Показання й протипоказання для фізіотерапії

Показання для фізіотерапії

Фізіотерапевтичні методи можуть бути спрямовані на профілактику й лікування захворювань у складі реабілітаційних заходів.

1. Із профілактичною метою в цей час найбільш широко використовуються курортні, кліматичні й механічні фактори: талассо-, спелео-, і аэротерапия, деякі види гідротерапії (душі, ванни), геліотерапія й (УФО, ЛФК і масаж. Згодом, очевидно, знайдуть застосування магнито- і Свч-Терапія.

2. При лікуванні основних клінічних синдромів: загальних запальних змін; інтоксикаційному; болючому; деяких порушеннях ритму серця; дихальної, судинної, серцевої, печіночної, ниркової недостатності I-II ст.; гіпертензивному; гіпотензивному; тромбофлебитичному; флеботромбозі; диспептичному; порушення стільця; жовтяниці; зовнішньо секреторній недостатності підшлункової залози; печіночної й ниркової кольки; дизуричному синдромі; нефротичному; вегето-судинної дистонії і інші.

3. При захворюваннях і станах:

3.1. Травматичні ушкодження.

3.2. Запальні захворювання.

3.3. Обмінно-дистрофічні захворювання.

3.4. Функціональні порушення ЦНС і вегетативної системи.

3.5. Порушення секреції в органах.

3.6. Моторні розлади системи шлунково-кишкового тракту.

Протипоказання для фізіотерапії

Загальні (абсолютні) протипоказання:

1. Гіпертермічний синдром (гарячковий стан хворого при температурі тіла вище 38° С), що пов'язане з виникненням ендогенного тепла при впливі фізичних факторів. Однак холод, як фізичний фактор, у цьому випадку показаний.

2. Геморагічний, гемолітичний, міелопластичний синдроми.

3. Епілептичний синдром (через вплив, що активує, фізичних факторів).

4. Синдроми серцевої, судинної, дихальної, ниркової, печіночної недостатності при декомпенсації. Фізіотерапевтичне лікування спрямоване, насамперед, на мобілізацію резервів організму, які в цьому випадку виснажені.

5. Синдром кахексії.

Нозологический принцип протипоказань збережений у наступних областях медицини:

1. Онкологія й гематологія (злоякісні новотвори й системні захворювання крові). Всі фізіотерапевтичні фактори є енергетичними й підсилюють метаболізм в організмі, що протипоказано при пухлинному процесі.

2. Наркологія. Наркотичний стан і алкогольне сп'яніння служать протипоказанням через неможливість дозування фізіотерапевтичних процедур по відчуттях хворого, а також невмотивованого їхнього поводження, що може привести до трагічних наслідків.

3. Акушерство (вагітність другої половини: фізіологічна – після 26 тижнів; патологічна – понад 24 тижнів). Фізичні фактори роблять навантажувальна дія на організм, що може приводити до виникнення погрози переривання вагітності.

4. Реаніматологія (гострі невідкладні важкі стани при інфекційних хворобах, гострий період деяких захворювань внутрішніх органів, наприклад, інфаркт міокарда, мозковий інсульт і ін.).

Зараз число загальних протипоказань скорочується.

Дозування фізичних факторів

Категорія «міри» є провідною у фізіотерапії й визначає тактикові лікаря залежно від реактивності організму й фази захворювання. У гострий період захворювання застосовують переважно низькоі інтенсивні фізичні фактори на сегментарно-рефлекторні зони. Навпроти, у підгостру й хронічну фазу захворювання інтенсивність фактора збільшують і впливають безпосередньо на патологічне вогнище. Вплив фізичного фактора малої сили супроводжується нерізкими змінами функцій органів, що належать до того ж метамеру тіла, що і поверхня, шкіри що подразнюється, тоді як вплив більшої сили - значними змінами.