1.3 Епізоотологічні дані за сифункулятозу та бовікольозу

Джерелом інвазії є хворі тварини. Зараження відбувається при контакті здорових тварин з інвазованими. Воші можуть переповзати на тварин з підлоги, а також через упряж, інвентар, станки, клітки, вольєри, будки, підстилку тощо. Поширенню захворювання сприяють незадовільні умови утримання (брудні і вологі приміщення, темних і сирих станках чи стайнях), неповноцінна годівля. Інтенсивність інвазії досить висока взимку й рано навесні. Кількість паразитів улітку значно зменшується. Молодняк часто заражається від матерів. Воші є преносниками збудників протозойних, бактеріальних і вірусних інфекцій (чуми, бешихи, сибірки) тварин. Екстенсивність інвазії як при сифункулятозах, так і при бовікольозі, суттєво коливалася в залежності від пори року (літо-зима): у корів від 31% до 86,8%, у телиць − від 34,6% до 95,5% і в молодняку взимку − 100%. У квітні, кількість вошей та волосоїдів зменшувалася більш активно. Локалізація їх змінювалася в залежності від пори року й віку тварини. Основними місцями паразитування вошей на тілі корів, нетелів і телиць парувального віку в зимову пору року (грудень-лютий) були: вуха, голова (потилиця та тім’я) й верхня ділянка шиї; у молодняку 3-10 міс.: ділянка шиї, лопатка, прианальна западина та круп. У той час волосоїди локалізувалися в області голови, лопаток, плечей, боків, крупу у корів, нетелів і телиць парувального віку, а у молодняку 3-10 міс.: у верхній ділянці шиї, лопаток, спини, боків, крупу.

1.4Патогенез за сифункулятозу та бовікольозу

Повзанням по тілу тварин воші дуже їх непокоять. При високій чисельності вошей (жадібних кровососів) худоба втрачає багато крові. Укуси їх болючі, при кровоссанні вони виділяють отруйний секрет слинних залоз, чим подразнюють рецептори шкіри і на ній з'являються висипання, що сверблять, призводить до порушення терморегуляції та виснаження тварин. Тварини часто чухаються, слабнуть, худнуть, у них значно зменшується кількість еритроцитів та вміст гемоглобіну, у крові збільшується кількість еозинофілів, лейкоцитів. Молодняк погано росте й стає виснаженим, сприйнятливим до різних захворювань. Вошивість може ускладнюватися потовщенням, лущінням шкіри та втратою її еластичності, гноєтворним, септичним процесом, з'являються безволосі ділянки. Воші механічно можуть переносити різні мікроорганізми — збудники хвороб.

1.5 Клінічні ознаки за сифункулятозу та бовікольозу

Характерною ознакою хвороби є свербіж. Особливо помітний він у нічний час. Тварини виявляють занепокоєння. Хворі тварини гризуть ділянки шкіри, труться об стіни. На шкірі з’являються рани шерсть скуйовджена, а згодом випадає. У деяких тварин відмічають локальне облисіння, на шкірі помітні крапля засохлої крові. Нерідко на шкірі виникає капілярна кровотеча. Спина, боки, черево вкриваються лусками сіро-коричневого кольору. Тварини худнуть, знижується їхня продуктивність. Молодняк тяжко переносить інвазію, відстає у рості та розвитку та навіть може загинути. Шерсть випадає, шкіри стає грубою, тріскається, розвивається дерматит. Від таких тварин поширюється неприємний гнильний запах. За бовікольозу у ділянці шиї, спини, пахвин, кореня хвоста випадає волосся і розвивається дерматит. Шерсть випадає, розвивається локальне або генералізоване запалення. {9,10,2}