- •1. Дослідження процесу теплопровідності плоскої багатошарової стінки в стаціонарному режимі
- •Основні теоретичні положення
- •1.2. Опис установки
- •1.3. Порядок проведення дослідів
- •1.4. Обробка результатів
- •1.5. Контрольні запитання
- •1.6. Техніка безпеки
- •2. Дослідження процесу теплопровідності в циліндричній стінці за стаціонарного режиму
- •2.1. Основні теоретичні положення
- •2.2. Опис установки
- •3. Порядок проведення дослідів
- •2.4. Порядок обробки результатів дослідів
- •2.5. Контрольні запитання
- •2.6. Техніка безпеки
- •3. Дослідження процесу тепловіддачі плоскої металевої поверхні
- •3.1. Основні теоретичні положення
- •3.2. Опис установки
- •3.3. Порядок проведення дослідів
- •3.4. Порядок обробки результатів дослідів
- •3.5. Контрольні запитання
- •3.6. Техніка безпеки
- •4. Тепловіддача керамічного циліндра в умовах вільної конвекції
- •4.1. Основні теоретичні положення
- •4.2. Опис установки
- •4.3. Порядок проведення дослідів
- •4.4. Порядок обробки результатів дослідів
- •4.5. Контрольні запитання
- •4.6. Техніка безпеки
- •5. Дослідження процесів тепловіддачі й теплопередачі в теплообміннику типу «труба в трубі»
- •5.1. Основні теоретичні положення
- •5.2. Опис установки
- •5.3. Порядок проведення дослідів
- •5.4. Порядок обробки результатів дослідів
- •5.5. Контрольні запитання
- •5.6. Техніка безпеки
- •6. Тепловіддача у випадку зовнішнього обтікання циліндричної поверхні
- •6.1. Основні теоретичні положення
- •6.2. Опис установки
- •6.3. Порядок проведення дослідів
- •6.4. Порядок обробки результатів дослідів
- •6.5. Контрольні запитання
- •6.6. Техніка безпеки
- •7. Дослідження тепловіддачі тіл радіацією
- •7.1. Основні теоретичні положення
- •7.2. Опис установки
- •7.3. Порядок проведення дослідів
- •7.4. Порядок обробки результатів дослідів
- •7.5. Контрольні запитання
- •7.6. Техніка безпеки
- •8. Визначення теплофізичних властивостей конструкційних матеріалів методом нестаціонарної теплопровідності
- •8.1. Основні теоретичні положення
- •8.2. Опис установки
- •8.3. Порядок проведення дослідів
- •8.4. Порядок обробки результатів дослідів
- •8.5. Техніка безпеки
- •8.6. Контрольні запитання
- •9. Визначення температуропровідності сипких матеріалів методом регулярного режиму
- •9.1. Основні теоретичні положення
- •9.2. Опис установки
- •9.3. Порядок проведення дослідів
- •9.4. Порядок обробки результатів дослідів
- •9.5. Техніка безпеки
- •9.6. Контрольні запитання
- •10. Дослідження процесу термообробки циліндричних тіл
- •10.1. Основні теоретичні положення
- •10.2. Опис установки
- •10.3. Порядок проведення" дослідів
- •10.4. Порядок обробки результатів
- •10.5. Техніка безпеки
- •10.6. Контрольні запитання
- •11. Дослідження процесу теплопередачі в черв'ячній машині
- •11.1. Основні теоретичні положення
- •11.2. Опис установки
- •11.3. Порядок проведення дослідів
- •11.5. Контрольні запитання
- •11.6. Техніка безпека
- •12. Дослідження процесу сушіння пористих тіл з рециркуляцією повітря
- •12.1 Основні теоретичні положення
- •12.2. Опис установки
- •12.3. Порядок проведення дослідів
- •12.5. Техніка безпеки
- •12.6. Контрольні запитання
- •13. Дослідження гранулометричного складу матеріалу методом ситового аналізу
- •13.1. Основні теоретичні положення
- •13,2. Порядок проведення дослідів і обробки результатів
- •14. Дослідження процесу дрібного дроблення матеріалів у бігунах
- •14.1. Основні теоретичні положення
- •14.2. Опис установки
- •14.3. Порядок проведення дослідів
- •14.4. Порядок обробки результатів дослідів
- •14.5. Техніка безпеки
- •14.6. Контрольні запитання
- •15. Дослідження параметрів процесу помелу в кульовому млині
- •15.1. Основні теоретичні положення
- •15.2. Опис установки
- •15.4. Порядок обробки результатів дослідів
- •15.5. Техніка безпеки
- •15.6. Контрольні запитання
- •16. Дослідження процесу помелу у вібраційному здрібнювачі
- •16.1. Основні теоретичні положення
- •16.2. Опис установки
- •16.3. Порядок проведення дослідів
- •16.4. Порядок обробки результатів дослідів
- •16.5. Техніка безпеки
- •9.6, Контрольні запитання
- •17. Дослідження процесу перумішування сипких матеріалів у лопатевому змішувачі
- •17.1. Основні теоретичні положення
- •17.2.Опис установки
- •17.3. Порядок проведення дослідів
- •17.4. Порядок обробки результатів досліду
- •17.5. Техніка безпеки
- •17.6. Контрольні запитання
- •18. Дослідження енергетичних параметрів процесу перемішування в’язких рідин
- •18.1. Основні теоретичні положення
- •18.2. Опис установки
- •18.3. Порядок проведення дослідів
- •4. Порядок обробки результатів дослідів
- •18.5. Техніка безпеки
- •18.6. Контрольні запитання
- •19. Основні методи обробки експериментальних даних
- •19.1. Обробка результатів дослідження
- •19.2. Обробка результатів дослідження
- •19.3. Метод середньоарифметичного знаходження лінії досліджуваної залежності
- •19.4. Визначення кількості значень факторів і інтервалів між ними
- •19.5. Визначення залежності від двох або від кількох змінних факторів
- •20. Використання еом для лінеаризації залежностей за методом найменших квадратів
- •21. Використання еом для розрахунку параметрів процесу теплообміну
- •22. Усереднення значень теплофізичних характеристик полімерних матеріалів за методом сімпсона на еом
- •Додатки
6.5. Контрольні запитання
Особливість поперечного обтікання циліндрів.
Як змінюється інтенсивність тепловіддачі по периметру?
Причини впливу кута атаки на інтенсивність тепловіддачі.
візуальна картина потоку.
Причина завихрення в кормовій частині циліндра.
Як визначити витрату теплоносія в процесі поперечного обтікання?
Як одержати критеріальну залежність і на які явища її поширити?
Порівняння графічних залежностей зміни температури та інтенсивності тепловіддачі по периметру циліндра.
Мета обробки дослідних даних у критеріальному вигляді.
6.6. Техніка безпеки
1. Перед увімкненням оглянути установку й ретельно перевірити за схемою гідравлічне, електричне й вимірювальне кола.
2. Збільшення витрати теплоносія через вимірювальний вузол робити поступово, запобігаючи різкому відкриванню й закриванню регулюючих вентилів.
3. Установка має бути заземлена.
4. Заборонено залишати установку ввімкненою без нагляду.
5. Вмикаючи установку, треба спочатку ввімкнути систему циркуляції теплоносія і тільки потім нагрівник і прилади.
6. Після закінчення роботи треба знеструмити установку.
7. Дослідження тепловіддачі тіл радіацією
7.1. Основні теоретичні положення
Усі тіла, які мають температуру 0 К. Можуть обмінюватися променистою енергією. Перенесення цієї енергії не вимагає безпосереднього стикання тіл або якогось перепадного середовища й може відбуватися на великих відстанях. Енергія випромінювання тіла зумовлюється перебігом внутріатомних процесів і залежить від температури тіла, оскільки частина внутрішньої енергії тіла перетворюється в променисту. Промениста енергія поширюється у вигляді електромагнітних хвиль і фотонів в усіх напрямках прямолінійно зі швидкістю світла.
Потрапляючи на навколишні тіла, енергія частково вбирається, відбивається й проходить крізь тіло. Увібрана енергія перетворюється в теплоту. Тіло, яке повністю вбирає в себе променисту енергію, називають абсолютно чорним, те, яке повністю відбиває всі промені, що падають на нього, абсолютно білим. Тіло, яке пропускає всі промені, називають абсолютно прозорим [1; 3].
Абсолютно білих, чорних і прозорих тіл у природі немає. Аналогом абсолютно чорного тіла може бути сажа або порожниста сфера з отвором. Абсолютно чорні тіла характеризуються максимальним ефектом радіації. За законом Стефана – Больцмана випромінювальна здатність абсолютно чорного тіла
, /7.1/
де
–
поверхнева густина випромінювання
абсолютно чорного тіла, Вт/м2;
–
коефіцієнт випромінювання абсолютно
чорного тіла,
=
5,7 Вт/(м2·К4);
Т
– абсолютна температура тіла, К.
Більшість реальних тіл у природі вважають сірими. Випромінювальна здатність таких тіл нижча, ніж у абсолютно чорних. Поверхнева густина випромінювання сірого тіла, Вт/м2,
, /7.2/
де
–
коефіцієнт випромінювання сірого тіла,
Вт/(м2·К4).
Порівнюючи енергію випромінювання тіла з енергією абсолютно чорного тіла за однієї й тієї самої температури, дістають відносну випромінювальну здатність, або ступінь чорноти тіла:
, /7.3/
звідки
, /7.4/
тоді
. /7.5/
Ступінь чорноти тіла лежить у межах 0…1.
Знаючи
ступінь чорноти тіла
,
неважко розрахувати поверхневу густину
потоку
і
кількість тепла
,
Вт, передаваного випромінювачем за
одиницю часу:
, /7.6/
, /7.7/
де
–
зведений ступінь чорноти системи тіл,
що складаються з нагрітої випромінюючої
і навколишньої сприймаючої поверхонь
/можна взяти
=
/;
,
–
абсолютна температура відповідно
випромінюючого й сприймаючого тіла;
– площа випромінюючої поверхні, м2.
Знаючи ступінь чорноти тіла, можна дістати значення коефіцієнта тепловіддачі випромінюванням, Вт/(м2·К):
, /7.8/
де
–
абсолютна температура відповідно
випромінюючого тіла і навколишнього
середовища, К.
