Тема 6. Економічна безпека регіону

6.1. Порядок аналізу економічної безпеки регіону

Аналіз положення в регіоні повинен опиратися на набір показників економічної безпеки (ЕБ), що дозволить виявити й оцінити загрози, а також реалізувати необхідний комплекс програмно-цільових заходів щодо зниження рівня загроз. Для своєчасного виявлення загроз доцільно створити перелік показників, інформацію з яких повинні надавати муніципальні утворення. На основі інформації, отриманої від місцевих органів влади, після її перевірки на відповідність критеріям ЕБ, можна приймати обґрунтовані рішення про мінімізацію тих або інших загроз [15].

Передбачається, що основою формування цих показників є тісний взаємозв’язок ЕБ із ризиком. Концепція ризику у стратегії ЕБ містить у собі два найважливіших елементи: оцінку ризику й управління ризиком. Оцінка ризику носить, як правило, експертний, імовірнісний характер. Управління ризиком припускає передбачення можливих критичних соціально-економічних ситуацій для того, щоб запобігти, послабити й пом’якшити їх наслідки. Тому оцінка рівня ЕБ припускає поряд з аналізом факторів ризику використання категорій втрат (збитку) фактичних, очікуваних, потенційних, компенсуючих і некомпенсуючих.

Процес управління ризиками будується на моніторингу показників, їхньому аналізі з урахуванням впливу на поставлені цілі, прогнозі можливих змін умов розвитку об’єкта управління, оцінці альтернативних варіантів рішення при виборі найбільш ефективних варіантів.

Особливе місце займає визначення й використання граничних значень індикаторів, покликаних сигналізувати про наближення критичного стану об’єкта управління й необхідності зміни стратегії розвитку об’єкта. Граничні значення – це граничні величини, недотримання значень яких перешкоджає нормальному ходу розвитку різних елементів відтворення, приводить до формування негативних, руйнівних тенденцій для муніципального утворення.

У розпорядженні повинен постійно перебувати інструментарій аналізу потенційних і реальних загроз ЕБ, альтернативний набір рішення проблем, які виникають.

Найважливішою проблемою, від рішення якої залежить розробка ефективних заходів з попередження збитку, є визначення системи граничних рівнів зниження ЕБ у відповідь на дію тих або інших факторів ризику. Наприклад, рівень і якість життя основної маси населення, за межами якого виникає небезпека неконтрольованих соціальних, трудових, міжнаціональних і інших конфліктів, створюється загроза виживанню.

Кожний з основних індикаторів загроз ЕБ пов’язаний з оцінкою ситуації в певній сфері. Розрахунок показників, розглянутих ізольовано один від одного, не дозволяє одержати об’єктивну оцінку. Тільки система показників дозволяє зробити висновки про реальний ступінь загрози ЕБ. Потрібно не просто визначити виключно макроекономічні індикатори, на які важко вплинути в оперативному порядку (їх динаміка складається досить інерційно й під впливом багатьох чинників, які найчастіше не піддаються впливу). Доцільно використовувати індикатори, які піддаються впливу з боку органів влади як у стратегічному, так і в тактичному плані.

За ступенем економічної значущості об’єкти економіки й інфраструктури підприємств діляться на дві категорії:

життєвозабезпечуючі, для яких необхідний твердий режим управління й планування;

менш значущі – система локального управління й планування діє в режимі, який відслідковує будь-які події.

Можна виділити такі групи об’єктів для індикативного аналізу ЕБ:

показники стану інфраструктури;

демографічні показники;

динаміка зайнятості;

стан фінансово-бюджетної й кредитної системи, забезпеченість фінансовими й матеріальними ресурсами найважливіших потреб, забезпеченість ресурсами виконання окремих делегованих повноважень;

дієвість системи державної влади, механізмів правового й адміні­стративного регулювання;

стан навколишнього середовища, екологія.