3. Особливості здійснення корпоративного управління суб’єктами господарювання державного сектору економіки

Державний сектор економіки України охоплює доволі значну кількість суб’єктів господарювання, насамперед державних комерційних підприємств, які є унітарними і єдиним власником корпоративних прав є держава. Поряд з цим держава в особі уповноважених органів є власником корпоративних прав значної кількості акціонерних товариств, де державі можуть належати різна кількість акцій, держава можу бути власником всіх акцій товариства або може бути одним із акціонерів. При цьому, держава може бути власником корпоративних прав щодо інших видів корпорацій, якщо інше прямо не визначено законодавством України. Виключно державі належать корпоративні права державних комерційних підприємств, державних акціонерних компаній (наприклад, «Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”⁴⁵ тощо), а також державні холдингові компанії.

Ст. 22 ГК України передбачено дві групи суб'єктів господарювання державного сектору економіки:

1. підприємства, що діють на основі лише державної власності (державні комерційні підприємства, казенні підприємства);

2. інші суб’єкти державного сектору економіки, що мають крім акціонера – держави також й інших акціонерів (учасників). Однак держава забезпечує вирішальний вплив на господарську діяльність цих суб’єктів і як власник регламентує діяльність підприємств державного сектору економіки, тобто, здійснює упорядковуючу та організуючу діяльність.

Об’єктами управління уповноважених державою органів згідно ст. 3 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», зокрема, є:

• майно, яке передане державним комерційним підприємствам;

• майно, яке передане державним господарським об'єднанням;

• корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій.

Згідно положень ст. 6 зазначеного вище Закону уповноважені органи управління, здійснюючи повноваження вищого органу управління підприємством або беручи участь у загальних зборах учасників товарова з державною часткою корпоративних прав, відповідно до покладених на них завдань:

• приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, заснованих на державній власності;

• затверджують статути підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, і господарських структур та здійснюють контроль за їх дотриманням;

• призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог;

• розробляють та затверджують стратегічні плани розвитку державних підприємств, державних акціонерних товариств і господарських структур, управління корпоративними правами або контроль за діяльністю яких вони здійснюють, та здійснюють контроль за їх виконанням;

• проводять моніторинг фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів підприємств, що належать до сфери їх управління та вживають заходів до поліпшення їх роботи;

• передають функції з управління об’єктами державної власності господарським структурам та здійснюють контроль за діяльністю господарських структур;

• здійснюють управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

• визначають осіб, які представляють державу в органах управління господарських товариств, корпоративні права держави яких перебувають у їх управлінні, та забезпечують їх обрання (призначення), укладають з ними договори доручення, дають доручення для голосування з питань порядку денного загальних зборів;

• забезпечують відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними підприємствами, господарськими структурами.

Виносячи рішення щодо створення відповідних суб’єктів підприємницької діяльності державного сектору економіки, уповноважені державною органи затверджують установчі документи, закріплюють за ними відповідне майно та відповідно держава набуває корпоративних прав щодо відповідних юридичних осіб.

Визначаючи статус державних комерційних підприємств слід вказати наступне. Правовою базою існування державних підприємств на сьогодні є Глава 8 ГК України, Закон України «Про управління об’єктами державної власності», ст. 4 Закону України «Про підприємництво» встановлює види діяльності, займатися якими можуть винятково державні підприємства. Ст. 63 ГК України визначає поняття державного підприємства, яке є унітарним, що є визначальним для порядку його створення та функціонування. Відповідно до ст. 74 ГК України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту (власне модельний статут не затверджений в установленому законом порядку) і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном. Воно не несе відповідальності за зобов'язаннями влас­ника і органу влади, до сфери управління якого воно належить.

Державне унітарне підприємство створюється в розпорядчому порядку і належить до сфери управління органу, який його створив. Розпорядчий порядок утворення державного підприємства означає, що такому утворенню передує видання компетентним органом державної влади відповідного акта про це.

Правовий статус майна державного комерційного підприємства характе­ризується наявністю обмежень, що не є характерними для юридичних осіб інших форм власності. Так, крім закріплення майна за державним підприємством не на праві власності, а на праві господарського відання, передбачені обмеження на передачу безоплатно належного держав­ному підприємству майна, встановлено правило щодо відчу­ження належних такому підприємству основних фондів за по­передньою згодою органу, до сфери управління якого воно вхо­дить, як правило, на конкурентних засадах (ст. 75, 77 ГК України).

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника. Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об’єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить на конкурентних засадах

Власник майна, в даному випадку держава в особі уповноважених органів державної влади, закріпленого на праві господарського відан­ня за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за вико­ристанням та збереженням належного йому майна безпосеред­ньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в опе­ративно-господарську діяльність підприємства.

Державне комерційне підприємств може здійснювати діяльність, яка не заборонена законодавством України та передбачена її статутом. При цьому, законодавством визначаються види діяльності, займатися якими можуть виключно державні підприємства. Наприклад, відповідно до ст. 4 Закону «Про підприємництво» діяльність, пов'язана з охороною окремих особливо важливих об'єктів пра­ва державної власності, а також діяльність, пов'язана з прове­денням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіат­ричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробниц­твом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічни­ми запусками із будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами.

Управління державним комерційним підприємством здійснюють уповноважені державою органи та відповідні посадові особи, обсяг повноважень яких встановлюється законодавством України, відповідним договором або контрактом (за наявності), статутом юридичної особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 73 ГКУ органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові. Керівник працює на підставі контракту, типова форма якого затверджена Кабінетом Міністрів України (Типова форма контракту з керівником підприємства, що є в державній власності, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. № 597).

Статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу державного комерційного підприємства встановлюється зазначеним уповноваженим органом, оскільки чинене законодавство не висуває жодних вимог щодо порядку формування та розміру статутного капіталу державного комерційного підприємства. В імперативному порядку законодавець формує вимогу, що статутний капітал державного комерційного підприємства підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства.

З метою захисту майнових прав держави ст. 75 ГК України встановлюється вимога, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Ст. 11-1 Закону «Про управління об’єктами державної власності» визначає, що державні унітарні підприємства та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України:

• у розмірі 30 відсотків - державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень;

• у розмірі 15 відсотків - інші державні унітарні підприємства.

Відповідні положення деталізовані Порядком відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, який затверджений поставною Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 138.

Враховуючи, що метою створення корпорацій, в тому числі державних комерційних підприємств, є отримання прибутку (дивідендів) досить важливим є питання щодо унормування цього питання. Ч. 11 ст. 75 ГК України передбачає, що органи, до сфери управління яких відносяться державні комерційні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому, надають Кабінету Міністрів України інформацію про обсяги перерахування прибутку державних комерційних підприємств для їх врахування при формуванні державного бюджету. Рішення про виплату дивідендів приймається уповноваженим державою органом, який здійснює повноваження вищого органу управління такого унітарного підприємства та оформлюється відповідним наказом.

Законодавець визначає, що державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворене у державне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, у Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2012 р. № 802.

Визначаючи статус господарських товариств, одним із учасників є держава слід вказати, що спеціально унормовано правовий статус лише акціонерних товариств. Спеціальні вимоги щодо акціонерних товариств створених за участю держави визначаються ст. 11 Закону «Про управління об’єктами державної власності», яка вказує що відповідне акціонерне товариство, утворене в процесі перетворення державного підприємства, 100 відсотків акцій якого належать державі, не має права безоплатно передавати закріплене за ним майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майно, що належить до основних фондів, державне акціонерне товариство має право лише за попередньою згодою органу, який здійснює управління корпоративними правами держави, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне акціонерне товариство має право лише в межах повноважень та способом, які передбачені законом. Власне такі повноваження можуть також затверджуватися з урахуванням вимог спеціального законодавства, зокрема таким законодавчим актом є Закон України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування». Ст. 10 зазначеного вище Закону вказує, що товариство не може відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, безоплатне користування, вносити до статутного (складеного) капіталу суб’єктів господарювання майно, зазначене в частині першій цієї статті, та вчиняти щодо нього інші правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна.

Управління господарськими товариствами, одним з учасників яких є держава здійснюється згідно вимог чинного законодавства, що унормовують діяльність юридичних осіб певної організаційно-правової форми. Щодо акціонерних товариств таким законодавчим актом є Закон України «Про акціонерні товариства» із врахуванням положень спеціального законодавства. В разі, якщо державна є власником 100 відсотків акцій повноваження вищого органу управління повдаються на уповноважений державою орган. Так, ст. 11 «Про управління об’єктами державної власності» визначаючи особливості управління та обмеження щодо розпорядження об'єктами державної власності встановлює, що функції з управління корпоративними правами держави виконуються безпосередньо, без скликання зборів акціонерів, Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об’єктами державної власності, уповноваженими органами управління в разі, якщо корпоративні права держави становлять 100 відсотків у статутному капіталі господарської організації. Зокрема, ст. 6 Закон України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» передбачено, що органами такого товариства є: загальні збори, правління, наглядова рада; ревізійна комісія. При цьому, вищим органом товариства є загальні збори. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України, який також створює інші органи та призначає відповідних осіб на посади у встановленому законодавством порядку. Зокрема, законодавством передбачено, що у відповідному акціонерному товаристві обов’язково створюється наглядова рада, а також може бути створений як одноосібний виконавчий орган, так і колегіальний. Також може бути передбачене також створення ревізійної комісії.

В разі коли корпоративні права держави перевищують 50 відсотків статутного капіталу господарської організації законодавець визначає особливості формування органів управління такої господарської організації. Зокрема, у такому випадку обов’язково головою наглядової ради акціонерного товариства обирається представник Фонду державного майна України або уповноваженого органу управління. Члени наглядової ради, що представляють інтереси держави, голосують на наглядових радах відповідно до наданих Фондом державного майна України або уповноваженим органом управління завдань щодо голосування.

У разі якщо корпоративні права держави перевищують 50 відсотків статутного капіталу господарської організації, до складу ревізійної комісії, крім представників Фонду державного майна України або уповноваженого органу управління, включається представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо корпоративні права держави перевищують 25 відсотків статутного капіталу господарської організації, до складу наглядової ради та ревізійної комісії обов'язково включається представник Фонду державного майна України або уповноваженого органу управління.

Особливістю діяльності акціонерного товариства, власником корпоративних прав якого є держава є положення щодо обов’язковості виплати дивідендів в разі наявності прибутку. Частини 4 та 5 ст. 11 «Про управління об’єктами державної власності» зобов’язують господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів. Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних капіталах.

Спеціальні правила також передбачені щодо припинення корпоративних прав держави. Крім загальних положень законодавства, порядок відчуження корпоративних прав держави регулюється Законом України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р. № 2163-XII. Ч. 3 ст. 3 зазначеного вище Закону визначає, що приватизація акцій (часток, паїв), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об’єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства з урахуванням положень установчих документів таких товариств (організацій).

Рішення про приватизацію акцій, що належать державі в статутному капіталі господарських товариств, приймається Фондом державного майна України відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 10-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» передприватизаційна підготовка державних підприємств, а також акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, проводиться уповноваженими органами управління у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням вимог законодавства про захист економічної конкуренції у період до їх передачі Фонду державного майна України для приватизації. Передприватизаційна підготовка державних підприємств може включати процес створення акціонерних товариств на базі державного майна або майна державного підприємства (корпоратизація).

Приватизація об'єктів здійснюється шляхом продажу єдиним пакетом акцій або всієї частки, що належить державі, на конкурсі, відповідно до порядку, затвердженого Фондом державного майна України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про приватизацію державного майна».

Інформація про строки та умови проведення конкурсів підлягає оприлюдненню згідно із законодавством України про приватизацію. Початкова вартість об'єктів приватизації, визначається відповідно до законодавства України з урахуванням особливостей оцінки акцій (часток, паїв), які належать державі у майні господарських товариств. Якщо до участі у конкурсі подана одна заявка, то об'єкт приватизації підлягає продажу відповідно до умов конкурсу за вартістю, запропонованою покупцем, але не нижче початкової вартості.

Приватизація акцій (часток, паїв) здійснюється шляхом продажу єдиним пакетом акцій або всієї частки (паю), що належить державі, на конкурсі з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону. Продаж акцій (часток) господарського товариства здійснюється на конкурсі, якщо інші недержавні учасники (акціонери) відмовилися від переважного права на придбання акцій (часток), що належать державі.