- •Предмет літературознавства. Основні і дотичні дисципліни. Поняття мистецтва. Види мистецтва їх походження та класифікація. Мета завдання і цілі мистецтва. Художній образ
- •Змістова єдність
- •Змістові чинники художньої форми
- •Формальні чинники художнього змісту
- •Композиція
- •Художня мова. Лексичний рівень художньої мови.
- •Синтаксичний рівень художньої мови
- •Модульна друга літературні роди. Види жанру
- •Жанри лірики
- •Епічні жанри
- •Версифікація. Рима. Римування
- •Строфіка
- •Версифікація
Композиція
Композиція – займається побудовою твору. Побудова твору, зумовлена ідеєю та життєвими матеріалами котрі спонукають автора . Частинами композиції є
Портрет - зображення людини або групи людей, а також відповідний жанр художнього мистецтва.
Пейзаж - жанр в образотворчому мистецтві, в якому об'єктом зображення є природа. Пейзажем називають також окремий твір цього жанру.
Діалог - двосторонній обмін інформацією між двома людьми у вигляді питань та відповідей.
Монолог - компонент художнього твору, що становить мовлення, яке звернене до самого себе чи інших, на відміну від діалогу.
Художня деталь - засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція.
Епізод - складова частина сюжету художнього твору, що має відносне самостійне значення.
Обрамлення - прийом композиції твору журналіста,який передбачає включеність одного сюжету в інший. Наприклад, коли журналіст закінчує свій виклад і надає слово герою, який розказує свою історію.
Авторський відступ - прийом у ліро-епічному творі, коли автор безпосередньо висловлює свої міркування з приводу композиції або сюжетних ліній цього твору, вчинків або характеристики героїв, певних явищ, асоційованих із зображуваними подіями.
Художня мова. Лексичний рівень художньої мови.
«Ізми» – слова для створення настрою твору
Архаїзми – застарілі слова та вирази, що вийшли з активного вжитку.
Історизми - назви титулів та предметів, які вийшли з ужитку і у повсякденній мові не використовуються
Неологізми – новостворені слова для позначення нових явищ, слів та понять
Оказіоналізми – авторські новостворені слова
Діалектизми – слова притаманні певній місцевості, у творах використовуються для відтворення колориту населення та для характеристики певного образу.
Соціалект – мовні особливості певної соціальної верстви (кокні – говірка лондонської бідноти)
Професіоналізми – лексика представників певної професії
Жаргонізми - відрізняється від літературної мови використанням специфічної, експресивно забарвленої лексики, синонімічної до загальновживаних слів, а також фразеології, часом особливостями вимови.
Арго - секретна мова, що використовується певною групою (за будь-якою ознакою) людей, щоб запобігти розумінню їхніх розмов людей з-поза групи.
Сленг - міський соціалект, який виник із арґо різних замкнених соціальних груп як емоційно забарвлена лексика низького й фамільярного стилю , поширена серед соціальних низів і певних вікових груп міст.
Молодіжний сленг
Вульгаризми – прокльони і лайка
Варваризми – слова іншомовного походження по відношенню до мови автора твору.
Екзотизми – слова, що прийшли з мови дальньої країни.
Тропи – збірна назва різних методів творення прекрасного у літературному творі.
Порівняння – пояснення одного предмета накладанням його рис на другий (гарний як Афродіта)
Епітет – виділяє в зображуваному певну рису, індивідуалізуючи його (білосніжний хліб)
Метафора – розкриває сутність одного явища через перенесення його рис на інше(сонце сходить)
Іронія – прихована насмішка, що заключається у піднесеному описі чогось низького
Оксюморон – поєднання не поєднуваного (живий труп)
Гіпербола – перебільшення (втопитися у сльозах)
Літота – применшення (скільки там тої зими?)
Евфемізм – заміна слів з неприємним значенням словами нейтральними (віддати душу Богу)
Табу – заборона слів та дій
Катахреза – метафора у значенні оксюморона (червоне чорнило).
Метонімія – перенесення назви одного предмета на інший . Має декілька типів
Вживання імені автора для характеристики його творів (читаю Шевченка)
Заміна назвою місцевості його жителів (Ужгород вітає гостей)
Назва власника у значенні його власності (хлопець підкинув до Ужгорода)
Назви частини у визначенні цілого (співали чорні очі)
Назва матеріалу у значенні виготовлених з нього речей (ходить в хутрах)
Заміна дії чи її наслідків за назвою предмета, яким ця дія виконується (перо Шевченка)
Назва посуду у значенні їжі (зів миску)
