще b, a b краще с, то й а краще с). Помилка, припущена експертом під час використання методу парних порівнянь, не призведе до інших помилок і вплине на групову експертну оцінку, на відміну від інших методів. Групові експертні оцінки та пріоритети об'єктів визначають методом розміщення пріоритетів – єдиним методом, який не потребує транзитивності у системі порівнянь.
Коефіцієнт трудової участі і-го члена бригади КТУi розраховують на основі нормованих значень пріоритетів:
(8.1)
де n – число членів бригади;
РWін – нормоване значення пріоритету і-го члена бригади за комплексним показником роботи W.
Нормовані значення пріоритетів визначають наступним чином:
(8.2)
де М – число часткових показників у комплексному показнику;
Р(m)ін – нормоване значення пріоритету і-го члена бригади за частковим показником з номером m;
Р(m) – вага часткового показника з номером m у комплексному показнику W.
Значення величин у формулі (8.2) розраховують методом розміщення пріоритетів на основі парних експертних порівнянь усіх членів бригади за частковими показниками. Експертами виступають керівники та члени бригади (можливо й замовник). Кількість експертів має бути непарною.
Результати індивідуальної експертної оцінки з використанням методу парних порівнянь об'єктів за одним частковим показником можуть бути представлені у вигляді “графа переваги”, або таблиці порівнянь за кожною парою об'єктів, або матриці парних порівнянь (таблиця 8.1).
Групову експертну оцінку визначають за правилом більшості (таблиця 8.2).
Таблиця 8.1 – Матриця парних порівнянь
Об‘єкти xi |
Об‘єкти xj |
|||
x1 |
x2 |
x3 |
x4 |
|
x1 |
= |
> |
> |
< |
x2 |
< |
= |
< |
= |
x3 |
< |
> |
= |
> |
x4 |
> |
= |
< |
= |
Таблиця 8.2 – Результати групової експертної оцінки
Пари об'єктів xi-xj |
Індивідуальні оцінки експертів |
Групова експертна оцінка |
||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
||
x1-x2 |
> |
> |
> |
> |
> |
> |
x1-x3 |
> |
< |
> |
> |
> |
> |
x1-x4 |
< |
= |
> |
= |
= |
= |
x2-x3 |
< |
> |
> |
< |
< |
< |
x2-x4 |
= |
< |
> |
> |
> |
> |
x3-x4 |
> |
> |
< |
< |
< |
< |
Розв’язуючи багатокритеріальні задачі, тобто порівнюючи об'єкт за декількома показниками, групову експертну оцінку (таблиця 8.2) визначають за кожним показником окремо.
Знаки переваги (>,<) та рівності (=) групової експертної оцінки замінюються коефіцієнтами аij переваги або рівності між об'єктами i та j.
Коефіцієнт переваги аij встановлюють у такий спосіб:
(8.3)
де b – раціональне число в інтервалі 0<b<1.
Якщо необхідна кількісна оцінка ступеня виразності показника в об’єктах, значення b обчислюють у такий спосіб:
(8.4)
де Кр – розрахункове відношення значень показників (абсолютних значень або балів) крайніх членів ранжируваного ряду об'єктів;
n – число об'єктів;
Кф – фактичне відношення нормованих значень пріоритетів крайніх членів ранжируваного ряду об'єктів.
Для розрахунку Кр встановлюються межі зміни ступеня виразності показника на основі аналізу наявної інформації або за допомогою експертних оцінок. Кф розраховують методом розміщення пріоритетів. Причому у вихідній матриці пріоритетів попередні коефіцієнти аij визначають за:
Якщо внаслідок розрахунку значення Кр і Кф не погодяться (тобто b>1), слід змінити попередні значення коефіцієнтів аij і повторити розрахунки.
Значення пріоритетів об'єктів визначаються ітеративним методом.
Для об'єкта хi пріоритет на першій ітерації:
(8.5)
на другій ітерації:
(8.6)
на k-й ітерації:
(8.7)
Нормовані значення пріоритетів на k-й ітерації:
(8.8)
є рішенням, якщо виконується умова:
(8.9)
де одоп – припустима похибка (0,001≤одоп≤0,01), значення якої залежить від значення Кр.
Для розв’язання багатокритеріальної задачі вагові коефіцієнти приватних показників у комплексному визначають також методом розміщення пріоритетів.