Предмет і завдання мовознавства. Суспільна природа мови. Функції мови. Мова і мистецтвою.Мова і мовлення. Історична мінливість мови. Синхронія і діахронія

Мовознавство – вивчає слова, словосполучення і речення. Мова – система фонетичних, лексичних і граматичних засобів, яка розвивається і забезпечує людські потреби. Інструмент думки. Суспільне явище. Система одиниць. Знакова система особливого виду. Лінгвістика – наука про мову. Мовні універсалії – спільні риси всіх у світі мов.

Мовознавство поділяється на

• Конкретне (мови, групи мов)

• Загальне (мовні універсалії)

• Теоретичне (мова – як явище її походження, розвиток, будова)

• Прикладне (застосування лінгвістики)

Проблеми загального мовознавства

• Визначення мови

• Розвиток мови в часі

• Склад

• Організація

• Походження

• Класифікація

• Предмет і види мовознавства

• Суспільна природа мови

Функції мови

• Комунікативна або фатична (контактовстановлювальна функція) (лат. Comunicacio - спілкування)

• Формування і формулювання

• Інформаційна (референтна)

• Акумулятивна (передача досвіду)

• Когнітивна- гносеологічна (пізнавальна)

• Експресивна – створення образу мовця (вираження почуттів)

• Імпресивна (впливи мови на читача)

• Мислетворча

• Репрезентативна (фр. Reprezentacion) – позначення світу речей.

• Волюнтативна(лат.voluntas) – функція волевиявлення

• Прагматична (гр.Pragma - дія) –вказує ставлення мовця до тексту

• Естетична (вираження прекрасного)

• Метамовна (вживається для позначення чи опису інших систем) спеціальної мови.

Логіка – вивчає закони мислення. Виділяють 3 категорії .

• Поняття

• Судження

• Умовивід

МОВА І МОВЛЕННЯ

Мовлення – означає мовленнєвий акт, усне мовлення, написи,сприйняття і розуміння, текст, мовленнєву діяльність. Навички людини використовувати мову та рівень її пізнання (словниковий запас і т.д.).

Текст – результат процесу говоріння усного чи письмового.

Мовлення	Мова
Лінійне Динамічне Індивідуальне	Ієрархічна Стабільна Загальна

3 1880 Року вперше спробували обґрунтувати це визначення деякі вчені, зокрема Фердинант де Сосюр. Ла пароль (фр.La parol) – поняття мовлення.

ІСТОРИЧНА МІНЛИВІСТЬ

Синхронія – вивчення мови на певному відрізку.

Діахронія – вивчення мови в її історичному розвитку.

ФОНЕТИКА. ЗАСОБИ ВИВЧЕННЯ ЗВУКУ. ПРЕДМЕТ ФОНЕТИКИ.АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ЗВУКІВ АКУСТИЧНИЙ АСПЕКТ ФІЗІОЛОГІЧНИЙ УСТРІЙ МОВЛЕННЄВОГО АПАРАТУ І ФУНКЦІЇ ЙОГО ЧАСТИН. АРТИКУЛЯЦІЯ

Фонетика – розділ мовознавства, який вивчає мовленнєві звуки, наголоси,склади, інтонації. Головна одиниця – звук.

Звук – мінімальна частина людського мовлення.

Орфоепія – наука, що вивчає правильну вимову.

Функції звуків:

• Перцептивна(сприйняття)

• Сеніфікітавна (сигнальна)

Аспекти:

• Акустичний

• Фізіологічний

• Лінгвістичний (соціальний)

Акустика – розділ науки про звуки. Звук – результат коливання тіла(молекул повітря) в певному середовищі.

Звуки мають:

• Висота (кількість коливань за одиницю часу)

• Сила звуку (амплітуда коливань)

• Довгота(тривалість)

• Тон і шум (ритмічне/неритмічне коливання)

• Тембр (складається накладанням на основний тон обертонів)

Ритмічне коливання – утворене голосовими зв’язками.

Неритмічне коливання – утворене іншими органами.

Обертон – виникає в наслідок резонансу в надгортанній порожнині.

Мовленнєвий апарат – органи, які беруть участь в утворенні звуку. До них належать дихальні органи, гортань, надгортанні порожнини.

Дихальні – легені, бронхи, трахея. Беруть участь у подачі повітря.

Гортань (larniks) – вміщує голосовий апарат. Складається з персневидного та щитовидного хрящів. На них розташовані пірамідальні хрящі до яких кріпляться зв’язки. В процесі дихання та вимови глухих зв’язки лишаються розслабленими.

Надгортанний апарат – глотка(farinks), ротова порожнина, носова порожнина. Між носовою і ротовою порожнинами розташоване піднебіння. Воно ділиться на тверде (palatum durum) та м’яке (velum palatі).

Увула – язичок який закриває прохід у носову порожнину, що дає можливість повітрю вийти з силою. Коли вона розслаблена ми вимовляємо носові звуки [н,м]. Коли напружена всі інші.

Язик – найактивніший орган говоріння. Має корінь(radix), спинку(dorsum) та кінчик(apex).

Всі органи говоріння діляться на активні(рухомі) та пасивні (нерухомі).

Активні (рухомі)

• Легені

• Голосові зв’язки

• Язик

• М’яке піднебіння

• Язичок

• Губи

Пасивні (нерухомі)

• Зуби

• Тверде піднебіння

• Альвеоли

Артикуляція – процес роботи органів мовлення для вимови звуків. Поділена на три фази

• Екскурсія (підготовка до вимови звуку)

• Витримка (вимова звуку)

• Рекурсія (розслаблення органів)

Артикуляційна база – сукупність звичних рухів і станів органів мовлення необхідних для вимови звуків певної мови. У носіїв мови зберігається певний акцент при переході на чужу мову.

ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ МОВНОГО ЗНАКУ

• Мовний знак повинен мати матеріальне вираження.

• Має мати зміст

• Має протиставлятися іншому знакові мовної системи (конкретне виражння)

• Схематично характеризує сторону предмету

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗВУКІВ

ГОЛОСНІ	ПРИГОЛОСНІ
Утворюються за допомогою тону Повітря йде вільно Сила видиху при голосних мала Напруження всюди однакове Голосові зв’язки дрижать ГОЛОВНА функція голосного - складоподіл	За допомогою звуку Повітря йде через перешкоди Сила видиху при приголосних велика Напруження падає на певний орган Голосові зв’язки нерухомі

ГОЛОСНІ ЗВУКИ

Діляться на

• За участю губ (лабіальні ОУ і нелабіальні АЕІИ)

• За горизонтальним положенням язика (Переднього ряду ІЕ мені, середнього ряду ИА мила та заднього УО сумно)

• За піднесенням язика(низького піднесення А, середнього ЕО та високого ИІУ)

ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ

За способом творення

Щілинні (шиплячі)	Африкати	Зімкнені
с з в ф ж ш х ч й	Ц дж дз ч	Проривні	Зімкнено-прохідні
		б п д т к	Носові	Бокові	Дрижачі
			М Н	Л, ЛЬ	Р пф

За місцем творення

Зубні	Ларингальні	Фарингальні	Увулярні	Губні (МаВПа БуФ)
п в	Хг	г	французьке р	Лабіодентальні	Білабіальні
				в ф	м п б

Язикові
Передньоязикові			Середньоязикові	Задньоязикові	Апікальні	Накумінальні	Дорсальні
міжзубні	зубні	піднебінні	Й	г к х	[д], [д’], fj	р, р’	з,з’,с,п,ю
th	д т н ц	ж ш ч