5 Групи та категорії поставки сталей

За способом виплавлення будівельні сталі бувають мартенівськими або конверторними. Сталі, що отримані цими способами,близькі за якістю, и тому, яка сталь – мартенівська або конверторна – при поставках не зазначають.

Після виплавлення сталь містить розчинені гази, як наслідок окиснення вуглецю. При охолодженні ці гази бурхливо виділяються, сталь ніби кипить. Через те таку сталь називають киплячою. З метою поліпшення якості при закінченні плавки в сталь вводять розкисники, які зв'язують кисень, і сталь кристалізується спокійно. Таку сталь називають спокійною, вона дорожчі киплячої на 10…12%. Неповним розкисленням отримають сталь напівспокійну. Як розкисники найчастіше використовують кремній, марганець, алюміній.

Залежно від гарантій постачальників сталі поділяються на групи і категорії. Розрізняють три групи вуглецевих сталей: група А – сталь має гарантовані механічні характеристики; група Б – сталь має гарантований хімічний склад; група В -- сталь має гарантовані механічні характеристики і хімічний склад. Для будівництва використовують лише маловуглецеву сталь групи В.

Існує шість категорій поставки маловуглецевої сталі. Різняться категорії гарантіями щодо ударної в'язкості. Кипляча сталь постачається по категорії 2 (ударна в'язкість не гарантується), напівспокійна – по категорії 6 (ударна в'язкість гарантується після старіння). По категорії 5 (ударна в'язкість гарантується при -20º С і після старіння) постачаються сталі спокійні і напівспокійні з підвищеним змістом марганцю. Марки маловуглецевих сталей за ГОСТ 380-71 і ТУ 14-1-3023-80 таки: ВСт3кп2, ВСт3пс6, ВСт3сп5, ВСт3Гпс5, де В -- група поставки сталі, Ст3 – порядковий номер сплаву, кп, пс и сп – скорочені позначки способу розкислення, остання цифра позначає категорію поставки. За ГОСТ 23570-79 вироблялися сталі марок:18кп, 18 пс,18сп, 18Гпс. Зараз надані ГОСТ і ТУ змінені на ГОСТ 27772, де для маловуглецевих марок сталей використовуються позначки С235, С245, С255, С275 і С285. Відповідність колишніх і нових марок сталей надано у нормативних матеріалах.

6 Граничні стани конструкцій, розрахункові ситуації.

Граничними називають стани, при яких конструкції перестають задовольняти вимоги,що поставлені під час зведення і експлуатації. Граничні стани об'єднують у дві групи.

Граничні стани першої групи характеризуються вичерпанням несучої здатності конструкцій і непридатністю їх до подальшої експлуатації. Сюди відносяться в'язке, крихке втомне чи іншого характеру руйнування, загальна втрата стійкості форми, втрата стійкості положення, якісна зміна конфігурації.

Граничні стани другої групи характеризуються непридатністю конструкцій до нормальної експлуатації внаслідок появи недопустимих деформацій чи недопустимого розкриття тріщин (в залізобетонних конструкціях). При граничних станах другої групи експлуатація конструкцій можлива лише при відповідних обмеженнях.

При розрахунках конструкцій можливі таки типи розрахункових ситуацій:

-- усталені, для яких тривалість реалізації Т_sit того ж порядку, що й встановлений термін експлуатації об'єкта Т_ef, наприклад, період експлуатації між капітальними ремонтами;

-- перехідні, для яких тривалість реалізації Т_sit невелика порівняно з встановленим терміном експлуатації об'єкта Т_ef/ ( Т_sit < Т_ef ), наприклад, період капітального ремонту ;

-- аварійні, для яких тривалість реалізації Т_sit мала порівняно з встановленим терміном експлуатації об'єкта Т_ef/ ( Т_sit << Т_ef ), наприклад, землетрус, вибух.

Встановлений термін експлуатації будівель і споруд Т_ef допускається визначати за даними табл. 2 ДБН В. 1.1.2-14=2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель,споруд, будівельних конструкцій та основ».