Правила виписування лікарських засобів

Хтя забезпечення лікувально-діагностичного процесу лікуваль- рофілактичні заклади можуть отримувати лікарські засоби, ви- медичного призначення з аптек та аптечних складів (баз) на

вимогу-замовлення. Вона містить інформацію про замовника (реквізи­ти), його довірену особу (головна/старша медична сестра), дату, торгову назву лікарського засобу, одиницю виміру, кількість упаковок замов­лених та відпущених, гуртову та роздрібну ціну лікарського засобу.

При оформленні вимоги-замовлення для отримання лікарських засобів з аптеки вона завіряється кутовим штампом, круглою печат­кою лікувально-профілактичного закладу, підписом керівника за­кладу або його заступника з лікувальної частини.

У вимозі-замовленш вказують торгову назву лікарського засобу, дозування, форму випуску (таблетки, ампули тощо), вид упаковки (коробки, флакони, туби тощо), загальну кількість.

Вимоги-замовлення на лікарські засоби, що підлягають предметно-кількісному обліку, лікарські засоби для наркозу і ті, на які, згідно з наказом МОЗ України, не дозволяється виписувати ре­цептів, повинні виписуватися на окремих блапках вимог-замовлень для кожної групи препаратів.

Вимоги-замовлення виписуються в трьох примірниках, а на лікарські засоби, що підлягають предметно-кількісному обліку, вимоги-замовлення виписуються у чотирьох примірниках за наяв­ності штампа, печатки і підпису керівника лікувально-профілак­тичного закладу. Підписи відповідальних осіб ставляться на кож­ному примірнику, а не під копіювальний папір. В аптеці лишається один примірник вимоги-зимовлення, крім вимоги-замовлення на лі­карські засоби, що підлягають предметно-кількісному обліку і зали­шаються у двох примірниках.

Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек, поверненню не підлягають.

Особливості виписування, облік) та застосування наркотичних лікарських засобів

Вимоги-замовлення на наркотичні лікарські засоби виписують­ся окремо від інших засобів латинською мовою з позначенням на­зви відділення або кабінету, дозування лікарських засобів, а також призначення лікарського засобу (“Для ін’єкцій”, “Для внутрішнього вживання", “Очні краплі" та ін).

При виписуванні пропису, куди входять наркотичні лікарські ре­човини, їх назви мають бути написані на початку пропису, а далі — всі інші інгредієнти.

Лікувально-профілактичні заклади мають право отримувати наркотичні засоби і прекурсори лише у вигляді готових лікарських форм, виготовлених фармацевтичною промисловістю або аптекою.

Виготовлені в аптеці ліки для лікувальних установ повинні мати такі реквізити:

• номер (назву) аптеки, де виготовлені;

• якісне призначення на етикетці: “Внутрішнє”, “Зовнішнє”, •Хтя ін’єкцій” тощо;

• найменування відділення;

• склад лікарських форм, що відповідає пропису, вказаному у нгмозі-замовленні, поданій в аптеку;

• дату виготовлення;

• підписи осіб, які виготовили, перевірили і видали лікарські сорми з аптеки.

Якщо якогось з цих реквізитів немає, то зберігання і застосуван- іл таких лікарських форм у відділеннях не дозволяється.

Кількість наркотичних лікарських засобів у вимогах-замовленнях «взується словами (кількість, що замовляється і кількість, що від­таскається).

Для отримання наркотичних лікарських засобів в аптеку разом і знмогами-замовленнями повинно бути пред’явлено доручення, ви- ігсане на ім’я матеріально-відповідальної особи згідно з формою, ствердженою Міністерством статистики України із зазначенням у кьому найменувань і кількостей (словами) всіх отриманих засобів.

Термін дії такого доручення не більше 10 календарних днів. У ви­гадку, якщо лікувально-профілактичний заклад прикріплений на г-гстійне забезпечення до певної аптеки і розрахунки здійснюються в •грядку планових платежів, термін дії такого доручення може бути :: одного місяця.

Внутрішнім наказом у закладі створюється постійно діюча комісія р іпггань доцільності призначення наркотичних лікарських засобів, а :ож затверджується порядок доступу, перебування осіб у матеріаль- кімнатах, де зберігають наркотичні лікарські засоби, прекурсори, їдок здачі-приймання ключів від сейфів і матеріальних кімнат.

Отримані наркотичні лікарські засоби, а також прекурсори облі- г^зуються у спеціальних журналах предметно-кількісного обліку, "онумерованих, прошнурованих, скріплених печаткою закладу чи іізації та підписом керівника, за формою чинних постанов або ізів МОЗ України.

Додатково ведуться журнали внутрішнього обліку наркотичних ірських засобів на постах відділень за затвердженою формою.

Усі документи з надходження і відпуску наркотичних лікарських : -:обів зберігають у матеріально-відповідальних осіб, уповноваже­них письмовим наказом керівника закладу чи організації в умовах, по гарантують їх повну схоронність.

По закінченні поточного місяця матеріально-відповідальна особа :з:ряє кожного першого числа місяця, що настає за звітним періодом, ректичну наявність наркотичних засобів із залишками за журналом

збяіку.

Залишки повинні бути зазначені у журналі обліку.

Щоквартально постійно діюча інвентаризаційна комісія закладу або установи охорони здоров’я проводить інвентаризацію наркотич­них лікарських засобів і оформляє відповідну документацію.

Про всі випадки втрат наркотичних лікарських засобів закла­ди або організації негайно інформують Комітет та відповідні відді­ли державної служби охорони органів МВС та Управління охорони здоров’я терміновими повідомленнями згідно з ухваленою формою.

Призначення хворим наркотичних лікарських засобів здійс­нюється лікарями відповідно до медичних показань з обов’язковим записом у медичній картці стаціонарного хворого чи амбулаторній картці хворого.

Застосування наркотичних лікарських засобів на термін більше трьох діб зобов’язана вирішувати комісія щодо доцільності призна­чення наркотичних засобів з обов’язковим затвердженням цього рі­шення головним лікарем або його заступником з лікувальної роботи.

Рішення комісії повинно оформлятися в двох примірниках, один з яких має зберігатися в медичній картці стаціонарного хворого або амбулаторній картці конкретного хворого.

Ліки, що містять наркотичні лікарські засоби, повинні видавати­ся медичними працівниками окремо від інших лікарських засобів. Пероральне застосування таких ліків здійснюється в присутності медичної сестри, а ін’єкційне введення здійснюється медсестрою в присутності лікаря. Після введення робиться відмітка про ін’єкцію в медичній картці стаціонарного хворого та в листку призначень цих засобів.

Використані ампули з-під наркотичних лікарських засобів відда­ють матеріально відповідальній особі (старшій медсестрі), яка здає їх в комісію зі знищення таких ампул. Знищення порожніх ампул слід проводити не менше одного разу на десять календарних днів, про що негайно має бути складений і підписаний усіма членами комісії пись­мовий акт за відповідною формою.

Відпуск громадянам наркотичних лікарських засобів здійснюєть­ся за рецептами лікарів, які працюють у закладах охорони здоров’я державної і комунальної форми власності.

Наркотичні лікарські засоби виписують на спеціальних рецептур­них бланках форми № 3. Вони виготовляються на папері з відповід­ними ступенями захисту, друкуються Держзняком та є документами суворої звітності.

Зазначені бланки зберігаються разом з наркотичними лікарськи­ми засобами у вогнетривких замкнених сейфах або замкнених мета­левих шафах, надійно прикріплених до підлоги або стіни, в окремих приміщеннях. Наказом головного лікаря закладу призначається осо­ба, яка відповідає за збереження, облік та видачу цих бланків.

Деякі аспекти з питань загальної фармакології Шляхи введення ліків в організм

Від шляху надходження ліків в організм, його розподілу й елімі­нації залежить швидкість настання терапевтичного ефекту, його т?лвалість і вираженість.

Шляхи введення ліків в організм ділять на: ентеральні (через травний тракт) і парентеральні (обминаючи травний тракт). При кооптуванні ліків має значення площа поверхні всмоктування. Зля порівняння: площа шкіри — 1,72 м², легенів — 70 м²; загальна площа, через яку відбувається всмоктування в кишечнику, досягає 400—500 м² за рахунок складок слизової оболонки кишок, великої кількості ворсинок і мікроворсинок.

Багато ліків застосовують перорально (через рот) — це найпоши- іеніший спосіб уведення.

Лікарські речовини, вжиті перорально, перш ніж потрапити в •тров, проходять два природних біологічних фільтри-бар’сри — сли- : :зу оболонку травного тракту і печінку. Тому цей шлях уведення ліків є найфізіологічнішим.

Але деякі лікарські речовини (бензилпеніцилін, іпсуліп та ін.) :уйпуються в кислому середовищі шлунка або ферментами в кишеч­нику, тому їх можна вводити тільки парентерально.

Ліки, введені сублінгвально або ректально, не потрапляють у сис­тему воротної вени і печінку, тому цими шляхами раціонально вво­лити лікарські засоби, які значно руйнуються в процесі метаболізму першого проходження.

Ректальний шлях введення доцільний для ліків, які мають непри­булий смак, запах, подразнювальну дію, а також для таких, які вико- інстовують у педіатрії. При ректальному введенні ліків зменшуєть­ся можливість виникнення небажаних побічних ефектів, особливо алергійних реакцій. Сублінгвальний і ректальний шляхи введення убезпечують швидке всмоктування лікарських речовин (5—10 хв).

При парентеральному введенні (у вену, у м’язи, під шкіру тощо) речовина в місці контакту з тканинами, як правило, не змінюється. Зона, обминувши біологічні фільтри, надходить у загальний кро- 50тік. Цей шлях уведення ліків слід використовувати якомога рід- _е через потрапляння до організму чужорідних речовин, які здатні :причинити алергійні реакції та інфекційні процеси.

При внутрішньом’язовому та підшкірному введенні лікарська речовина всмоктується через стінки капілярів. Унаслідок пористості :-:апілярів основним фактором, який визначає швидкість абсорбції, к питомий кровотік, тому швидкість всмоктування речовин зале­жить від місця ін’єкції. Наприклад, всмоктування діазепаму при

внутрішньом’язовому введенні у слабко васкуляризовану ділянку може бути нижчою, ніж при пероральному застосуванні.

Для внутрішньом’язових і підшкірних ін’єкцій використовують водні й олійні розчини, емульсії і суспензії. Швидкість їх всмокту­вання залежить від природи розчинника. Лікарські речовини з вод­них розчинів всмоктуються досить швидко, тоді як суспензії, емуль­сії, олійні розчини забезпечують пролонговану дію, що і використо­вується в лікувальній практиці.

При внутрішньовенному введенні ліки відразу надходять у кров. Тому дуже важливо вводити ліки з певною швидкістю.

При болюсному методі швидко вводять усю кількість лікарського препарату. Часто препарати попередньо розчиняють у 10—20 мл ізо­тонічного розчину хлориду натрію або глюкози і вводять повільним струменем. При краплинному шляху введення лікарський засіб спо­чатку розчиняють у 200—500 мл ізотонічного розчину.

Інгаляційний шлях застосовується переважно при захворюван­нях дихальних шляхів. Інгаляції будь-яких ліків рекомендують застосовувати до їди або через 1,5 год після іди, так як “обмежена” діафрагма не дозволяє зробити повпоцінний вдих.

Нанесення ліків на шкіру та слизові оболонки використовується для місцевої та загальної дії на організм. Через неушкоджену шкіру ліки всмоктуються в незначному ступені. Краще проникнення ліків з мазей, кремів, лініментів, гелів, лікувальних пов’язок здійснюється при нанесенні на рани, ушкоджену шкіру, а також при використанні оклюзивних пов’язок.

Основні питання фармакокінетики

Знання фармакокінетики ліків дозволяє передбачити їх побічні

ефекти, допомагає визначити їх оптимальне дозування при певному шляху введення.

Для того щоб будь-який лікарський засіб справив фармакологіч­ну дію, потрібно, щоб він всмоктався (абсорбувався) в кров. Відомі такі механізми абсорбції:

• пасивна дифузія. Більшість лікарських речовин проникає че­

рез біологічні мембрани в напрямку градієнта концентрації — із зони з більшою до зони з меншою концентрацією. Цей процес йде без вит­рат енергії і відбувається доти, доки по обидва боки мембрани кон­центрація не стане однаковою; .

• полегшена дифузія здійснюється за допомогою білків-пере- носників без витрат енергії за градієнтом концентрації;

• фільтрація ліків здійснюється через пори в мембрані. Таким чином можуть проникати сполуки з низькою молекулярною масою;

• активний транспорт здійснюється за допомогою специфіч­них транспортних систем клітин і відбувається за витрат енергії;

• піноцитоз — поглинання лікарської речовини з утворенням хухирця, який занурюється всередину клітини. Цей шлях проник­ання в клітини є характерним для ліків поліпептидної структури.