5. Властивості обладнання яке використовується під час силового тренування

Все обладнання, яке використовується в силовому тренуванні, умовно поділяють на «довільні ваги» і «тренажери». До «довільних вагів» відносять гантелі і штанги – найстаріший вид обладнання для силового тренінгу, який без значних змін дожив до наших днів. З моменту появи першого тренажера і до недавнього часу в еволюції виробництва тренажерів простежувалася наступна тенденція: ізоляція і локалізація.

Розглянемо силове обладнання відповідно до характеру навантаження.

1. Пристрої постійного навантаження.

Термін «постійне навантаження» означає, що навантаження з боку пристрою не змінюється з початку руху і до кінця. До цього виду обладнання відносяться «довільні ваги» і блокові тренажери, в яких трос перекинутий через шків круглої форми з віссю обертання, що проходить через його центр.

Це обладнання має дві обмежувальні особливості: 1) воно не змінює навантаження в залежності від змін в м'язово-скелетних важелях, що відбуваються під час руху, і 2) не змінює навантаження в залежності від втоми під час виконання вправ. Тобто коли ви піднімаєте вагу, навантаження, що впливає на працюючий м'яз, змінюється внаслідок зміни важелів. Наприклад, присідаючи зі штангою, ви повинні витратити набагато більше сил для продовження руху, перебуваючи в нижній позиції, ніж чим у верхній, закінчуючи вправу. Причина цього – більш виграшне з точки зору біомеханіки положення м'язової-скелетних важелів. Отже, максимальне навантаження м'язи отримують лише на відносно невеликій ділянці траєкторії.

2. Пристрої змінного навантаження

Беручи до уваги перераховані вище недоліки пристроїв постійного навантаження, конструктори спортивного обладнання розробили пристрої змінного навантаження, зусилля в яких змінюється відповідно до силових здібностей де проробляється м'язи по всій траєкторії руху. Вирішується це застосуванням блокових тренажерів, в яких трос проходить через шків складної форми зі зміщеним центром осі обертання. Форма такого блоку розробляється стосовно кожного тренажера, з огляду на зміну м'язової-скелетних важелів і силових здібностей м'язів під час руху. Піонером у цій галузі вважається відомий фахівець в області силового тренінгу і винахідник тренажерів Артур Джоунс, який сконструював в середині 70-х років в США серію тренажерів "Nautilus '".

До цього виду обладнання можна також віднести тренажери фірм "Universal", "Cybex", "Paramount" та ін..

Основний недолік цього обладнання – неприродність рухів. В результаті виконання вправ на цих тренажерах м'язи менше прогресують в збільшенні обсягу і силових показників у порівнянні з тренуваннями з постійним опором.

Інший великий недолік виконання вправ на тренажерах, що створюють штучну траєкторію і змушують м'яз працювати в ізолюючому режимі – то, що м'язи-стабілізатори і синергісти, які використовуються при природному русі з постійними ускладненнями, не отримують належного навантаження. Навантаження на організм в цілому виходить меншою.

Ще один недолік – неможливість привести навантаження, що задається тренажером в ідеальну відповідність з анатомічними і біомеханічними особливостями конкретної людини.

3. Пристрої пристосувального навантаження

Відносно недавно з'явилася у сфері фітнес-індустрії спортивне обладнання – пристрої «пристосувального» навантаження. Подібно пристроїв змінного опору, ці тренажери розроблені для того, щоб створити максимальні зусилля у всьому діапазоні руху. Однак є велика різниця. У той час, як пристрої змінного навантаження змінюють її відповідно до зміни скелетно-м'язових важелів, пристрої пристосувального опору підтримують напругу, контролюючи швидкість руху.

Коли атлет долає обтяження, яке може переміщатися тільки з заданою швидкістю, він має можливість докладати максимальні зусилля в повному діапазоні руху.

Технічно така умова досягається застосуванням або гідравлічних (обладнання фірми "Hydra-Gym") або пневматичних ("Keiser") поршнів, маховиків і дискових гальм ("Mini-Gym").

Якість, на яку виробники даного виду обладнання звертають особливу увагу – відсутність балістичного руху. Це робить виконання вправ на цьому обладнанні більш безпечним, усуває ризик перерозгинання кінцівок у суглобах, неконтрольованих рухів і, як наслідок, розтягнень і мікронадривів.

Недоліки ж у цього виду обладнання ті ж, що і у пристроїв змінного навантаження.

Окремо можна відзначити ще один вид обладнання – важільні тренажери.

На них той, хто займається докладає зусиль до рухомих частин тренажера, що представляє собою важелі першого або другого роду, обтяжені, як правило, дисками. Це обладнання представлено дуже великою кількістю різновидів, що поєднують в собі особливості пристроїв як постійного, так і змінного навантаження. Піонером в області розробки цього виду тренажерів є фірма "Hammer Strength".

Всі три технології мають як свої переваги, так і недоліки. Основна перевага тренажерів, особливо зі змінною і пристосовальним навантаженням – травмобезпечність. Обладнання відомих фірм відрізняє дуже ретельно вивірена траєкторія рухомих частин, що забезпечує анатомічно і біомеханічно правильний рух кінцівок. Практично виключені травми через втрату контролю за рухом снаряда, дуже зручна регулювання величини обтяження. Рухи досить прості, не вимагають від новачка часу і зусиль для освоєння правильної техніки.

Основна ж перевага використання довільної ваги – вищий рівень навантаження на організм в цілому. Відзначимо, що головний фактор, який брали до уваги розробники обладнання, це максимізація навантаження на конкретний м'яз або м'язову групу на всій траєкторії руху, виділяючи його як вирішальний для збільшення сили і маси цих м'язів.