Курс “ЗЕД комерційна”

Тема 1: «Маркетинг в зовнішньоекономічній діяльності підприємства» Питання для розгляду:

1. Суть, принципи, методика маркетингу

2. Внутрішнє і зовнішнє середовище маркетингу

3. Інформаційне забезпечення маркетингу і прогнозування

4. Просування товарів на зовнішній ринок

1. Суть, принципи, методика маркетингу

Маркетинг – це комплексна система організації виробництва і збуту продукції, орієнтована на задоволення конкретних споживачів і отримання прибутку на основі дослідження і прогнозування товарного ринку.

При звичайній збутовій діяльності товаровиробник орієнтується на середню людину чи на середнє підприємство, тобто враховує середні потреби.

Товаровиробник, орієнтований на маркетинг, прагне виробити товар індивідуалізованим, більш відповідним запиту конкретної особи чи підприємства. Маркетинг потребує знання ринку і його кон’юнктури, гнучкої товарної політики, знань про покупця.

Принципи маркетингу:

1. Націленість на комерційний результат – оволодіння бажаною часткою ринку на основі визначеного терміну, ресурсів і відповідальності.

2. Комплексний підхід до досягнення цілей висунутих компанією;

3. Максимальне пристосування до умов і потреб обраного ринку з одночасним цілеспрямованим впливом на нього;

4. Довготривалий „горизонт бачення” своїх цілей і у відповідності з цим вибір напрямку діяльності.

Активність, наступальність, підприємливість менеджерів всіх рівнів підвищує швидкість сприйняття нових ідей, проблем і методів їх вирішення.

Основна властивість маркетингу - виробництво і продаж споживачам тих товарів, які обов’язково будуть куплені. І, в ніякому разі непотрібно нав’язувати покупцям будь-який товар, вироблений фірмою.

Методи маркетингу пройшли тривалий шлях розвитку і постійно змінювались, удосконалювались, враховуючи при цьому розвиток ринкових відносин.

В економічній літературі виділяють чотири періоди розвитку маркетингу, кожний з яких мав свої прийоми і способи:

1860 – 1930 рр. – „метод товарної орієнтації” – означає прагнення покращити якість товару, виходячи перед усім зі своїх власних уявлень виробника про набір корисних якостей товару та послуг. Вподобання і запити покупця були вторинні. Причина полягала в нестачі товару і як наслідок цього – перевищення попиту над пропозицією;

1930 – 1950 рр. - „метод збутової орієнтації”, тобто прагнення забезпечити максимум продажу завдяки рекламі та іншим методам, які приваблюють покупця для придбання товару. В цей період відбулося загострення конкуренції, хоча ще був великий обсяг незадоволеного попиту;

1950 – 1960 рр. – „метод ринкової орієнтації” – полягає у виділенні товарів, які користуються особливим попитом через високу споживчу вартість і забезпечення максимуму їхнього продажу. В цей період ринок уже був насичений і тільки велика різноманітність товарів могла привабити покупця, який уже в цьому періоді почав диктувати свою волю виробнику товарів;

1960 - ті р. і на даний час – „маркетингове управління”, яке включає в себе наступні заходи:

• довгострокове (5 – 15 років) перспективне планування дій компанії;

• цілеспрямоване дослідження ринку, товару і покупців;

• використання комплексних методів формування попиту та оптимізація збуту;

• орієнтація на товари ринкової новизни, які задовольняють потреби ретельно розрахованої групи можливих покупців.

Представляють інтерес умови використання маркетингу на міжнародному ринку:

1. глибоке насичення ринку товарами, які перевищують попит над пропозицією;

2. посилена боротьба за покупця у зв’язку з гострою конкуренцією;

3. вільні ринкові відносини – від вибору ринку до визначення ціни;

4. вільна діяльність на підприємстві з вирішення всіх управлінських, фінансових, мотиваційних питань.

Якщо в країні чи ряді інших країн світу не вирішені перші дві умови, то впровадження маркетингу недоцільне, так як витрати на маркетинг надзвичайно великі.

Важливим висхідним моментом успіху маркетингу є наявність сучасного, вигідного покупця товару.