тенцією у сфері корпоративних відносин. Ці органи, як прави­ло, не є безпосередніми учасниками корпоративних правовідно­син, але вони здійснюють контроль за дотриманням корпора­тивного законодавства або управління державними корпоратив­ними правами. До цієї групи суб’єктів корпоративних відно­син можуть бути віднесені, наприклад, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державне агентство Ук­раїни з управління державними корпоративними правами та майном, Антимонопольний комітет України, місцеві державні адміністрації та ін.

4. Джерела корпоративного права

Джерела корпоративного права становлять єдину, цілісну систему, елементи (складові частини) якої перебувають у відносній субординації й ієрархічній підпорядкованості відпо­відно до логіки правового регулювання корпоративних право­відносин³⁸.

Під джерелами корпоративного права у формальному зна­ченні слід розуміти результати діяльності державних органів та корпоративних підприємств, тобто нормативно-правові акти та корпоративні норми, які регулюють корпоративні право­відносини.

Основними джерелами корпоративного права України є нормативно-правові акти:

• закони: Цивільний кодекс України, Господарський ко­декс України, Закони України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року, «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року, «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року, «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»;

• підзаконні нормативні акти: постанови КМУ, накази Фон­ду державного майна України, рішення НКЦПФР;

³⁸ Сєрих О.В. Класифікація джерел корпоративного права України / О.В. Сє- рих // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. - 2011. - №1. - С. 96-99.

26

- акти органів місцевого самоврядування.

Діяльність корпоративного підприємства регулюється не тільки нормативними актами, але й тими правилами поведінки, які встановлює для себе саме підприємство.

Таке регулювання називається корпоративним. Воно здійснюється шляхом встановлення, зміни або скасування кор­поративних норм.

Корпоративні норми - це вид соціальних норм, які вста­новлюються органами корпоративного підприємства і поширю­ються на суб’єктів корпоративних відносин.

Ознаки корпоративних норм:

1. різновид локальної норми;

2. встановлюються, змінюються і припиняються органами управління корпоративного підприємства;

3. визначають господарську правосуб’єктність корпоратив­ного підприємства;

4. регулюють корпоративні відносини;

5. обов’язкові для виконання суб’єктами корпоративних відносин;

6. за змістом не можуть суперечити законодавству України. У них конкретизуються загальні норми, враховуючи відносини у певному корпоративному підприємстві.

Правовими формами закріплення корпоративних норм є корпоративні нормативні акти, корпоративні звичаї та корпо­ративні прецеденти.

Корпоративний нормативний акт - це зовнішня форма виразу рішення засновників або органу управління юридичної особи, що містить певне правило поведінки суб’єктів корпора­тивних відносин.

Основними видами корпоративних нормативних актів є ус­тановчі документи, рішення загальних зборів, рішення нагля­дової (спостережної) ради, накази, рішення та розпорядження виконавчих органів, внутрішні положення.

Корпоративний звичай - це правило, що склалося у корпо­ративному підприємстві на підставі постійного і однотипного повторення яких-небудь фактичних відносин і застосування якого забезпечується заходами впливу з боку корпоративного підприємства (заходами заохочення або санкціями).

27

Ознаки корпоративних звичаїв:

• звичай пов’язаний з тривалим і однотипним дотриман­ням відомих правил, що фактично переростають у звичку;

• звичаю притаманна масовість виконання. Його вимоги людина поширює не тільки на інших, але і на себе;

• звичаї відрізняються розумністю, тобто вони пропонують варіант поведінки, який найбільш оптимально відповідає ре­альній обстановці;

• звичай майже ніколи не суперечить нормам моралі і нор­мам права.

Багато з корпоративних звичаїв знайшли своє відображен­ня у Принципах корпоративного управління, затверджених рішенням ДКЦПФР від 11 грудня 2003 року №571. Вони не мають сили нормативно-правового акту і являють собою реко­мендаційний акт. Одним із механізмів перетворення цих норм з необов’язкових на обов’язкові стало їх введення до внутрішніх актів конкретного корпоративного підприємства.

Позитивні риси звичаю як джерела корпоративного права:

1. звичай виникає не «зверху», а «знизу», тому його зміст виходить з виробничих умов;

2. звичай виражає певні закономірності, особливості колек­тиву, і тому він більш об’єктивний, ніж корпоративний акт і прецедент, встановлення яких не обходиться без привнесення суб’єктивних моментів;

3. звичай має свою усну форму, і як всяка усна мова, на відміну від письмової, виражається простою мовою і характери­зується за своєю будовою нескладністю і доступністю;

4. звичай відрізняється добровільністю виконання, оскіль­ки він заснований на звичці, тобто ніби на автоматичних діях. Кім того, добровільність забезпечується в значній мірі масові­стю виконання, що не залишає людині місця для його критич­ного переосмислення;

5. звичай сприяє накопиченню і передачі колективного дос­віду.

Недоліки звичаю як джерела корпоративного права:

• звичаю внаслідок повільного його розвитку притаманна відносна нерухомість, пов’язана з тим, що він зберігається у свідомості людей, яка здатна змінюватись дуже плавно;

28

• звичай нерідко є знаряддям підтримки старих соціально- побутових явищ і може виходити із позиції нерівності;

• звичай не відзначається визначеністю, його зміст у багато чому залежить від особистих поглядів суб’єктів, які його при­тримуються;

• звичай важко розпізнати, оскільки він передається із вуст в уста і не має письмового закріплення³⁹.

Корпоративний прецедент - це рішення, прийняте в кор­поративному підприємстві, і яке стало взірцем для вирішення аналогічних справ у майбутньому.

Прецедентом є таке рішення органів управління корпора­тивного підприємства, яке мало місце хоча б один тільки раз, проте може слугувати прикладом для наступної поведінки в подібній ситуації.

Він проявляється тоді, коли справа потребує вирішення, а необхідної норми нема ні в законодавстві, ні в корпоративних актах.

Переваги корпоративного прецеденту:

• прецедент - це, як правило, результат логіки і здорового глузду. Використання логічних законів дозволяє органу управ­ління не помилитися в порівнянні ситуації з подібними їй і зро­бити висновок про принципову новизну ситуації. Здоровий же глузд веде до адекватності у вирішенні нової, нетипової ситу­ації, що зустрічається в житті корпоративного підприємства;

• прецедент, як правило, має моральне значення;

• прецедент здатний швидко вловити зміни, що відбува­ються в житті, і точніше врегулювати ситуацію. Його динамізм значно більше, ніж у корпоративного акта;

• прецедент має документальне вираження (рішення за­гальних зборів, правління та ін.).

Недоліки (негативні риси) корпоративного прецеденту:

• правило поведінки, виражене в прецеденті, формулюєть­ся не в загальній формі, а тільки стосовно даного окремого ви­падку. Через це існує невизначеність у визначенні об’єму дії даного прецеденту, що ускладнює його застосування і може по­родити несправедливість;

³⁹ Кашанина Т.В. Корпоративнеє право / Т.В. Кашанина. - М.: НОРМА ИНФРА, 1999. - С. 234-235.

29