15. Утворення “здуття" свідчить про надходження розчину в під­шкірну жирову клітковину.

Профілактика. При виконанні внутрішньовенної ін’єкції або ін- фузії стежити за тим, щоб голка не вийшла із вени.

Тактика. Внутрішньовенну ін’єкцію або інфузію припинити, приклавши стерильну ватну кульку. Венопункцію повторити в ін­шому місці.

Запам’ятайте! Використання одного шприца та голки для введення лі­карських засобів різним пацієнтам може призвести до зараження вірусним гепа­титом В, С, СНІДом, сифілісом, малярією та іншими захворюваннями.

Профілактика інфекційних ускладнень при виконанні ін’єкцій залежить від правильного оброблення рук медичної сестри, дотри­мання правил асептики при роботі зі шприцом та голкою, а також знезараження ділянок шкіри.

Щоб звести до мінімуму ризик допущення помилки при застосу­ванні лікарських препаратів пацієнта, медична сестра повинна:

1. Перевірити прізвище, ім’я та по батькові пацієнта, якому при­значено лікарський препарат.

2. Правильно підібрати препарат (порівняти етикетку препарату із призначенням у лікарському листку, перевірити термін придат­ності препарату та правильність обчисленої дози).

3. Застосувати препарат у призначе ний час та акуратно зробити запи­си. Всі препарати необхідно вводити в межах ЗО хв від зазначеного часу.

4. Правильно підібрати шлях уведення препарату.

5. Застосувати відповідну методику введення препарату. Не змі­шувати несумісні препарати.

6. Дотримуватись правил асептики та санітарно-протиепідемічно­го режиму при виконанні призначень. *

7. Використовувати правильний підхід до пацієнта. Міжосо- бистісне спілкування знижує рівень емоційного стресу пацієнта.

Елементи медсестринського процесу в медикаментозній терапії

1. Щоб оцінити ефективність дії препарату, спочатку усвідомте мету призначення препарату пацієнтові.

2. При спостереженні за пацієнтом звертайте увагу на його загаль­ний стан; температуру тіла, колір та стан шкіри і слизових оболонок; покращення показників діяльності центральної нервової системи (притомність, адекватність поведінки, зменшення вираженості сим­птомів); покращення показників діяльності серцево-судинної систет ми (артеріальний тиск, показники пульсу, діурезу, водного балансу, зникнення симптомів); покращення показників дихальної системи (частота дихання, зникнення симптомів); покращення показників травного тракту (випорожнення, відходження газів, зникнення сим­птомів); покращення показників функціонування сечових органів (діурез, колір сечі, зникнення симптомів).

Про будь-які зміни у стані пацієнта негайно повідомляти лікареві.

Взяття крові з вени на аналізи

Оснащення. Стерильні: шприци» голки, ватні тампони, лоток, пінцет, пробірки, пінцет у 6 % розчині пероксиду водню, флакон із живильним середовищем, чистий сухий флакон з-під антибіотиків, набір медикаментів для профілактики СНІДу, маска, гумові рука­вички, 70 % етиловий спирт; інші: фартух, захисні окуляри, джгут, подушечка-валик, сухі чисті пробірки, розчин фурациліну 1 : 5000, З % розчин пероксиду водню, спиртівка, сірники, лейкопластир, штатив, полотняна серветка, склограф, ножиці, етикетка — направ­лення до лабораторії.

Взяття крові з вени для імунологічних і біохімічних досліджень

1. Проведіть психологічну підготовку пацієнта і попередьте, що він повинен здати кров на аналіз натще.

2. Уточніть прізвище та ініціали пацієнта і вид дослідження, по­ставте на пробірці і етикетці (журналі) відповідний номер, звірте дані із заготовленою етикеткою-направленням.

3. Запропонуйте пацієнтові зручно сісти на стілець, звільнену від одягу руку покласти на стіл долонею догори; під ліктьовий суглоб під­кладіть подушечку і надайте руці максимально розігнутого положення.

4. Надягніть стерильну маску, захисні окуляри, поліетиленовий фартух.

5. Здійсніть гігієнічне миття рук, обробіть їх 70 % етиловим спиртом.

6. Надягніть стерильні гумові рукавички.

7. Пацієнтові на плече вище ліктьового згину накладіть гумовий джгут через прокладку слабою перетяжкою не більше ЗО мм рт. ст. і запропонуйте йому декілька разів стиснути і розтиснути кулак.

8. Кінчиком вказівного пальця пропальпуйте вену ліктьового згину і виберіть із них найоб’ємнішу і найменш рухливу вену. Запро­понуйте пацієнтові стиснути кулак.

9. Обробіть гумові рукавички 70 % етиловим спиртом, а також міс­це пункції двічі стерильними ватними кульками, зволоженими 70 % етиловим спиртом, висушіть сухою стерильною ватною кулькою.

10. Першим пальцем лівої руки зафіксуйте вену нижче від намі­ченого місця пункції.

11. Здійсніть венопункцію. Під час взяття крові джгут не знімайте.

12. Візьміть із вени 5 мл крові із розрахунку на одне дослідження.

13. Після заповнення шприца необхідною кількістю крові запро­понуйте пацієнтові розтиснути кулак і зніміть джгут.

14. Прикладіть до місця пункції стерильний ватний тампон і ви­тягніть голку із вени.

15. Пацієнтові запропонуйте зігнути руку в ліктьовому суглобі і потримати в такому положенні 3—5 хв.

16. Від’єднайте голку за допомогою сухого ватного тампона і по­кладіть її в лоток для відпрацьованого матеріалу.

17. Обережно випустіть кров по стінці пробірки, щоб не зруйнува­лись формені елементи крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити).

18. Закрийте пробірку гумовим корком.

19. Відправте до лабораторії пробірки у спеціальному ящику-контейнері, на дно якого покладіть чисту полотняну сервет­ку. Направлення (журнал) відправте окремо в чистому поліетилено­вому пакеті.

20. Продезінфікуйте використане оснащення.

21. Вимийте і висушіть руки.

22. Зробіть позначку про взяття крові на аналіз у відповідному медичному документі (листок обстеження пацієнта, листок інтенсив­ного спостереження і терапії).

Примітка. Кров на білірубін, трансаміназу 3—5 мл беріть у суху пробірку. Перед взяттям крові пацієнтові рекомендується одноденне голодування, не вар­то вживати аскорбінову кислоту. На RW беріть 3—5 мл крові у суху пробірку.

Взяття крові з вени для бактеріологічного дослідження

1. Приготуйте спиртівку і сірники, флакон із стерильним пожив­ним середовищем.

2. Надягніть поліетиленовий фартух і маску.

3. Здійсніть гігієнічне миття рук і надягніть стерильні гумові ру­кавички.

4. Психологічно підготуйте пацієнта, уточніть його дані із заго­товленою етикеткою, проставте відповідний номер на флаконі і на­правленні (у журналі).

5. Не перевіряйте прохідність голки, щоб уникнути попадання

мікроорганізмів із повітря в шприц. Накладання джгута, підготовку вени, знезараження ділянки шкіри, вено пункцію здійсніть так, як при внутрішньовенній ін’єкції.

6. Наберіть у шприц 5 мл крові.

7. Зніміть джгут, прикладіть до місця пункції стерильний ватний тампон і видаліть голку з вени.

8. Підпаліть спиртівку або проспиртований тампон на металевому лотку, зніміть голку, вийміть корок із флакона з рідким стерильним поживним середовищем, обпаліть горловину флакона на полум’ї і, не торкаючись його стінок, влийте в нього кров.

9. Ще раз обпаліть горловину флакона, потім стерильну частину корка і закрийте ним флакон. Усі дії проводьте якомога швидше й обережніше, щоб з навколишнього середовища у флакон не потрапи­ли мікроби.

10. Продезінфікуйте використане оснащення.

11. Вимийте і висушіть руки.

12. Зробіть позначку про взяття крові на бактеріологічне дослі­дження у листку обстеження пацієнта або листку інтенсивного спос­тереження і терапії.

13. Відправте біоматеріал до лабораторії протягом 2 год.

Примітка. Якщо пацієнтові введено підключичний катетер, можна його використати для отримання крові, але спочатку одним стерильним шприцом відбирають декілька мілілітрів крові, а потім другим набирають кров для дослі­дження, після чого промивають катетер 1 % розчином гепарину 1 мл і закрива­ють заглушку. При неможливості доправлення біоматеріалу до лабораторії про­тягом 2 годин флакон необхідно помістити в термостат при температурі 37 С.

Особливості взяття крові з вени на коагулограму

1. Улийте в градуйовану конусоподібну пробірку 1 мл 3,8 % роз­чину цитрату натрію (антикоагулянт).

2. В асептичних умовах із вени візьміть 10 мл крові.

3. По стінці пробірки із шприца випустіть 9 мл взятої крові.

4. Закрийте пробірку корком і обережно перемішайте кров з анти­коагулянтом легким похитуванням або струшуванням пробірки без утворення піни.

Особливості взяття крові з вени на наявність алкоголю

1. Ділянку шкіри обробіть 3% розчином пероксиду водню або розчином фурациліну 1:5000. Для знезараження шкіри не викорис­товуйте спирт і спиртові розчини.

2. Узяту з вени кров (5 мл) вилийте в присутності лікаря в чистий сухий флакон з-під антибіотиків і закрийте корком.

3. Горловину флакона з корком навхрест заклейте двома смужка­ми лейкопластиру, його краями зафіксуйте до флакона етикетку-на- иравлення.

4. Лікар повинен засвідчити особисті дані пацієнта, для чого на на­правленні він ставить свій підпис, а на коркові — особисту печатку.

Взяття крові на ВІЛ-інфекцію

1. Працюйте обережно, щоб виключити поранення голкою, про­біркою. Категорично забороняється використовувати пробірки з відбитими краями. Використовуйте засоби особистого захисту: мас­ку, гумові рукавички, захисний екран, поліетиленовий фартух. Усі пошкодження шкіри на руках перед надягненням гумових рукави­чок закрийте лейкопластиром або напальником. У маніпуляційному кабінеті обов’язково повинна бути повністю укомплектована аптечка для профілактики СНІДу.

2. Пробірку з кров’ю пронумеруйте. Номер на пробірці та направ­ленні повипеп співпадати.

/

3. В асептичних умовах за загальноприйнятими правилами з вени пацієнта візьміть 5 мл крові й вилийте в суху центрифужну пробірку з поділками.

4. Закрийте пробірку гумовим корком.

5. Кров у холодильнику може зберігатися не більше доби. Не під­лягає доставці до лабораторії гемолізована кров.

6. Пробірки до лабораторії доправте у контейнері з ущільнювачем (вата, поролон). На дно контейнера покладіть у декілька шарів по­лотняну серветку.

7. Окремо доправте направлення, де зазначені дані про осіб, в яких взята кров.

Примітка. При взятті крові на ВІЛ-інфокцію у направленні не вказуються паспорті дані пацієнта, а проставляється відповідний шифр.

Зразок етикегки — направлення біоматеріалу дія лабораторного дослідження

Назва лабораторії (клінічна, біохімічна, бактеріологічна, цитоло­гічна та ін.).

Назва біоматеріалу і виду аналізу.

Прізвище, ім’я та по батькові пацієнта. Вік. Стать.

Лікувальний заклад, відділення або домашня адреса (для амбула­торних пацієнтів).

Діагноз.

Прізвище лікаря. Прізвище медичної сестри. Дата.

Збирання мокротиння для загального клінічного аналізу

Оснащення. Суха скляна або пластмасова банка з кришкою, роз­чин фурациліну 1 : 5000 або розчин калію перманганату 1 : 10000, етикетка-направлення.

1. Поясніть пацієнтові, щоб він перед збиранням мокротиння ре­тельно почистив зуби, прополоскав рот водою, а потім розчином фу­рациліну 1:5000 або блідо-рожевим розчином калію перманганату.

2. Підготуйте чистий посуд і поставте на нього відповідний номер.

3. Запропонуйте пацієнтові зібрати мокротиння для загального клінічного аналізу вранці натще.

4. Після відкашлювання (а не відхаркування) пацієнт повинен зібрати 3—5 мл свіжого мокротиння в скляний або пластмасовий су­хий посуд і закрити його кришкою.

5. Спіжовиділене мокротиння відправте до лабораторії в промар­кованому контейнері протягом 2 год з моменту його збирання, тому що при тривалому стоянні в ньому розмножується мікрофлора і від-

бувається руйнування клітин. Направлення-етикетку відправте ок­ремо в поліетиленовому пакеті.

6. Надягніть чисті гумові рукавички. У лабораторії після викла­дання біоматеріалу промаркований контейнер або бікс продезінфі­куйте дворазовим протиранням ганчіркою, змоченою відповідним дезрозчином.

7. Зніміть гумові рукавички, вимийте і висушіть руки.

8. Зробіть позначку в листку обстеження пацієнта.

Збирання мокротиння для виявлення мікобактерій туберкульозу

Оснащення. Стерильні: скляна або пластмасова банка з криш­кою; інші: етикетка-направлення, контейнер.

1. Підготуйте стерильний посуд і поставте на ньому відповідний номер.

2. Поясніть пацієнтові, щоб він почистив зуби і прополоскав ро­тову порожнину і відкашляв декілька мілілітрів мокротиння в сте­рильний посуд, не торкаючись ротом і руками його країв.

При виділенні малої кількості мокротиння слід збирати протягом 1—3 днів. У проміжках між збиранням мокротиння посуд потрібно зберігати в спеціально відведеному промаркованому холодильнику.

3. Вранці біоматеріал відправте до лабораторії згідно з правилами санітарно-протиепідемічного режиму.

4. Продезінфікуйте контейнер, гумові рукавички, вимийте і ви­сушіть руки.

5. Зробіть позначку в листку обстеження пацієнта.

Збирання мокротиння для бактеріологічного дослідження та виявлення чутливості до антибіотиків

Оснащення. Стерильний скляний посуд або чашка Петрі.

1. Запропонуйте пацієнтові вранці натще почистити зуби, пропо­лоскати ротову порожнину блідо-рожевим розчином калію перман­ганату, потім відкашляти і виплюнути мокротиння в стерильну чаш­ку Петрі або скляну банку.

2. Поясніть пацієнтові, що під час випльовування мокротиння він не повинен торкатися країв стерильного посуду руками й губами, і посуд слід негайно закрити стерильною кришкою.

3. Якщо пацієнт не може зібрати мокротиння для дослідження, тоді за призначенням лікаря дайте йому відхаркувальні чи муколі- тичні речовини.

4. В окремих випадках за призначенням лікаря, якщо і після вживання муколітичних засобів у пацієнта відсутнє мокротиння, за-

пропонуйте йому широко відкрити рот, за допомогою шприца влийте

2. 3 мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду. Розчин частково потрапляє в дихальні шляхи, пацієнт відкашлює його і ви­пльовує в стерильний посуд.

5. У найближчі 2 год біоматеріал відправте до лабораторії згідно з вимогами санітарно-протиепідемічного режиму.

6. Продезінфікуйте контейнер, гумові рукавички.

7. Вимийте і висушіть руки.

8. Зробіть позначку в листку обстеження пацієнта.

Примітка. Дослідження проводиться перед призначенням антибактеріаль­ної терапії.

Взяття мазка з зіва та носової порожнини

Оснащення. Стерильні: шпатель, ватний тампон на конусі дерев’яної або металевої палички в стерильній пробірці; інші: спир­тівка, сірники, склограф.

Взяття мазка з зіва

1. Психологічно підготуйте пацієнта, проставте склографом від­повідний номер на пробірках та позначки “Зів*' і “Ніс”, напишіть направлення-етикетку.

2. Посадіть пацієнта до джерела світла і запропонуйте йому ши­роко відкрити рот.

3. Лівою рукою за допомогою шпателя придавіть корінь язика до­низу, а правою вийміть із пробірки тампон і обережно, не торкаючись слизової оболонки щік та язика, підведіть його до мигдаликів.

4. У ділянці розміщення нальоту зробіть мазок по поверхні миг­даликів, обережно вийміть тампон із ротової порожнини та вставте його в пробірку, не торкаючись зовнішньої її поверхні. Перед тим горловину пробірки проведіть над вогнем (спиртівкою).

Взяття мазка з порожнини носа

1. Посадіть пацієнта на стілець, трохи відхиліть його голову назад.

2. Лівою рукою злегка підніміть кінчик носа, а правою обережно введіть стерильний ватний тампон обертальними рухами в правий, а потім у лівий носовий хід.

3. Проведіть горловину пробірки над вогнем і вставте тампон у

«₍ • »* ♦••• •

пробірку, не торкаючись зовнішньої п поверхні.

4. Відправте біоматеріал до лабораторії в найближчі 2 год згідно з вимогами санітарно-протиепідемічного режиму.

5. Продезінфікуйте контейнер, гумові рукавички.

6. Вимийте і висушіть руки.

7. Зробіть позначку в листку обстеження пацієнта.

Збирання сечі для різного виду лабораторних досліджень

Оснащення. Стерильні: банка або пробірка, корнцанг, ватні там­пони, гумові рукавички, розчин калію перманганату 1:10000; інші: сечоприймач, судно, чиста суха скляна банка 250 мл.

Підготовка пацієнта

1. Психологічно підготуйте пацієнта, поясніть мету дослідження сечі.

2. Попередьте жінку, щоб вона перед збиранням сечі на аналіз ретельно здійснила туалет зовнішніх статевих органів. Якщо жінка знаходиться на ліжковому режимі, то допоможіть їй здійснити туа­лет зовнішніх статевих органів.

3. Чоловікові запропонуйте промити головку статевого члена теп­лою водою.

4. Щоб запобігти потраплянню в посудину сторонніх домішок (з піхви, сечівника), збирають “середню” порцію сечі, тобто починають збирати сечу із середини сечовипускання.

5. Іноді у жінок сечу на аналіз беруть катетером, щоб виключити потрапляння патологічних домішок з піхви.

6. Лежачому пацієнтові необхідно дати: жінці — чисте сухе суд­но; чоловікові — сечоприймач.

7. Збирати сечу треба в чистий сухий скляний флакон.

8. Коли сечу збирають протягом доби то до відправлення до лабо­раторії її зберігають у прохолодному місці.

9. Взагалі відправляють сечу не пізніше, як через 60 хв після зби­рання.

1. Для загального клінічного аналізу зберіть у пацієнта 150— 200 мл сечі, краще з першого після ночі сечовипускання, тому що вона найбільш концентрована.

2. Для дослідження сечі на наявність глюкози запропонуйте па­цієнтові збирати її протягом доби в спеціально виділений нічний се­чоприймач. Тримати наповнений сечоприймач слід у прохолодному місці. Перед відправленням до лабораторії визначте й запишіть до­бовий діурез, перемішайте добову сечу, щоб рівномірно розподілився осад, що містить кристали солей і формені елементи, і лише після цьо­го відлийте в чистий сухий флакон 200 мл сечі для дослідження.

Примітка. Пацієнтові пропонують о 6 год помочитися в туалет, а потім до 6 год наступного дня збирати сечу.

3. Для дослідження на визначення кількості діастази запропо­нуйте пацієнтові зібрати 50 мл сечі, але обов’язково щойно випуще­ної, теплої.

Для визначення кількості формених елементів в осаді сечі (лей­коцитів, еритроцитів, циліндрів) застосовують методи Амбурже, Аддіса—Каковського, Нечипоренка.

4. Для дослідження сечі за методом Амбурже до лабораторії від­правте порцію сечі, зібрану за 3 год. За цим методом визначають хви­линну ленкоцитурію, тобто кількість формених елементів, що виді­ляється із сечею за 1 хв. У нормі за 1 хв із сечею виділяється до 2000 лейкоцитів і до 1000 еритроцитів.

5. Для збирання сечі за методом Аддіса—Каковського запропо­нуйте пацієнтові о 22 год звільнити сечовий міхур і протягом ночі, якщо це можливо, не мочитися. Усю сечу, виділену о 8 год пацієн­том, зберіть у чисту посудину і відправте на дослідження. Якщо па­цієнт протягом ночі виділяє сечу, її потрібно збирати у визначену по­судину, додавши до неї 4—5 крапель формальдегіду, щоб запобігти розпаду формених елементів.

При дослідженні сечі методом Аддіса—Каковського підрахову­ють виділену кількість формених елементів за добу. У здорової лю­дини за добу виділяється еритроцитів до 1x10^і1, лейкоцитів до 2x10^е, циліндрів до 2хЮ⁴.

6. Для дослідження за методом Нечипоренка сечу 3—5 мл па­цієнт може зібрати у будь-який час доби із середньої порції.

Визначають кількість формених елементів в 1 мл осаду сечі. У здорової людини в 1 мл осаду сечі міститься до 2000 лейкоцитів і 1000 еритроцитів.

7. Для визначення амілази до лабораторії відправляють 20— 30 мл теплої свіжовиділеної сечі.

8. Для визначення 17-кетостероїдів до лабораторії відправляють із добового діурезу ретельно перемішаної сечі 50 мл.

9. Для бактеріологічного дослідження достатньо 10 мл сечі, зібраної в стерильну банку з кришкою або пробірку з гумовим кор­ком. Поясніть пацієнтові, щоб він ретельно виконав туалет зовніш­ніх статевих органів, обережно відкрив пробірку і заповнив її на 2/3 об’єму середньою порцією сечі, а потім відразу закрив. Процедуру потрібно провести швидко й акуратно, щоб пробірка залишалась від­критою якомога менше часу і не торкалася зовнішнім краєм отвору нестерильних поверхонь (рук, статевих органів пацієнта).

При наявності виділень із піхви у жінки, а також дітям грудного віку сечу для бактеріологічного дослідження відбирають за допомо­гою катетера.

Примітка. Усе використане оснпщеїшя дезінфікують. Відправляють біо- матеріал до лабораторії з дотриманням санітарно-протиепідемічного режиму. У відповідній медичній документації роблять позначку.

4X8

Збирання сечі для дослідження за методом Зимницького

Оснащення. 8 сухих чистих флаконів 250—400 мл.

Примітка. Перед проведенням обстеження пацієнтові треба відмінити сечогін­ні препарати, обмежити вживання рідини до 1,5 л за добу з тим, щоб не збільшився діурез, а також не знизилась відносна густина сечі.

1. Підготуйте 8 чистих сухих флаконів 250—400 мл.

2. До кожного з них прикріпіть етикетку із зазначенням назви до­слідження (аналіз сечі за методом Зимницького), прізвища та ініціалів пацієнта, відділення, палати, номера порції та години, в інтервалі між якими пацієнт збирає сечу у відповідний флакон (6.00—9.00, 9.00— 12.00, 12.00—15.00 і т. ін.).

3. 6.00 пацієнт спорожняє сечовий міхур (цю порцію сечі не збирає).

4. Через кожні 3 год пацієнт мочиться у відповідний флакон.

5. Простежте, щоб пацієнт заповнив усі флакони. О 23.00, 3.00 та

6. розбудіть його для випорожнення сечового міхура.

6. Якщо в разі поліурії не вистачає об’єму одного флакона, видийте до­датковий із зазначенням на ньому прізвища пацієнта та номера порції.

7. Вранці наступного дня відправте всі флакони до лабораторії, дотримуючись правил безпеки.

8. Ті флакони, що не були заповнені, також відправте до лабораторії.

Визначення результатів проби

Результат проби за методом Зимницького вважають добрим, якщо:

а) добовий діурез достатній (близько 1,5 л) і становить 65—75 % від кількості випитої пацієнтом рідини;

б) денний діурез, тобто сеча, виділена з 6.00 до 18.00, становить 2/3 — 3/4 від добового, нічний 1/3—1/4 від добового діурезу;

в) коливання відносної густини сечі за добу в межах норми — 1010—1025, коливання між порціями — не менше 4 одиниць.

Однаковий денний і нічний діурез, а також перевага нічного діуре­зу над денним (ніктурія) вказує на зниження функціональної здатності нирок; низька відносна густина сечі (гіпостенурія) та майже однакова протягом доби (ізостенурія — 1007—1012) вказують на тяжке захво­рювання нирок.

Збирання калу для різного виду лабораторних досліджень

Збирання калу для конролоі ічного дослідження

Оснащення. Стерильні: ватний тампон на дротяній петлі у про­бірці з перевареною водою; інші: гумові рукавички, шпатель або дерев’яна паличка, судно або нічний горщик, скляний або поліети­леновий чистий посуд.

1. Психологічно підготуйте пацієнта. Попередьте пацієнта, щоб зібраний кал для аналізу був без домішок води і сечі.

2. За 4—б днів до лабораторного дослідження забороніть пацієн­тові вживати препарати заліза, вісмуту, таніну, барію, атропіну, пі­локарпіну, беладони, карболену, олії, використовувати теплові про­цедури на живіт, проводити клізми, уводити ректальні свічки.

3. Випишіть направлення-етикетку до лабораторії.

4. Прикріпіть етикетку на скляну чисту суху посудину з широ­кою горловиною.

5. Запропонуйте пацієнтові зібрати за допомогою шпателя (дерев’яної палички) 5—10 г ранкового щойно виділеного калу з кількох місць.

6. Якщо пацієнтові призначений ліжковий режим, кал спочатку зберіть у підставлене під нього сухе чисте судно і простежте, щоб па­цієнт у те судно не мочився. Потім відберіть потрібну кількість калу в скляну посудину.

7. Продезінфікуйте використане оснащення.

8. Вимийте і висушіть руки.

9. Зробіть позначку в листку обстеження пацієнта.

10. Відправте біоматеріал до лабораторії, дотримуючись всіх не­обхідних заходів інфекційної безпеки.

Збирання калу для дослідження на яйця гельмінтів

Оснащення. Підкладне судно або нічний горщик, чиста суха скля­на банка з кришкою або спеціальний посуд із ложечкою, дерев’яна паличка, гумові рукавички, етикетка-направлення.

1. Психологічно підготуйте пацієнта.

2. Випишіть направлення — етикетку до лабораторії і прикріпіть

його до чистої сухої скляної банки.

3. Надягніть гумові рукавички.

4. Відберіть шпателем ЗО—50 г ранкового свіжовиділеного калу з трьох місць у одну чисту посудину, закрийте корком.

5. Продезінфікуйте використане оснащення.

6. Вимийте і висушіть руки.

7. Зробіть позначку в листку обстеження пацієнта.

8. Відправте біоматеріал до лабораторії, дотримуючись усіх необ­хідних заходів інфекційної безпеки.

Примітка. Після проведення протигелі.мінтного лікування до лабораторії доправте всю порцію калу.

Збирання калу дія дослідження на виявлення ентеробіозу

Оснащення. Стерильні: ватний тампон на дротяній петлі у про­бірці з перевареною водою.

1. Психологічно підготуйте пацієнта. Вимийте і висушіть руки.

2. Випишіть нанравлення-етикетку і прикладіть її до пробірки.

3. Забір матеріалу проведіть зранку до вставання пацієнта з ліжка.

4. Надягніть гумові рукавички.

5. Запропонуйте пацієнтові лягти на бік і зігнути ноги в кульшо­вих та колінних суглобах.

6. Вийміть тампон із пробірки правою рукою, злегка відтиснувши його до стінок пробірки.

7. Розведіть лівою рукою сідниці.

8. Проведіть тампоном у періанальних складках і введіть тампон у пробірку.

9. Продезінфікуйте використане оснащення, вимийте і висушіть руки.

10. Зробіть позначку в листку обстеження пацієнта.

11. Відправте біоматеріал до лабораторії, дотримуючись усіх не­обхідних заходів інфекційної безпеки.