6. Проблема освоєння Світового океану

Світовий океан завжди відігравав важливу роль у зв'язках між країнами та народами. Проте до середини XX ст. він практично залишався «економічною цілиною». Але з розвитком НТР усебічне дослідження й освоєння Світового океану набрало зовсім інших масштабів.

По-перше, загострення глобальних енергетичної та сировинної проблем привело до виникнення морської гірничодобувної і хімічної промисловості, морської енергетики.

По-друге, загострення глобальної продовольчої проблеми підвищило інтерес до біологічних ресурсів океану. Потенціальні можливості їх використання без загрози порушення усталеного балансу вчені оцінюють у 150-180 млн. т. Але майбутнє за марикультурою (організоване розширене відтворення біологічних ресурсів). Вважають, що 1 га марикультури здатен відтворити у 8 разів більше риби, ніж 1 га суходолу — м'яса.

По-третє, поглиблення міжнародного географічного поділу праці, швидке зростання торгівлі супроводжуються збільшенням морських перевезень. У результаті виробничої та наукової діяльності в межах Світового океану і узбережжя виникла особлива складова частина світового господарства — морське господарство.

Але така діяльність водночас породила глобальну проблему Світового океану. Суть її полягає в забрудненні океану нафтою та нафтопродуктами, важкими металами, комунальними стоками, а також пестицидами й гербіцидами. Велику загрозу для Світового океану має захоронення на його дні радіоактивних відходів.

7. Продовольча проблема

Ця проблема визначає здатність Землі прогодувати нинішнє й майбутнє населення Землі, тому тісно пов'язана з демографічною, енергетичною та екологічною проблемами. Співвідношення чисельності населення та обсягу їжі визнане однією з найважливіших глобальних проблем людства. Число людей, що голодують, у світі, за даними ООН, зросло від 460 млн. осіб у 1970 р. до 550 млн. осіб у 1990 р. і досягло 600-650 млн. осіб у 2000 р. Як правило, голодують у країнах, що розвиваються, де добове споживання їжі в середньому 2200 ккалорій, тоді як мінімальна норма, визначена органами ООН, дорівнює 2400 ккалорій. При оцінці продовольчої ситуації у країнах Азії, Африки й Латинської Америки необхідно також враховувати недосконалість проведених у них аграрних реформ, бідність широких верств селянства, відсталість систем землеробства, нераціональне використання земельних і водних ресурсів, часті стихійні лиха, які знищують працю мільйонів людей. Втрати врожаю при переробці, наприклад, в Африці, досягають 30-40%. У цих країнах переробляється лише 10-20% первинної сільськогосподарської продукції, тоді як в економічно розвинутих країнах — 70-80%.

Тому надзвичайно велике значення має продовольча допомога, яку надають розвинуті країни: США (60% від загального об'єму), країни ЄС, Канада, Австралія. Так, продовольча допомога країнам Африки складає близько 40% всього їх продовольчого імпорту. Але й цього недостатньо. Експерти ФАО (продовольча і сільськогосподарська комісія ООН) вважають, що в наш час 65 країн, що розвиваються, із загальним населенням 1,1 млрд. осіб, не можуть забезпечити своїх жителів навіть мінімальним рівнем харчування. Досягти нормального забезпечення шляхом подальшого збільшення продовольчої допомоги неможливо. Для цього необхідно передусім подолати соціально-економічну відсталість країн Азії, Африки й Латинської Америки на основі прогресивної перебудови їх внутрішніх суспільних структур, а також відмовитись від традиційних архаїчних форм сільського господарства шляхом широкого впровадження досягнень «зеленої революції», запровадження біотехнологій, активізації протидії процесам деградації природного середовища.