5. Загальна характеристика змісту технологічної освіти учнів у школі.

Під час вивчення розділу «Основи матеріалознавства» учні ознайомляться з тими матеріалами та їх властивостями, які будуть використовувати в роботі під час освоєння обраного блоку.

Наведемо приклад для 5-го класу стосовно вивчення першого блоку (Технологія виготовлення виробів із фанери та ДВП).

У 5-му класі учні засвоюють такі основні поняття як: деревина, породи деревини, виготовлення шпону, фанери, деревоволокнистих плит. На практиці учень повинен розрізняти види деревини, через практичну роботу вміти застосовувати її певний вид. Особлива увага у програмі акцентується на тих поняттях, які в подальшому будуть використані під час навчання учнів проектуванню – властивості фанери та ДВП. Так, розкриваються як загальні властивості конструкційних матеріалів, так і їх застосування залежно від цих властивостей. Окремо у програмі передбачено поняття вибору як виробу для виготовлення так і матеріалу, з якого він буде виготовлятись.

Розділ «Технологія виготовлення виробів» є основним у кожному блоці. Під час його вивчення учні ознайомлюються з послідовністю виготовлення виробу, операціями, інструментами, пристосуваннями, які при цьому застосовуються, виготовляють виріб.

Даний розділ побудований за логікою виготовлення виробу. Тому у першому параграфі розкривають питання, що пов’язані із процесом розмічання деталей на заготовці. У кожному класі розкриваються відповідні поняття. Так, у 5-му класі учні засвоюють загальні уявлення про графічні зображення, якими є ескіз та кресленик. На практиці вони засвоюють прийоми вимірювання лінійкою, кутником, використання ескізу для виготовлення виробу тощо. У наступних класах засвоєння уміння вдосконалюють (у 6-му класі) учні крім попередніх графічних понять вивчають масштаб, типи ліній. На практиці - прийоми розмічання заготовок виробу на тонколистовому металі, а у 7-му та 8-му класах на деревині та металі.

У 9-му класі учні вивчають технологію виготовлення комплексного виробу. Основними поняттями тут для першого розділу є матеріали хімічного походження та композиційні матеріали, тому уміння, які формувались в учнів у попередніх класах удосконалюються на основі таких понять: особливості розмічання заготовок із нетрадиційних матеріалів, різання нетрадиційних матеріалів тощо.

Розділ «Основи техніки, технологій і проектування» ознайомлює учнів із технікою, механізмами, машинами, сучасними технологіями та процесами. У кожному класі учні послідовно ознайомлюються із засобами праці, у змісті програми відображений не лише оптимальний їх перелік але й послідовний розвиток і використання як у виробничій так і побутовій діяльності людини.

У 5-му класі учні вивчають загальні політехнічні поняття, які стосуються знарядь праці. Особливість цих понять полягає у тому, що упорядники програми пов’язують їх з побутовою діяльністю людини. Серед політехнічних понять можна відзначити: виникнення знарядь праці, знаряддя праці як елемент трудового процесу, деталь, типові і спеціальні деталі тощо. Поняття, які учитель може розкривати безпосередньо у практичній роботі є найпростіші засоби праці (викрутка, молоток, гайковий ключ тощо).

У 6-му класі учні засвоюють поняття про механізми і машини, їх призначення. Серед механізмів виділяють два основних – передавання і перетворення руху. Як приклад розглядають основні деталі механізму – ведену і ведучу передачі. У цьому класі розширюють поняття деталі через вивчення і з’єднань: рухомі й нерухомі, рознімні й не рознімні.

У 7-му класі учні вивчають сучасні методи обробки деревини. Тут основою навчального матеріалу є електрифіковані засоби праці, їх переваги порівняно з ручними і механічними (які вивчались у попередніх класах).

У 8-му класі учні вивчають сучасні методи обробки металу. У цьому класі основою навчального матеріалу також стали електрифіковані засоби праці та їх порівняльна характеристика з ручними та механічними способами ооробки металу. Науковий рівень змісту трудового навчання учнів у 8-му класі забезпечується за рахунок введення понять пов’язаних про безвідходне виробництво в сучасній металообробній промисловості.

У 9-му класі учні вивчають процеси автоматизації, комп’ютеризації та роботизації сучасних технологічних процесів. Причому упорядники програми також встановлюють зв’язок між виробничою і побутовою діяльністю людини через вивчення процесів застосування автоматичних пристроїв та комп’ютерної техніки як у виробничих умовах так і побуті.

В цьому розділі також передбачено вивчення основ проектної діяльності, яка буде впроваджуватися при вивченні варіативних модулів. Труднощі з вивченням проектної діяльності, які можуть виникати полягають у «розриві» між теоретичним матеріалом, який стосується проектування і оезпосереднім процесом його реалізації на практиці – вивченням варіативного модуля. Досить часто в учителів складається суб’єктивне розуміння стосовно проектної діяльності, і воно полягає у тому, що слід розрізняти знання, які учні можуть засвоювати з проектування на відміну від їх практичної роботи у вигляді проектної діяльності. Так, наприклад, учні можуть засвоїти етапи проектної діяльності, називати які є методи проектування тощо, однак це немає нічого спільного із сутністю проектної діяльності як практики особистісно-орієнтованого навчання. Проектна діяльність учнів за своїм змістом дозволяє їм бути суб’єктами власного процесу пізнання, тобто самостійно (за допомоги учителя) знаходити і відбирати ті знання, які є найбільш актуальними для певного проекту. З іншого боку існує певний рівень найбільш оптимальних і необхідних знань, які учитель має розкрити перед учнями для того щоб вони включились до проектної діяльності. Саме такі знання, у вигляді навчального матеріалу, закладено у 4 розділі програми. З огляду на вище сказане вивчення теми 4.3 «Основи проектної діяльності» (у 4-му розділі) можливе за двома варіантами: 1) останньою темою обов’язкової для вивчення складової, після якої відразу планується вивчення варіативних модулів; 2) під час освоєння варіативних модулів.

У першому варіанті вивчають питання, що пов’язані з проектуванням, і продовжують на наступному уроці (з другого семестру) з повторенням і актуалізацією тих понять, які розглядались на попередньому уроці (наприкінці першого семестру),

У другому варіанті, який є найбільш прийнятним для шкільної практики, учитель вивчає основні питання проектної діяльності по мірі того, як учні будуть засвоювати її у процесі безпосередньої практичної роботи. Тут учитель самостійно визначає де і які поняття, і у якому місці навчального процесу будуть засвоювати учні для найбільш ефективного засвоєння основ проектної діяльності. Серед ключових понять, які учні засвоюють під час оволодіння основами проектної діяльності можна відзначити: проектування як вид діяльності, графічне зображення у проектуванні, етапи проектної діяльності, методи проектування тощо.

Наведені вище рекомендації необхідно враховувати під час розподілу навчального матеріалу, який здійснюють у процесі аналізу навчальної програми.

Під умінням аналізувати навчальну програму слід розуміти здатність учителем виділяти з її змісту основні техніко-технологічні поняття, трудові операції та відповідні уміння, які будуть засвоювати учні та іншу важливу інформацію для організації навчального процесу, як-от: завдання трудового начання, кількість навчальних годин, необхідний інструмент та матеріали для

роботи тощо. Також важливо навчитись, у роботі з навчальною програмою, визначати до кожного її розділу кінцевий результат, якого мають досягти учні і відповідно до цього бачити та планувати відповідний результат для кожної навчальної (години) теми уроку.

Такий аналіз навчальної програми дозволяє інтенсифікувати роботу учителя, мотивує його до впровадження інноваційних навчальних технологій на уроках трудового навчання.

Для набуття учнями корисних навичок під час навчального процесу програмою передбачено розділ «Технологія побутової діяльності». Особливість цього розділу полягає в тому, що кожна його тема може вивчатися в будь-який час не порушуючи при цьому календарний план. Це може бути після закінчення розділу, блоку чи модуля; перед закінченням чи на початку четверті, семестру, навчального року; у випадках, коли учні з тих чи інших причин (багато відсутніх, непідготовлені до уроку, релігійні чи шкільні свята тощо) не можуть виконати заплановану роботу.

Під час вивчення першої частини учні залучаються до предметно-перетворювальної діяльності, яка має ознаки репродуктивного характеру. Учні набувають мінімального досвіду обробки конструкційних матеріалів, використання засобів праці тощо. У цій частині програми значна увага приділяється науковим основам виробничої діяльності, їх використання у сучасних умовах життя людини, і зокрема у побутовій діяльності. Наукові основи виробництва розкриваються через засоби праці – учні не лише працюють ними, але й вони виступають для них певним джерелом знань. У зв’язку з цим учитель має можливість поступово показати розвиток засобів праці від ручних до автоматизованих та комп’ютеризованих технологій. Оскільки цей процес триває у продовж з 5-го до 9-го класу, то учителю варто здійснювати системний підхід до вивчення засобів праці, визначити опорні політехнічні поняття, які складатимуть основу для актуалізації навчальної діяльності учнів на уроках де будуть розглядатись наукові основи виробничої діяльності людини. Також доцільно враховувати міжпредметні зв’язки через актуалізацію суміжних понять, які учні вивчають на уроках фізики, хімії, біології, особливо під час вивчення конструкційних матеріалів, їх властивостей тощо.

Під час вивчення другої, варіативної, частини змісту навчальної програми головний акцент у своїй роботі учитель зосереджує на творчій проектно-технологічній діяльності учнів. Тут теоретична частина навчального матеріалу, у якій розкривається певна технологія обробки матеріалу, є мінімальною і такою, що підпорядковується основній навчальній меті – створенню учнівського проекту. Мінімум теорії компенсується творчою проектною діяльністю учня, який стає суб’єктом цього процесу і навчається самостійно знаходити додаткову частину знань для проекту, застосовувати ці знання на практиці.

З наведених ознак добре видно, на яких основних положеннях має грунтуватись методика навчання технологій, яка діяльність учителя та учнів є провідною при вивченні кожної з частин навчальної програми. Якщо у першій частині учень виступає у ролі об’єкта навчальної суб’єкт – об’єктної взаємодії, то у другій частині відбувається поступовий перехід до суб’єкт – суб’єктної моделі.