МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

КОНФЕКЦІОНУВАННЯ

Конспект лекцій

КАФЕДРА ТЕХНОЛОГІЙ І ДИЗАЙНУ

Спеціальність 6.051602 «Швейні вироби»

ХАРКІВ 2011

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

КОНФЕКЦІОНУВАННЯ

Конспект лекцій

КАФЕДРА ТЕХНОЛОГІЙ І ДИЗАЙНУ

Спеціальність 6.051602 «Швейні вироби»

ЗАТВЕРДЖЕНО:

Методичною Радою

Української інженерно-

педагогічної академії

Харків 2011

УДК 687.03(075.8)

Конфекціонування. Конспект лекцій / Упорядники: С.В.Челишева, С.М.Вілков – Харків: УІПА, 2011. - 42 с. - українською мовою

У конспекті відповідно до навчальної програми розглянуті основні принципи, завдання і організація конфекціонування матеріалів; освітлені питання конфекціонування матеріалів для окремих груп і видів одягу; сформульовані вимоги до властивостей матеріалів і дані зведення про їх асортимент для конкретних видів виробів.

Розраховано для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Швейні вироби».

За загальною редакцією: М.Л. Рябчикова, д.т.н., професора

Рецензент: Т.І. Попова, канд. пед. наук, доцент

© С.В.Челишева, С.М.Вілков, 2011

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..	5
РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ КОНФЕКЦІОНУВАННЯ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ОДЯГУ……………………………………………………………………………	7
1.1. Встановлення класу і виду одягу…………………………………….	7
1.2. Встановлення вимог до якості одягу…………………………………	7
1.3. Встановлення вимог до якості матеріалів……………………………	11
1.4. Конфекційний підбір матеріалів для пакету виробу………………….	18
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА АСОРТИМЕНТУ МАТЕРІАЛІВ ТА ЇХ ОСНОВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ДЛЯ РІЗНИХ ГРУП І ВИДІВ ОДЯГУ……	19
2.1. Конфекціонування матеріалів для білизни і сорочок…………………	19
2.2. Конфекціонування матеріалів для суконь……………………………	23
2.3. Конфекціонування матеріалів для костюмів…………………………	27
2.4. Конфекціонування матеріалів для пальт..……………………………..	30
2.5. Конфекціонування матеріалів для плащів і курток…………………	33
2.6. Конфекціонування матеріалів для дитячого одягу……………………	35
РОЗДІЛ 3. ВИБІР МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ПАКЕТУ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ І ЙОГО ОБҐРУНТУВАННЯ……………………………………………………...	38
ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………	41

ВСТУП

Конфекціонування - правильний, науково обґрунтований підбір матеріалів для виробу або пакету одягу з урахуванням їх властивостей, сучасного напряму моди і особливостей технологічного процесу швейного виробництва.

Конфекціонування матеріалів переслідує основну і найважливішу мету – отримання одягу високої якості, одягу, конкурентоздатного в умовах ринкових відносин, відповідного напряму моди, що має гарний зовнішній вигляд, достатню формостійкість, необхідну зносостійкість.

Для досягнення мети необхідне комплексне вирішення проблеми раціонального і правильного вибору матеріалів в пакет, що базується на знанні асортименту і властивостей матеріалів і знанні вимог до одягу.

Одяг є багатошаровим і багатокомпонентним виробом, що складається з основних і допоміжних матеріалів. У пакет виробу зазвичай входять наступні матеріали:

- основні – залежно від призначення підрозділяються на асортиментні групи:

• білизняні – використовуються для пошиття постільної, столової і натільної білизни;

• сорочкові – застосовуються при пошитті чоловічих, дитячих і жіночих сорочок;

• сукняні – застосовуються для виготовлення жіночих і дитячих суконь;

• костюмні – матеріали, з яких виготовляють костюми різного призначення;

• пальтові – використовуються для пошиття пальта (жіночих, чоловічих, дитячих);

• плащові і куртки – застосовуються при виготовленні плащів, курток, комбінезонів.

В ролі основних матеріалів залежно від призначення одягу можуть бути тканини, трикотажні і неткані полотна, штучне і натуральне хутро, штучна і натуральна шкіра та замша, комплексні матеріали.

- підкладкові – служать для оформлення внутрішньої сторони виробу і для зручності користування;

- прокладкові – необхідні для створення форми в одязі, оберігання зрізів від розтягування. До прокладочних можуть відноситися й утеплюючі матеріали. В якості прокладочних матеріалів можуть використовуватися тканини, трикотажні і неткані полотна, штучне і натуральне хутро.

- оздоблювальні – для обробки і прикрашення виробу (тасьма, мережива, шиття, стрічки та ін.);

- скріплювальні – матеріали для з'єднання деталей одягу (швейні нитки, клеї);

- фурнітура – для застібання одягу (ґудзики, застібки-«блискавки», кнопки та ін.).

І зі всього цього різноманіття необхідно вибрати саме той, який відповідатиме призначенню виробу, вимогам моди, а властивості підібраного матеріалу забезпечуватимуть комфорт і зручність під час носіння, взаємозв'язок в системі "людина – одяг – навколишнє середовище ". Взаємозв'язок цієї системи обґрунтовується:

- призначенням (для чого призначений одяг – для повсякденного носіння, для спорту, праці, для урочистих випадків і т. д.);

- адресатом (для кого призначений одяг – з урахуванням статевої та вікової приналежності та індивідуальних особливостей споживачів);

- видом матеріалу (з чого буде виготовлений одяг – тканина, трикотаж, хутро, шкіра та ін.);

- якістю матеріалу (структура, товщина, поверхнева щільність, колористичне рішення, туше і т. д.);

- навколишнім середовищем (кліматичні умови, сезонність, предметне середовище; сюди відноситься і сам виріб).

У завдання конфекціонування входить обґрунтований підбір матеріалів для найрізноманітнішого асортименту одягу – для білизни, суконь, костюмів, штанів, спідниць, курток, плащів, пальта та ін. При цьому обов'язково повинні бути дотримані такі вимоги, як доцільність, раціональність, правильне використання властивостей матеріалів.

Дуже часто перед працівниками швейного виробництва стоїть завдання вибору матеріалу для конкретної моделі. І важливим моментом при рішенні цієї задачі є уміння визначити комплекс властивостей, якими повинен володіти матеріал. Для цього необхідно знати характеристику виробу – силует, конструктивні особливості, призначення моделі і умови її експлуатації; врахувати вік споживача та ін. Для одних виробів важливими є теплозахисні властивості матеріалів, низька повітропроникність, для інших на перше місце слід поставити драпірування або навпаки жорсткість. Комплекс необхідних властивостей залежить від призначення одягу, умов його експлуатації. Матеріали, призначені для виробів на кожен день, повинні володіти добрими гігієнічними властивостями, здатними забезпечити комфорт і зручність при експлуатації одягу. Для нарядного одягу найбільш значущими є властивості матеріалів, що забезпечують красивий зовнішній вигляд. А ось матеріали для плащів повинні захищати людину від атмосферних опадів і відповідно володіти достатньою водонепроникністю.

Таким чином, основними завданнями дисципліни є:

- вивчення асортиментних груп основних і допоміжних матеріалів для одягу;

- вивчення основних вимог, що пред'являються до матеріалів для одягу;

- вивчення впливу властивостей матеріалів на процеси виготовлення і властивості одягу, на якість деталей і вузлів виробів;

- вивчення принципів підбору матеріалів в пакети виробів різних груп і видів одягу;

- вивчення основ взаємозв'язку і взаємозаміни матеріалів в пакеті швейних виробів.

Розділ 1 організація конфекціонування матеріалів для одягу

Тема 1.1. Встановлення класу і виду одягу

Початковим етапом в організації конфекціонування є визначення асортименту, класу одягу і його особливостей.

За загальним призначенням сучасний одяг ділиться на: побутовий, спортивний, виробничий.

Побутовий одяг – це одяг для носіння в різних побутових і суспільних умовах.

Спортивний одяг – це побутовий одяг для занять спортом.

Виробничий одяг – одяг для носіння у виробничих умовах різних галузей народного господарства.

Класифікація асортименту одягу представлена на рис. 1.1 і 1.2.

На підставі вибору класу і виду одягу, встановлення конструкторських особливостей виробу, його основних властивостей, залежно від призначення і умов експлуатації обґрунтовуються вимоги до конкретного виробу.

Література: [1, с. 5-14], [2, с. 14-16], [3, с. 12-16], [6, с. 277-280].

Тема 1.2. Встановлення вимог до якості одягу

Наступним етапом конфекціонування є встановлення вимог до якості одягу.

Під якістю одягу прийнято розуміти сукупність властивостей продукції, що обумовлюють його придатність задовольняти певні потреби відповідно до його призначення.

Типологія споживання одягу передбачає виділення як типів споживачів, об'єднаних по єдності або близькості вимог до одягу, так і типових умов споживання.

Основи типології споживання одягу розроблені проф.В.П. Склянниковим (табл. 1.1). Представлена система розвитку потреб дозволяє врахувати найважливіші елементи і особливості експлуатації виробу, а також різноманіття характеристик споживання, груп споживачів.

Одночасно створюються сприятливі передумови для більш обґрунтованих рішень про вибір моделі, матеріалів, виробів і рівня їх якості.

Таблиця 1.1

Загальна типологія споживання одягу

Клас потреб	Група потреб обумовлена	Ознака, що визначає потреби, типи споживачів і умови споживання
1	2	3
Потреби в системі людина – одяг	Біологічними особливостями людини	Стать, вік, антропометричні характеристики, індивідуальні особливості: колір волосся, очей, шкіри, темперамент і так далі

Рис. 1.1. Класифікація асортименту одягу за загальним призначенням

Рис. 1.2. Класифікація асортименту одягу

Продовження табл. 1.1
1	2	3
	Соціальною характеристикою людини	Суспільне положення, національна приналежність, місце проживання, особливості умов життя, спеціальність, захоплення, індивідуальні смаки.
Потреби в системі людина – одяг – кліматичне середовище	Регіоном перебування Сезоном Часом доби	Північ, середня смуга, південь та ін. Зима, весна-осінь, літо Ранок, день, вечір
Потреби в системі людина – одяг – предметне середовище	Природним середовищем Штучним середовищем Одягом як предметом середовища	Північ, середня смуга, південь та ін. Домашня, вулична, транспортна, виробнича, для туризму, спортивна, урочиста Частина тіла, що закривається, функціональний шар
Потреби в системі людина – одяг – соціальне середовище	Національним середовищем Середовищем умов життєдіяльності Рівнем життя суспільства Вимогами соціально-історичного характеру	Республіка, край, автономна область та ін. Сім'я, вулиця, транспорт, виробництво, туризм, спорт, урочистості Високий, середній, низький і ін. Стиль, мода та ін.

Одяг створює навколо тіла людини мікроклімат, що забезпечує оптимальні умови для підтримки постійної температури тіла. Одяг допомагає людині в будь-яких метеорологічних умовах зберегти здоров'я та працездатність.

Одяг будь-якого виду та призначення відповідає складному комплексу вимог, які пред'являють до неї споживачі, з одного боку, і виробництво – з іншого. Тому все різноманіття цих вимог оцінюють двома групами показників –споживчими і виробничими, або техніко-економічними показниками якості (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Вимоги до якості одягу

Показники якості одягу
Споживчі	Техніко-економічні (виробничі)
Соціальні Функціональні Естетичні Ергономічні Експлуатаційні (надійності)	Стандартизації і уніфікації Технологічності Економічності

Споживчі показники якості і вимоги до одягу визначають безпосередню, суспільну та індивідуальну цінність одягу для людини. До цих показників відносяться:

- соціальні, що вказують на відповідність розміро-зростового асортименту одягу споживчому попиту, на конкурентоспроможність одягу на внутрішньому і світовому ринку, а також на відповідність прогнозу споживчого попиту;

- функціональні, такі, що визначають ступінь відповідності виробу конкретному призначенню (сучасному способу життя, конкретній обстановці праці і відпочинку); ступінь відповідності розмірним і повнотно-віковим характеристикам споживача, його зовнішньому вигляду і психологічним особливостям;

- естетичні, такі, що визначають новизну моделі і конструкції (тобто відповідність сучасному стилю і моді – силует, конструктивне розчленовування форми (крій), колірне рішення, фактура матеріалів, форма дрібних і оздоблювальних деталей), ступінь досконалості композиції моделі (цілісність форми (архітектоніка), пластична виразність, відповідність форми конструкції і матеріалів (тектоніка)), товарний вигляд (зовнішній вигляд, внутрішнє оздоблення, виразність фірмових знаків); одяг повинен бути віддзеркаленням свого часу;

- ергономічні, такі, що визначають ступінь відповідності одягу, його окремих частин антропометричним і психофізичним особливостям людини; його гігієнічна відповідність санітарно-гігієнічним нормам; зручність користування виробом в різних побутових і виробничих умовах;

- експлуатаційні, такі, що визначають ступінь стабільності збереження якості одягу при експлуатації, його надійність (стійкість матеріалів і сполучних швів до розривних навантажень, формостійкість деталей і країв одягу, зносостійкість матеріалів і елементів конструкції, тобто довговічність).

Техніко-економічні (виробничі) показники якості одягу визначають ступінь технічної досконалості конструкції, методів проектування і технології одягу з урахуванням витрат на його виготовлення і споживання. До цих показників відносяться:

- показники стандартизації і уніфікації конструкції, що визначають ступінь конструктивної і технологічної спадкоємності проектованої конструкції одягу (зведення всіх можливих рішень до найбільш раціональних; підвищення серійності продукції і створення передумов для зниження витрат на її проектування, виготовлення та експлуатацію і т.д.);

- показники технологічності, що визначають ступінь прогресивності конструкції і технології, ступінь механізації і автоматизації, трудомісткість і матеріаломісткість виробу;

- показники економічності, що характеризують витрати на проектування, технологічну підготовку, розкрій і виготовлення одягу. Ці показники зв'язують між собою споживчі та технічні (виробничі) показники і відображають економічну ефективність витрат на розробку, виготовлення та експлуатацію продукції.

Література: [2, с. 16-19], [3, с. 16-18], [6, с. 285-303], [7, с. 44-49].