Чергування звуку

Залежно від умов в які потрапляє фонема її склад може змінюватися. Результатом цього може її склад може змінитися, або чергуватися з іншими фонемами/варіантами фонем.

Чергування можуть бути

• За характером альтернативів

• Місцем у системі мови

• За типом зумовленості

Нейтралізація – викидання певної ознаки, протиставлення та нерозрізнення фонем у слабкій позиції. Позиції можуть бути

• Ізольовані (собака – [с а б а к а] – оскільки слово не можна провідміняти, так щоб О отримало наголос)

• Співвідносні

Школи

1. Празький лінгвістичний гурток (Трубецькой - архіфонема – слабка позиція)

2. Московська лінгвістична школа (Реформацький - гіперфонема – лише для ізольованої позиції (загальноприйнятий термін).

3. Ленінградська школа (Щерба, Матусевич - чергування варіантів фонем).

Графіка і орфографія. Мова і письмо

Письмо – штучно створена система графічних знаків, за допомогою яких фіксують і передають мовленнєву інформацію.

Першою спробою передачі інформації є наскальні малюнки з печери Ла-Пасьєга в північній Іспанії.

До створення писемності люди передавали інформацію через певні предмети-символи. Наприклад томагавк означав війну, а трубка миру – мир. Такий приклад спілкування існує в сучасній Україні. Дати гарбуза в прямому сенсі означає відмовити хлопцеві у його пропозиції. Вузлик на хустинці вважається нагадуванням.

Предметне письмо – відображення інформації за допомогою певних предметів. Не відображає фонетичні тонкощі мови, але передає зміст.

Типи предметного письма

• Камінцеві – виникло у Південній Америці, розміри та кольори камінців мали свій сенс.

• Вузликове (кіпу) – письмо інків Перу. (найбільше важило 4 кг і могло нести велику кількість інформації)

• Черепашкове (вам пум) пояси з нанизаними черепашками.

• Ароко (Західна Африка) шматочки деревини та інші предмети рослинного походження.

Піктографія – передавання повідомлення у формі малюнка. У древніх словян існував термін «писати» тобто розмальовувати від слова «писанка». Не передає абстрактних понять. У свій час Янсон пропонував письмо «пікто», а його колега Екарт – «зафо». Проте ні одна з цих піктографічних мов не прижилася. У сучасному світі дорожні знаки, смайлики і інше є піктографічними символами.

Ідеографія – письмо в якому головними засобами передачі інформації є графічні символи. Такого роду символами користувалися шумери, єгиптяни, а китайці і японці і досі користуються цією системою. Це письмо також називають ієрогліфічним. Цей вид охоплює фонетичну і семантичну системи мови.

Словесно-звукове письмо – система письма, що поєднує запис змісту повідомлення та його звучання. У такому письмі залишилася елементи ідеографії, але з’явилися фонетичні символи, які допомагали зображувати власні назви. Використовувалися цифри грецькі і арабські.

Звукове письмо – тип письма у якому символи означають звуки чи склади. Їх головною одиницею є склад. Ним користуються в девангарській, синайській, фінікійський (створений на основі синайського). Катакана і хірагана поряд з ієрогліфічним письмом користуються популярністю у Китаї та Японії. Грецький алфавіт, який став родоначальникм всі алфавітів Європи взяв більшість символів з синайської мови.

Греки ж вперше доповнили цей алфавіт голосними буквами. А.В.Г.Е.І.К.Л.М.О.П.Р.Т.Ф.Х. – Походять з грецької. Сучасні мови запозичили від грецької сам графічний символ, хоч іноді він несе значення іншого звуку. Літери К.М.Л мають 4000 років і є старшими за праслов’янську мову. Буква А походить від єгипетського ієрогліфа «бик». В і Б походіть від літери В, що означає «дім». Н.Р.С.Г.І.О – походять з давньоєгипетської мови.

Графіка – сукупність усіх засобів письма, які використовують для передавання звукової мови; розділ мовознавства, що вивчає форми літер і співвідношення їх зі звуками мови. Може бути рукописна та друкована. Перша повністю залежить від самої людини, яка відтворюю записи, а друга – від відтворювального приладу.

Графічні символи-букви бувають

• Одного напрямку (і,а,у,л,м,н,р)

• Двоякого напрямку (я,ю,є,ї)

• Звук Ь не виражає ніякого звуку так само, як і російський – Ъ.

Орфографія – система правил відтворення звукового мовлення на письмі; розділ мовознавства , який розрізняє і досліджує систему правил написання. Грунтується на певних правилах і має декілька принципів

• Фонетичний принцип – точний запис звучання мови, переважає в білоруській та російських мовах. Наприклад солнце - [с о н ц е].

• Морфологічний принцип – однакове написання морфем незалежно від їх вимови. Панов називає його фонематичним , а Ленінградська школа – відкидає таку назву.

• Історичний принцип – принцип традиційного запису слів, хоч їх вимова змінилася з плином часу.

• Диференційний принцип – графічне розрізнення слів, що мають одне значення.