Лексичне значення слова. Семантичний трикутник. Синоніми. Антоніми синонімічний ряд. Полісимія. Омонімія. Пароніми
Одне слово – пов’язане з певним поняттям, яке ми сприймаємо шляхом повної мовленнєвої діяльності.
Сигніфікат – значення, відображення позамовної дійсності у свідомості.
Ядром лексичного значення є мисленнєве відображення певного явища позамовної дійсності.
Об’єкт номінації – денотат = слова. Пов’язаність з денотатом значення – денотатність або концептуальність.
Конотативне значення – додаткове, надає слову стилістичну чи емоційну забарвленість. Кожне повнозначне слова має денотативне значення, але не всі слова мають конотивне. Нема слів без денотативного значення. Автомобіль – засіб пересування (денотативне значення), тачка – має таке саме значення, але стилістичне забарвлення виводить його в рівень конотивного.
Лексичне значення слова – відображення предмета чи явища позамовної дійсності в історичній свідомості песного мовного колективу.
Потебня «Існує блище і дальше значення слова».
Блище значення слова – побутове значення, яке мають на увазі носії мови вимовляючи його. (вода – рідина)
Дальше значення слова – більш широкий термін, який описує слово з научної точки зору. (вода – хімічний елемент)
Семантика вивчає системні зв’язки між значеннями слів.
Лексико-семантичне поле – поєднує слова, які пов’язані з конкретним позамовним фрагментом позамовної дійсності, слова однакової тематичної групи. Ці поля побудовані на гіпо- і гіперонімічних відношеннях.
РОСЛИНИ |
|||
КВІТИ |
ДЕРЕВА |
||
КОНВАЛІЯ |
ТЮЛЬПАН |
ТРОЯНДА |
|
У таблиці – РОСЛИНИ – це гіперонім, надзвичайно широке поняття котре охоплює рід гіпонімів.
КВІТИ і ДЕРЕВА – відповідно до слова РОСЛИНИ є гіпонімами.
КОНВАЛІЯ, ТЮЛЬПАН, ТРОЯНДА – відповідно до слів КВІТИ та РОСЛИНИ – гіпоніми.
Когіпоніми – слова певного роду. ТЮЛЬПАН.КОНВАЛІЯ.ТРОЯНДА – когіпоніми.
Синоніми – слова близькі чи ідентичні за значенням і мають різну форму
Абсолютні – повністю однакові (мовознавство – лінгвістика, орфографія – правопис)
Часткові – розрізнюються лише за формою, мають три типи
Ідеографічні – семантично різні, але і певних контекстах подібні (коричневий – карий – каштановий)
Конотативні – стилістично чи емоціонально забарвлені (бойовий – ратний, слово бойовий використовується у мові, а ратний у мові художнього твору)
Змінаші – мають ознаки ідеографічних і конотивних (колега – соратник)
Синоніми об’єднуються у синонімічні ряди. У словниках синонімічні ряди вказуються так - перше слово – домінат – найбільш вживане, поширене і завжди нейтральне.
Антоніми – слова з протилежним значенням, а інколи в мові слова однакової структури мають різне значення.
Енантосимія – розвиток різних значень одного слова.Smrad – запах. Запамятовать – пам’ятати – такі явища називаються мовні узуальні антоніми.
Контекстні – авторські антоніми.
У мужички руки чорні
В пані рученьки тендітні
Контрарний антонім – протилежні слова, які описують крайні точки, якогось явища і поміж ними можна вставити, ще якесь слово чи сполуки ДУЖЕ і НЕ ДУЖЕ. Меленький – старий – показують крайні точки людського життя, поміж ними можна вставити різні слова – юний, зрілий, підстаркуватий, дуже юний, не дуже зрілий і т.д.
Комплементрані антоніми – пари слів, заперечення одної одиниці дає значення другого слова. Живий – мертвий.
Векторні антоніми – позначають різницю між напрямками дії. Закопати – викопати.
Конверсія – близька до антонімії – це слова , які показують ту само дію з різних сторін. Купую – продаю тому що напрямки дії різні.
За законом полісемії слова діляться на
Моно семантичні – мають одне значення
Полісемантичні – багатозначні .
При полісемії значення пов’язані між собою і цей зв'язок виявляється в тому, що в різних значеннях слова повторюється спільний семантичний компонент. (гірчиця – це приправа і рослина з якої роблять приправу)
При полісемії одне слово може переходити з одного денотату на інший у словниках ці слова пишуть лише один раз. Полісемія – факт мови, а не мовлення. Розвивається на основі прямого значення слова. Серед переносних значень є
Метафора – переносне значення слова, яке здійснюється на основі зовнішньої рисі речі чи предмету
Синекдоха – вираження предмету за його ознакою (співали чорні очі)
Метонімія – переносить значення на основі суміжності в просторі і часі (Ужгород вітає)
Омоніми – різні слова, що збігаються у своїй формі. За походженням є
Гомогенні – мають спільне походження і виникають у результаті розпаду полісемії. Словацьке слово реro – означає «ручка» тому що раніше писали перами.
Гетерогенні – виникають у результаті випадкового звукового збігу. (лама – тваринка і сан у буддизмі)
Омоніми є
Повні – збігаються абсолютно у всьому
Часткові – мають зміни у звучанні, написанні чи формі
Омофони – мають різне написання
Омоформи – це різні частини мови, які при відмінюванні мають спільні форми слів – мати – мати
Омографи – звучать по різному
Пароніми – близькі за звучанням і формою слова з різним значенням та коренем.(адресант – адресат).
РІВНІ ВИВЧЕННЯ МОВИ
Фонологічний рівень – фонема
Морфологічний рівень – морфема
Лексично-семантичний рівень – лексема (слово)
Синтаксичний рівень – словосполучення
Морфонологічний (між морфологією і фонологією) – зміна фонем у морфемах
Словотвірний (морфологія + лексика)
Фразеологічний (лексика + синтаксис)
СИНТАКСИС
Розділ граматики який вивчає зв’язне мовлення. Основна одиниця – словосполучення та речення.
Синтаксис має такі зв’язки
Предикативний – стосунок між підметом та присудком
Сурядний
Підрядний
Словосполучення – поєднання двох чи більше слів на основі підрядного зв’язку. АЛЕ українське мовознавство вважає словосполученням лише слова поєднані таким чином, а словацьке – будь-які сполуки слів є словосполученням. Основна функція – номінативна.
Сурядний зв'язок – зв'язок між рівними членами речення ( однорідними членами речення). В основному поєднання однорідних членів чи складно-сурядних речень.
Підрядний зв'язок – зв'язок між головним і підрядним реченням.