386

М ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра зовнішньоекономічної діяльності

Реєстр. №_____________________

Конспект лекцій (опорний конспект лекцій)

з дисципліни:	Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
для студентів:	3 курсу
напряму підготовки:	6.030601 «Менеджмент»
за професійним спрямуванням:	«Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»
галузі знань:	0306 – менеджмент і адміністрування
факультет:	міжнародних економічних відносин, управління і бізнесу

Херсон – 2014 р.

Конспект лекцій (опорний конспект лекцій) з дисципліни «ЗЕД підприємства» для студентів напряму підготовки – 6.030601 «Менеджмент» за професійним спрямування «Менеджмент ЗЕД».

Укладач: ст.викладач Плющик І.А

Кількість сторінок: 385 с.

Рецензент: к.е.н., Савчук О.А.

Затверджено

на засіданні кафедри

зовнішньоекономічної діяльності

Протокол № від « » 20___ р.

Завідувач кафедри: _______ д.е.н., проф. В.М. Фомішина

Зміст

ВСТУП

Тема 1. Зовнішньоекономічна діяльність та її роль у розвитку національної економіки

Тема 2. Основні напрями і показники розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Тема 3. Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Тема 4. Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Тема 5. Загальнодержавні податки у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Тема 6. Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Тема 7. Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Тема 8. Міжнародні розрахунки і банківське обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

Тема 9. Форми виходу підприємств на зовнішні ринки

Тема 10. Ціноутворення у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Тема 11. Торговельно-посередницька діяльність на зовнішньому ринку

Тема 12. Компенсаційна торгівля у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Тема 13. Структура і зміст зовнішньоекономічних контрактів

Тема 14. Економічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Тема 15. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та їх страхування

Тема 16. Транспортне обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

Тема 17. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств на території вільних економічних зон

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Тексти лекцій з нормативної дисципліни «Зовнішньоекономічна діяльність підприємства» (далі ЗЕД) охоплюють усі змістові модулі (теми), передбачені освітньо-професійною програмою підготовки бакалаврів напряму 0306 – “Менеджмент».

Основною метою викладання дисципліни є засвоєння студентами теоретичних основ зовнішньекономічної діяльності та набуття ними системних знань і навичок щодо забезпечення економічної ефективності ЗЕД у різних сферах діяльності для фундаментальної освіти та практичної діяльності за фахом.

Для досягнення вказаної мети студенти мають виконати наступні завдання вивчення курсу:

• розуміти сутність і специфіку механізму функціонування зовнішньоекономічної діяльності в Україні на сучасному етапі;

• знати й вміти використовувати нормативну базу з регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств;

• оцінювати тенденції, суперечності й доцільність діяльності при визначенні головних напрямків зовнішньоекономічної діяльності для підприємств різних форм власності, що є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності;

• розуміти специфіку запровадження різних форм виходу на зовнішні ринки;

• знати й вміти використовувати на практиці основні процедури укладання та виконання зовнішньоекономічних контрактів;

• визначати ефективність укладених угод та зовнішньоекономічної діяльності підприємства в цілому;

• використовуючи одержані знання на практиці, приймати професійні рішення, що відповідають державній економічній політиці та основним положенням міжнародних угод, до яких приєдналася Україна, з метою максимізації прибутку від зовнішньої торгівлі, інвестування та інших видів зовнішньоекономічної діяльності.

Лекція 1. Зовнішньоекономічна діяльність та її роль у розвитку національної економіки

1. Характеристика категорій зовнішньоекономічної сфери та їх взаємозв'язки. Функції зовнішньоекономічної діяльності.

2. Напрями впливу зовнішньоекономічного чинника на національну економіку.

3. Сутність поняття «зовнішньоекономічна діяльність», основні види і форми зовнішньоекономічної діяльності.

4. Причини і передумови розвитку зовнішньоекономічної діяльності.

5. Принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

6. Поняття об'єктів та суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

7. Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) визначається як “діяльність суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами”.

Іншими словами, ЗЕД – це сукупність, виробничо-господарських, організаційно-економічних і комерційних функцій фірм і підприємств. ЗЕД також являє собою процес реалізації ЗЕЗ, включаючи основні форми ЗЕЗ.

Предметом вивчення ЗЕД є сучасне світове господарство (світова економіка), міжнародні економічні відносини в їх складному і суперечливому взаємозв’язку і взаємодії, а також конкретні форми, методи і засоби сучасного міжнародного бізнесу.

Об’єктом вивчення ЗЕД є міжнародні комерційні операції в усій сукупності їх видів, що спрямовані на отримання прибутку, а також операції, які забезпечують міжнародний товарооборот.

Основними напрямами ЗЕД є:

• зовнішня торгівля;

• техніко-економічне співробітництво;

• науково-технічне співробітництво.

Функціями ЗЕД є:

• організація та обслуговування міжнародного обміну природними ресурсами та результатами праці в їх ма­теріальній та вартісній формах;

• міжнародне призначення споживчої вартості продуктів міжнародного поділу праці;

• організація міжнародного грошового обігу.

Практичне значення ЗЕД для країн полягає в можливості одержувати валютну виручку від експорту, підвищувати технічний рівень виробництва (за рахунок імпорту, більш ефективної техніки та технологій), виробляти конкурентос­проможну продукцію.

ЗЕД поняття багатогранне. Воно включає наступні види діяльності: зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперуван­ня, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне ін­вестиційне співробітництво, валютно-фінансові і кредитні операції.

Зовнішня торгівля являє собою обмін товарами у матеріально-речовинній формі і послугами, які зв’язані зі здійсненням товарообороту. До них відносяться наступні операції:

• з міжнародних перевезень вантажів;

• митні;

• зі страхування;

• з міжнародних розрахунків;

• транспортно-експедиторські;

• зі зберігання.

Техніко-економічне співробітництво включає сприяння у сфері промислового і цивільного будівництва і надання послуг інженерно-технічного характеру.

ЗЕД у сфері науково-технічного співробітництва являє собою обмін досягненнями науки і техніки і спільне виконання науково-технічних робіт.

Взаємозв’язок між поняттями ЗЕЗ і ЗЕД доцільно розглядати з точки зору управлінського аспекту. В управлінському аспекті поняття ЗЕЗ ширше, ніж ЗЕД, оскільки характеризує макроекономічний рівень, тоді, як ЗЕД відноситься до рівня фірм і підприємств, тобто до мікроекономічного рівня.

Матеріальна основа ЗЕД — зовнішньоекономічний ком­плекс країни (регіону). Він являє собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств і організацій, що виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД.

Важливим завданням в розвитку зовнішньоекономічного комплексу країни являється об'єднання виробничих і зовнішньо­економічних видів діяльності в єдину органічну, успішно функціонуючу систему. Умовами успішного розвитку зовнішньо­економічного комплексу сьогодні являються:

• зміцнення і нарощування експортного потенціалу;

• активна участь в різних формах міжнародного спільного підприємництва;

• підвищення конкурентноздатності підприємств і виробничо-господарського комплексу;

- розширення самостійної діяльності підприємств, фірм регіонів країни в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Серед основних причин, які стимулюють розвиток зовнішньоеко­номічних зв'язків, слід виділити такі: нерівномірність економічного розвитку різних країн світу; відмінності в сировинних ресурсах; відмін­ності в людських ресурсах; нерівномірність розміщення фінансових ресурсів; характер політичних відносин; різний рівень науково-тех­нічного розвитку; специфіка географічного положення, природних і кліматичних умов.

Нерівномірність економічного розвитку різних країн світу. Кожна держава проводить власну економічну політику, що базується на пев­ному розвитку промисловості, сільського господарства, транспорту, Пери обслуговування та інших галузей економічної системи, спеціалізуючись при цьому в тих сферах економіки, які дозволяють мати значні переваги.

Відмінності в сировинних ресурсах. Більшість країн світу, маючи об­межену ресурсну базу і вузький внутрішній ринок, не в змозі вироб­ляти і достатньою ефективністю товари, які необхідні для внутрішніх потреб. Для таких країн зовнішньоекономічні зв'язки є способом отримання необхідних товарів. Країни з великим сировинним потен­ціалом базують свої економічні системи на основі реалізації експорту Потенціалу.

Відмінності в людських ресурсах. Щорічно в результаті пошуку роботи в світі переміщується більше двадцяти п'яти мільйонів чоловік із країн, що мають надлишок трудових ресурсів: Індія, Китай, Пакистан, Нігерія. В основному цей потік направлений у регіони, які потребують додаткового притоку робочої сили: Західна Європа, США, Близький Схід. Тому даний процес має об'єктивний характер і сприяє розширенню зовнішньоекономічних зв'язків.

Нерівномірність розміщення фінансових ресурсів. Однією з закономір­ностей розвитку економічних міжнародних відносин є функціонуван­ня світового інвестиційного ринку. В 90-х роках у світі сталося значне підвищення рівня прямих іноземних інвестицій, які сягнули близько 100 млрд дол. США щорічного інвестиційного потоку.

Характер політичних відносин. Розвиток зовнішньоекономічних зв’язків стимулює пошук оптимальних форм розв'язання суперечностей між країнами. При цьому вони дозволяють погасити політичну конфронтацію, яка зазвичай призводить до негативних наслідків (роз­рив економічних відносин, економічна і політична блокада, війна і т.п.). У свою чергу, політична стабільність створює сприятливі умови для розвитку міжнародних економічних відносин.

Різний рівень науково-технічного розвитку. При посередництві зовнішньоекономічних зв'язків країни вирішують проблеми не тільки модернізації процесу виробництва, а й задачі диверсифікації товарної номенклатури (асортименту), отримання нових технологій, ноу-хау. Об­мін між країнами студентами, науковими співробітниками, спеціаліста­ми дозволяє підтримувати високий інтелектуальний і технологічний рівень у країні, стимулює розвиток наукоємних виробництв, допомагає реалізувати інтелектуальний потенціал країни на світовому ринку.

Специфіка географічного положення, природних і кліматичних умов. Реалізація економічного потенціалу країни на світовому ринку можлива не тільки завдяки різному рівню виробничих умов країн, а й особли­востям природно-географічного положення. Завдяки зовнішньоеконо­мічним зв'язкам країни реалізують свій потенціал у туристичному, рек­реаційному напрямках, що дозволяє їм отримати значні валютні над­ходження (Швейцарія, Італія, Єгипет, Франція, Угорщина). Вигідне географічне положення країни дає можливість їй отримувати кошти від транзиту вантажів через її територію (Польща, країни Прибалтики).

Таким чином, більшість країн світу, маючи обмежену ресурсну базу і вузький внутрішній ринок, не в змозі виробляти з достатньою ефективністю товари, які необхідні для внутрішніх потреб. Для таких країн зовнішньоекономічні зв'язки є способом отримання необхідних товарів. Країни з великим сировинним потенціалом базують свої еко­номічні системи на основі реалізації експортного потенціалу.

Отже, необхідність існування зовнішньоекономічних зв'язків обу­мовлюється тим, що різні країни мають різні виробничі умови. Вихо­дячи з цього, країни спеціалізуються на виробництві такої продукції, яка значною мірою дешевша від зарубіжних аналогів, що в кінцевому підсумку приносить прибуток кожній країні-учасниці, задовольняє потреби споживачів у продукції кращої якості.

Основні теорії зовнішньоекономічних зв'язків можна згрупувати за напрямками сучасних економічних учень. Їх головні особливості знайомі вам. Це:

Меркантилізм.

Класичні теорії.

Кейнсіанські теорії.

Соціально-інституціональні теорії.

Основні класичні теорії ЗЕД.

Концепція абсолютних переваг А. Сміта, що віддає перевагу експорту тих товарів, витрати на одиницю яких нижче, ніж у країни-партнера.

Концепція порівняльних переваг Д.Рікардо і Дж.Стюарта Мілля, яка віддає перевагу експорту товарів при відносно нижчих витратах на одиницю. При цьому володар відносної (порівняльної) переваги повинен абсолютно спеціалізуватися на виробництві й збуті переважного товару.

Теорема Хекшера-Оліна підкреслює: країна експортує товар, чинники на виробництво якого використовуються відносно інтенсивніше.

Теорема Хекшера-Оліна-Самуєльсона: міжнародна торгівля веде до вирівнювання цін на чинники виробництва у країнах, які торгують.

Теорема Самуєльсона-Джонса: протягом часу зростають доходи володарів чинників, які специфічні для експортних галузей, і скорочуються доходи володарів факторів, які специфічні для галузей, що конкурують з імпортом.

Теорема Столпера-Самуєльсона: міжнародна торгівля веде до зростання доходів володарів факторів, які інтенсивно використовуються для виробництва товару, ціна на який зростає.

Теорема Рибчинського: зростання пропозиції одного з чинників веде до більшого відносного зростання виробництва кінцевого продукту галузі з найінтенсивнішим його використанням, одночасно випереджаюче скорочується виробництво в інших галузях.

Таким чином, класичні й неокласичні погляди акцентують увагу на пропозиції товарів і чинників для міжнародної торгівлі.

Кейнсіанські погляди, навпаки, акцентують увагу на попиті.

1. Теорія попиту, що перетинається, шведа С. Ліндера: структура експорту значною мірою залежить від попиту в країні-імпортері; одночасно перевагу має експорт товарів, на які накопичений досвід на внутрішньому ринку.

2. Теорія реверса попиту: країна у зв'язку з потужним внутрішнім попитом може імпортувати товари незважаючи на відносно кращу наявність чинників виробництва.

3. Експорт і імпорт інвестицій суперечливо впливають на стан торгівлі розвинутих країн і країн, що розвиваються. Крім того, маніпулювання обсягом експорту та імпорту впливає на сукупний попит країни.

4. Дисконтна політика (маніпулювання обліковою процентною ставкою) може стимулювати приплив іноземних капіталів, що суперечливо впливає на економіку країни: з одного боку, зростає обсяг інвестицій; з другого – зростає курс національної валюти, що погіршує торговельний баланс (дорогий експорт і дешевий імпорт).

Основоположними принципами, на яких базується система зовнішньоекономічної діяльності в Україні, є такі: суверенітет народу Укра­їни; свобода зовнішньоекономічного підприємництва; рівність і недискримінація всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності перед законами України; верховенство закону і захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, еквівалентність обміну.

Принцип суверенітету народу України полягає у:

• виключному праві народу України самостійно та незалежно здій­снювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керую­чись чинним законодавством України;

• обов'язку України з виконання договорів і зобов'язань у сфері міжнародно-економічних відносин.

Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва реалі­зується у:

• праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв'язки;

• праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені законодавством України;

• обов'язку дотримуватися при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законодавством;

• виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної ді­яльності на всі одержані ними результати даної діяльності.

Основу принципу юридичної рівності та недискримінації становлять:

• рівність перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяль­ності;

• заборона будь-яких дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• неприпустимість обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів.

Принцип верховенства закону це передусім регулювання зовніш­ньоекономічної діяльності тільки законами України та заборона засто­сування підзаконних актів, що створюють менш сприятливі умови для функціонування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяль­ності реалізується у:

• однаковому захисті інтересів усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на території України;

• однаковому захисті інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної ді­яльності за межами України згідно з нормами міжнародного права;

• захисті державних інтересів як на території України, так і за її межами.

Основоположною тезою принципу еквівалентності обміну є непри­пустимість демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Основні види здійснення ЗЕД

Серед основних видів зовнішньоекономічної діяльності виділяють:

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

• надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іно­земним суб'єктам господарської діяльності;

• науково-виробнича кооперація з іноземними суб'єктами госпо­дарської діяльності;

• міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

• кредитні та розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД та інозем­ними суб'єктами господарської діяльності;

• спільна підприємницька діяльність;

• підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патен­тів, ноу-хау, торгових марок з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності;

• організація та здійснення діяльності в галузі проведення виста­вок, аукціонів, торгів, конференцій та інших подібних заходів, що здійснюються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;

• товарообмінні (бартерні) операції;

• орендні операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;

• операції з придбання, продажу та обміну валюти;

• роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

• інші види ЗЕД, не заборонені законодавством України.

Класифікація суб’єктів ЗЕД

Зовнішньоекономічна діяльність — це господарювання суб'єктів України та іноземних суб'єктів, яке ґрунтується на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. До суб'єктів належать: галузі, підгалузі, об'єднання, підприємства, вироб­ничі кооперативи і організації, що систематично виробляють і реалізу­ють експортні ресурси всіх видів, споживають імпортні товари (послу­ги) і здійснюють усі види зовнішньоекономічної діяльності.

Головною підставою функціонування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності є внесення даного виду діяльності до статуту підприємства або установчого договору, що надає право підприємствам здійсню­вати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з чинним законодавством України, всі суб'єкти зовнішньо­економічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

До основних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності відносяться:

• фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та осо­би без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність і постійно проживають на території України;

• юридичні особи, зареєстровані в Україні і які мають постійне місцезнаходження в Україні;

• об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які ма­ють постійне місцезнаходження на території України;

• структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які ма­ють постійне місцезнаходження на території України;

• спільні підприємства за участі іноземних суб'єктів господарської діяльності, що зареєстровані в Україні;

• Україна в особі її органів — місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій;

• інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Нормативно-правовими актами України передбачено ряд вимог щодо виникнення права у суб'єктів ЗЕД на здійснення цієї діяльності.

Здійснювати будь-яку зовнішньоекономічну діяльність мають право усі суб'єкти ЗЕД.

Право на здійснення ЗЕД виникає у фізичної особи з мо­менту придбання нею громадянської дієздатності, порядок, терміни та інші умови виникнення якої регулюються законо­давством України, насамперед Цивільним кодексом. Фізичні особи, що мають постійне місце проживання на території Ук­раїни, мають відповідне право, якщо вони зареєстровані як підприємці. Фізичні особи, що не мають такого права, набува­ють його, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законами держави, в якій вони мають постійне місце прожи­вання або громадянином якої вони є.

Юридичні особи мають право здійснювати ЗЕД відповідно до їх установчих документів з моменту набуття ни­ми статусу юридичної особи.

Підприємці мають право здійснювати ЗЕД після держав­ної реєстрації їх як учасників ЗЕД. Цю реєстрацію виконує Міністерство економіки України на підставі подання заяви подавця, копій статутних документів або нотаріально завіре­них документів фізичної особи про їх реєстрацію як підприємця.

Крім заборони на втручання державних органів у ЗЕД її суб'єктів у випадках, не передбачених чинним законодавством, аналізованих як обмеження права на здійснення ЗЕД, встанов­лений цілий ряд інших гарантій цієї діяльності. Так, суб'єкт ЗЕД, що одержав від певної діяльності у власність засоби, май­но й немайнові права та інші результати, має право володіти, ко­ристуватися і розпоряджатися ними за власним бажанням.

Вилучення результатів ЗЕД у власника в будь-який платній і безкоштовній формі без його згоди забороняється, крім випадків, передбачених законодавством України.

Усі суб'єкти ЗЕД України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з їх закона­ми, а також брати участь у міжнародних неурядових еко­номічних організаціях.

Іноземний суб'єкт господарської діяльності при здійснен­ня ним ЗЕД має право на відкриття в Україні свого представ­ництва. Здійснення іноземною фірмою операцій із продукцією українського походження без вивозу її з митної території Ук­раїни, включаючи продаж, обмін і передачу іншим особам, вирішується тільки при наявності зареєстрованого "представ­ництва іноземного суб'єкта господарської діяльності". Реєстрація представництва необхідна також при бажанні іно­земної фірми відкрити рахунок в українських банках.

Якщо іноземець прибув в Україну на певний строк для працевлаштування, то його праця може бути використана тільки за наявності дозволів на працевлаштування, якщо інше не встановлюють закони України або міжнародні договори. Такий дозвіл не потрібен для керівників спільних підприємств та іноземних суб'єктів господарської діяльності, що діють на території України, а також представникам іноземного морсь­кого (річкового) флоту та закордонних авіакомпаній, що об­слуговують їх на території України.

Для співробітників представництв іноземних суб'єктів господарювання, офіційно зареєстрованих в Україні, дозвіл видається на підставі оформлення належним чином службо­вих карток співробітників представництв та посвідчення про реєстрацію представництва.

Для іноземних суб'єктів господарської діяльності запрова­джуються такі правові режими.

1. Режим найбільшого сприяння (РНС), який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, яки­ми користується або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим. Винятком є випадки, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам госпо­дарської діяльності інших держав згідно з відповідними дого­ворами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі.

Суть положень цього режиму зводиться до того, що торгівля не повинна бути дискримінаційною.

Принцип РНС запроваджено до умов СОТ. Таким чином, якщо країна — член СОТ надає іншій країні який-небудь та­риф чи інші переваги щодо будь-якого товару, то вона повин­на відразу і безумовно надати такий самий режим аналогічним товарам інших країн. Наприклад, якщо країна І погоджується в ході торгових переговорів із країною ІІ зменшити імпортне мито з 10% до 5%, то знижена ставка мита стосується всіх країн — членів СОТ. Зобов'язання про надання РНС стосу­ються як імпортованих, так і експортованих товарів незалеж­но від країни їхнього походження.

Зобов'язання про надання РНС не обмежуються тільки тарифами. Вони стосуються також:

• будь-яких зборів, пов'язаних з імпортом чи експортом;

• методики застосування тарифів, зборів;

правил проведення експортних чи імпортних опе­рацій;

• внутрішніх податків і зборів на імпортні товари, а та­кож законів, постанов і вимог, що впливають на їхній продаж;

• застосування кількісних обмежень (наприклад, роз­поділ квот між країнами-постачальниками на недискримінаційній основі), де такі обмеження дозволяють­ся.