4.4 Оформлення та захист практичного завдання

У звіті (дивись практичне завдання №2) за варіантом вихідних даних розрахувати та побудувати графічні моделі для кожного виду руху, висновки. Оформлення звіту має відповідати нормативним вимогам.

Під час захисту роботи студент має довести правильність розрахунків відповідно до свого індивідуального варіанта, зробити висновки та відповісти на контрольні запитання.

4.5 Контрольні запитання для самоперевірки та аудиту

1. Наведіть розрахункову модель, за якою визначається тип виробництва.

2. Дати визначення поняття “ритм” та навести формули для розрахунків.

3. Дати визначення поняття “тривалість виробничого циклу” (операційного, технологічного).

4. Від чого залежить тривалість технологічного циклу.

5. Розкрити сутність паралельного виду руху предметів праці. Навести формулу для розрахунку тривалості технологічного циклу.

6. Розкрити сутність послідовного виду руху предметів праці. Навести формулу для розрахунку тривалості технологічного циклу.

7. Розкрити сутність паралельно-послідовного виду руху предметів праці. Навести формулу для розрахунку тривалості технологічного циклу.

5 Практичне заняття № 5 оперативне управління системою виробничих операцій на дільниці пресувального обладнання

5.1 Мета роботи:

1. отримання навичок розрахунку, аналізу та використання принципів організації виробничого процесу;

2. отримання навичок прийняття оперативних рішень з підвищення рівня ефективності операційної діяльності цеху;

3. отримання навичок оцінки впливу ритмічності на результати операційної діяльності.

5.2 Теоретичні відомості

5.2.1 Організація оперативного управління системою виробничих операцій

Завдання оперативного управління полягає в забезпеченні рівномірного виконання виробничих планів відповідно до замовленої кількості, номенклатури, якості продукції за термінами й оптимальною тривалістю виробничого циклу.

Реалізація такого замовлення вимагає визначення та неухильного забезпечення ритмічності роботи системи виробничих операцій.

Ритмічність містить два аспекти:

– злагоджену та узгоджену роботу всіх елементів операційної системи, поєднаних виробничим циклом, відповідно до фаз життєвого циклу продукції;

– рівномірний випуск продукції у виробничому підрозділі в окремі інтервали часу.

Одиницею часу для визначення ритмічності може бути доба, зміна, година, декада тощо.

Аналіз ритмічності потребує обґрунтування вибору системи вимірювання, яка впливає на достовірність отриманих висновків.

У літературних джерелах подається велика кількість різноманітних показників рівномірності. Найбільш широке застосування на практиці здобули такі.

1) Коефіцієнт рівномірності , розрахований за формулою:

(5.1)

де P_bt – відсоток виконання плану (без врахування перевиконання) за t-й

інтервал часу;

n_t – кількість інтервалів часу за період, для якого визначається коефіцієнт .

Чим значення  ближче до 1, тим більш ритмічніше та більш узгоджено протікає виробництво.

2. Коефіцієнт рівномірності, розрахований як коефіцієнт варіації (х):

(5.2)

де – середнє квадратичне відхилення;

d – відхилення від середнього значення варіаційного ряду;

f – кількість випадків повторення (частота) членів варіаційного ряду.

Варіаційний ряд складається з величин відсотка виконання плану в t-й інтервал часу.

Чим більш рівномірним буде виробництво, тим ближчим до 0 буде значення коефіцієнта варіації.

3. Коефіцієнт рівномірності базується на обліку збитків через нерівномірності роботи та розраховується за формулою:

, (5.3)

де A _t – недовиконання плану з випуском продукції в t-й період часу, од.;

N_пл.t – плановий випуск продукції за t-й період, од.;

n_t – кількість інтервалів часу за період, для якого визначається коефіцієнт нерівномірності, який розраховується за формулою:

(5.4)

Цей коефіцієнт показує на скільки можна було б збільшити випуск продукції при ліквідації неритмічної роботи цеха (дільниці).

Рівномірність ходу виробництва визначається рядом чинників організаційного, технічного та економічного характеру, серед яких:

1) технічні: підтримка працездатності обладнання, його продуктивності, досконалість технологічних процесів, рівень технічної оснащеності робочих місць, рівень механізації та автоматизації процесів;

2) організаційні: своєчасне забезпечення та обслуговування робочих місць, якість оперативного планування та диспетчирування, оперативність роботи менеджерів, рівень наукової організації праці (НОП), наукової організації виробництва (НОВ), наукової організації управління (НОУ), ліквідація простоїв обладнання та робочих місць, підвищення мотивованості праці, що впливає на дисципліну та її якість;

3) економічні: раціональна організація заробітної плати, стимулювання праці та виробництва, висока продуктивність праці тощо.

Для підтримки процесу виробництва керівництво цеху (дільниці) постійно контролює випуск продукції, аналізує причини щодо відхилення плану та розробляє організаційно-технічні заходи, а також докладає зусиль для їх ліквідації та їх подальшого уникнення.