6.4.3. Підвищення екологічної безпеки технології та технологічних систем при проектуванні підприємств

При невідповідності підприємств, технічних засобів, матеріалів та інших об'єктів вимогам екологічної безпеки та охорони праці виникає нагальна потреба в розробленні комплексу заходів, спрямованих на поліпшення цих показників. Відповідно до Санітарних норм за № 1042-73 основними напрямками екологічної безпеки є:

• заміна шкідливих речовин нешкідливими або менш шкідливими;

• заміна технологічних операцій та процесів, пов’язаних з виникненням шкідливих виділень (токсичних речовин, шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань та ін.), процесами з меншою кількістю шкідливих виділень;

• застосування обладнання з вбудованими відсмоктувачами, автоблокування технологічного обладнання з санітарно-технічними установками;

• застосування сигналізації про несправності системи відсмоктування;

• заміна сухих способів перероблення матеріалів, які зумовлюють підвищену запиленість, мокрими способами;

• застосування гідро- та пневмотранспорту при переміщенні матеріалів, здатних до спричинення запилення;

• герметизація обладнання та апаратури, здатних запилувати й загазовувати повітря навколишнього середовища;

• повне вловлювання та очищення технологічних викидів в атмосферу й виробничі стічні води;

• застосування маловідходних та безвідходних технологій.

Усі ці захисні заходи і конструктивні рішення можуть бути втілені шляхом зміни технологічних операцій та процесів , конструкції обладнання або застосування додаткових пристроїв та екобіозахисної техніки.

Для того, щоб не допустити до експлуатації обладнання, яке не відповідає вимогам безпеки та екологічності, здійснюється відповідна його перевірка (вхідна експертиза) перед введенням в експлуатацію. Вона здійснюється відділами підприємств: головного механіка та енергетика. У випадку невідповідності технологічного процесу і застосовуваних матеріалів вимогам екологічної безпеки перевірка здійснюється відділом головного технолога та заводською хімлабораторією. Якщо обладнання, матеріали чи технологічні процеси не відповідають встановленим вимогам, то вони не допускаються у виробництво.

1 Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под ред. Г. Т. Мелькьяна, Р. П. Колосовой. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996.

2 Гігієнічна класифікація праці: Гігієнічні нормативи. — К., 2001.

3 Гігієнічна класифікація праці: Гігієнічні нормативи. — К., 2001. — С. 4—5.

4 Количественная оценка тяжести труда: Межотраслевые метод. рекомендации. — М.: Экономика, 1998.

5 Типовое положение об оценке условий труда на рабочих местах и порядке применения отраслевых перечней работ, на которых смогут устанавливаться доплаты рабочим за условия труда. Постановление Госкомтруда СССР и Секретаря ВЦСПС от 3 октября 1987 г.

6 Для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами, тривалість робочого часу встановлюється не більше 36 годин на тиждень. Тривалість додаткових відпусток становить 6, 12, 18 та 36 робочих днів.

7 Порядок урахування умов праці в тарифних ставках застосовується лише в окремих галузях, наприклад, у вугільній промисловості.

8 Охорона праці. — 2002. — № 5. — С. 6.