Тема 5. Транскордонне співробітництво

5.1. Транскордонне співробітництво та його вплив на розвиток регіону

Дослідження розвитку прикордонних регіонів є актуальною проблемою сьогодні, зважаючи на розширення та поглиблення євроінтеграційного процесу. У Європейській Хартії зазначено, що саме ці території потребують пожвавлення співпраці між країнами, оскільки саме в них найбільш відчутні відмінності, контрасти тощо. Прикордонні регіони завдяки своєму положенню сприяють активізації співпраці з такими самими територіями сусідніх держав. В ідеалі ці регіони повинні розглядатися як вільні регіони, а не прикордонні лінії [45].

Транскордонне співробітництво займає центральне місце і в зовнішній політиці держави. Плануючи і розробляючи стратегії зовнішньої політики, держави не обмежуються лише одним із видів міжнародного співробітництва, зокрема економічного, політичного, військового, соціального, а реалізують комплексний підхід, виділяючи для себе, з якими країнами чи блоком країн і у якому напрямі їхня співпраця буде найбільш плідною і принесе істотні результати [28].

За сучасних умов розширення процесів глобалізації зростає роль транскордонного співробітництва регіонів та відкриваються нові можливості для активізації господарської діяльності на периферійних територіях й підвищення їх конкурентоспроможності. Наприкінці минулого століття регіональна політика ЄС перейшла до нової парадигми – від застосування механізмів ліквідації диспропорцій регіонального розвитку шляхом міжрегіонального перерозподілу ресурсів до мобілізації природно-ресурсного потенціалу територій і застосування принципу субсидіарності. Цей підхід був використаний суміжними прикордонними регіонами Європи, які налагодили взаємні контакти між державними регіональними органами влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, суб’єктами господарювання територій, об’єднуючи зусилля для вирішення спільних проблем, і від співробітництва за окремими транскордонними угодами перейшли до співробітництва в рамках єврорегіонів [13].

Конкурентоспроможності територій приділяється значна увага, що зумовлено глобалізаційними процесами світової економіки і неоднозначним впливом їх на ситуацію в регіонах. Одні регіони виграють від глобалізації, а інші потребують передбачення у регіональній політиці відповідних механізмів підтримки їх конкурентоспроможності (субсидії, кредити, інвестиції в інфраструктуру, податкові пільги, фінансові стимули тощо). У цих умовах зростає роль регіональної політики, котра повинна бути спрямована на розширення повноважень регіонів, на надання їм необхідних важелів і засобів стимулювання економічного розвитку й партнер­ства із іншими регіонами і країнами. Співпраця з різними регіонами, яка активно розвивається в останні роки, відкриває широкі можливості для підвищення ефективності використання власних ресурсів регіонів, зокрема, для прикордонних територій дуже важливе є транскордонне співробітництво.

Оскільки конкурентоспроможність є наслідком наявності конкурентних переваг, відповідно, необхідно прагнути їх створювати, підтримувати і розвивати. Конкурентні переваги регіону визначаються наступними групами факторів:

1) конкурентоспроможністю країни, до якої входить регіон;

2) природно-кліматичними, географічними, екологічними і соціально-економічними параметрами регіону;

3) підприємницькою та інноваційною активністю в регіоні;

4) рівнем відповідності (випередження або відставання) параметрів інфраструктури регіону міжнародним і державним нормативам;

5) рівнем міжнародної інтеграції і кооперування регіону.