• прецедент не має обов’язкового характеру і того авторите­ту, який притаманний корпоративному акту. Прецедентна практика не стійка, її можна забути, а то й відкинути в будь- який момент. Можна прецедент і видозмінювати у зв’язку з новою аналогічною ситуацією, що виникла;

• прецедент містить небезпеку допущення свавілля⁴⁰.

Важливе значення для корпоративних відносин та забезпе­чення механізмів реалізації корпоративних прав має судова практика.

Поприте, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про ви­конання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди в Україні застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права, на даний момент питання про віднесення судової практики до джерел корпоративного права залишається дискусійним.

Так чи інакше, на практиці роль судів у правозастосуванні норм корпоративного законодавства є очевидною. Зокрема, з метою забезпечення правильного та однакового застосування судами корпоративного законодавства видаються узагальнен­ня судової практики та постанови Пленуму Верховного Суду України (Про практику розгляду судами корпоративних спорів, постанова ВСУ від 24.10.2008 р. №13), листи та рекомендації Вищого господарського суду України (Про практику застосу­вання законодавства у розгляді справ, що виникають з корпо­ративних відносин: рекомендації президії ВГСУ від 28.12.2007 р. №04-5/14), які доволі часто є орієнтирами при вирішенні кон­фліктних ситуацій у сфері корпоративних відносин.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення корпоративного права України.

2. Визначте місце корпоративного права у системі права України.

3. Назвіть ознаки корпоративного права.

⁴⁰ Кашанина Т.В. Корпоративное право / Т.В. Кашанина. - М.: НОРМА ИНФРА, 1999. -С. 237-239.

ЗО

4. Дайте визначення предмета корпоративного права.

5. Хто належить до суб’єктів корпоративного права України?

6. Назвіть види джерел корпоративного права.

7. Що таке корпоративний нормативний акт?

8. Що таке корпоративний звичай?

9. Що таке корпоративний прецедент?

Розділ 2. Види корпоративних підприємств в Україні

1. Загальна характеристика господарських товариств.

2. Повне товариство.

3. Командитне товариство.

4. Товариство з обмеженою відповідальністю.

5. Товариство з додатковою відповідальністю.

6. Акціонерне товариство.

7. Виробничі кооперативи.

8. Інші види корпоративних підприємств.

   1. Обслуговуючі, споживчі та сільськогосподарські кооперативи.

   2. Корпоративне приватне підприємство.

   3. Фермерське господарство.

   4. Колективне сільськогосподарське підприємство.

   5. Фондова біржа.

   6. Корпоративний фонд.

9. Організаційно-правові форми діяльності транснаціо­нальних корпорацій на території України.

Запитання і завдання для самоконтролю.

1. Загальна характеристика господарських товариств

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними осо­бами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання

прибутку. У випадках, передбачених законодавством, госпо­дарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Господарське товариство є найбільш поширеною організа­ційно-правовою формою корпоративних підприємств, що відрізняється від інших рядом ознак.

Ознаки господарського товариства:

1. господарське товариство, зазвичай, є об’єднанням осіб, що називаються учасниками. При цьому, ч. 1 ст. 79 ГК та ч. 2 ст. 83 ЦК передбачається, що товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом;

2. товариство створюється і припиняється на підставі акта спільної волі його засновників, що оформляється у формі зас­новницького договору або рішення установчих зборів (рішення вищого органу);

3. товариство діє в інтересах своїх учасників, переслідує виз­начену ними мету - одержання прибутку від сумісної діяльності;

4. наявність у господарського товариства статусу юридич­ної особи дозволяє йому діяти як самостійному суб’єкту права (в т.ч. укладати договори з третіми особами незалежно від окре­мих учасників і навіть укладати договори із самими учасника­ми), виступати у зовнішніх відносинах від власного імені, бути позивачем і відповідачем у суді. При цьому товариство як юри­дична особа незалежне від перемін у складі його учасників;

5. між товариством і його учасниками, а також між самими учасниками виникають корпоративні правовідносини, які по­роджують у кожного учасника корпоративні права та обов’яз­ки. Реалізуючи свої корпоративні права, учасники товариства можуть у певній мірі впливати на формування волі товариства як юридичної особи;

6. товариство має внутрішню структуру, яка забезпечує його організаційну єдність у господарських відносинах;

7. управління справами товариства здійснюється у зазда­легідь встановленому законом та установчими документами порядку, обов’язковому для всіх учасників;

8. відокремленість майна товариства від майна його учас­ників і закріплення за товариством майна, сформованого за ра­хунок вкладів учасників та інших не заборонених законом дже­рел, на праві власності;

33

9. відокремленість відповідальності господарського товари­ства за власними зобов’язаннями від відповідальності його учас­ників;

10. встановлення обмежень щодо вилучення частки учас­ника з майна товариства у зв’язку з його виходом або звернен­ням стягнення на його майно.

Господарські товариства можуть бути різних видів та форм. Поділ господарських товариств на види здійснюється за певни­ми ознаками, а на форми за сукупністю ознак.

Класифікація господарських товариств має практичне зна­чення: законодавство передбачає застосування різних прин­ципів правового регулювання щодо певних видів господарських товариств.

Одним з основних критеріїв класифікації господарських товариств є організаційно-правова форма.

Організаційно-правова форма товариства - це законодавчо закріплений тип товариства, для якого встановлено певний пра­вовий режим організації, діяльності та припинення.

В залежності від організаційно-правової форми товариства поділяються на:

• акціонерне товариство;

• товариство з обмеженою відповідальністю;

• товариство з додатковою відповідальністю;

• повне товариство;

• командитне товариство.

У залежності від характеру участі в діяльності господарсь­ких товариств розрізняють дві основні групи товариств:

1. персональні товариства (об’єднання осіб) - госпо­дарські товариства, в яких домінують особисті елементи (повні товариства, командитні товариства).

Ознаки персональних товариств:

• наявність одного установчого документа - засновницько­го договору;

• обов’язковість не лише майнової, а й персональної участі в товаристві для всіх (повне товариство) або для частини його учасників (командитне товариство);

• створення товариства з метою спільного здійснення його учасниками підприємницької діяльності під спільним іменем,

34

у зв’язку з чим вимогою до учасників повного товариства та по­вних учасників командитного товариства є наявність у них ста­тусу суб’єкта підприємництва (ч. 7 ст. 80ГКУ);

• наявність у всіх (повне товариство) або у частини учас­ників (командитне товариство) повної субсидіарної відповідаль­ності за зобов’язаннями товариства;

• відсутність вимог до мінімального розміру складеного капіталу товариства та порядку його формування (це має визна­чатися засновницьким договором);

• управління справами здійснюється безпосередньо учас­никами, які несуть повну відповідальність;

• порядок управління справами товариства визначають самі учасники, закріплюючи його в засновницькому договорі;

• заборона для учасників конкурувати з товариством;

• складність виходу з товариства (заборона або обмеження можливості відступлення учасником своєї частки третім осо­бам, необхідність повідомлення про вихід за певний термін і в передбачених випадках).

2. об’єднання капіталів - господарські товариства, в яких домінуючими є майнові елементи (АТ, ТОВ, ТДВ).

Ознаки об’єднань капіталів:

• обмеження ризику учасників товариства за результати діяльності товариства розміром сплачених вкладів та відсутність у них (АТ, ТОВ) чи обмеженість (ТДВ) субсидіарної відповідаль­ності за зобов’язаннями товариства;

• законодавчі вимоги до мінімального розміру статутного капіталу (для АТ), резервного фонду, порядку їх формування та необхідності підтримання не нижче певного розміру;

• основний установчий документ - статут;

• участь учасників в управлінні справами та розподілі при­бутку, як правило, залежить від розміру їх часток у статутному капіталі товариства;

• управління товариством здійснюється за допомогою його органів, порядок формування та вимоги до яких встановлюють­ся законодавством;

• обов’язковість майнової та необов’язковість персональної Участі (за деякими винятками) в товаристві для його учасників;

35