Норми годівлі молодняку хутрових звірів після відсаджування

Вік, міс	Норки				Песці				Лисиці
	обмінна енергія, кДж	перетравний протеїн, г за вмісту жиру, %			обмінна енергія, кДж	перетравний протеїн, г за вмісту жиру, %			обмінна енергія, кДж	перетравний протеїн, г за вмісту жиру, %
		до 10	11–17	18–25		до 10	11–17	18–25		до 10	11–17	18–25
1,5–2	838	23	21	18	1571	38	34	30	1466	33	30	28
2–3	1131	31	28	24	2095	50	45	40	1885	43	38	36
3–4	1383	38	34	30	2723	65	59	52	2514	57	51	48
4–5	1466	40	36	32	2933	70	63	56	2933	67	60	51
5–6	1425	39	35	31	2933	70	63	56	2933	67	60	56
6–7	1299	35	32	28	2723	65	59	52	2681	61	54	51
7–8	-	-	-	-	2514	60	54	48	2430	55	49	46

Молодняк норок для нормального росту і формування волосяного покриву потребує на 100 кДж обмінної енергії раціону 1,9–2,1 г перетравного протеїну, а лисиць і песців – 1,7–1,9 г. Співвідношення між протеїном, жиром і вуглеводами у раціонах, залежно від вмісту енергії становить, %: для молодняку норок – відповідно 36–41, 41–49 і 15–18; для молодняку лисиць і песців – 32–36, 39–50 та 18–25.

При балансуванні раціонів важливе значення має не тільки загальний рівень протеїну, а й його повноцінність, зумовлена амінокислотним складом. Під час росту та зміни волосяного покриву у звірів особливо висока потреба у сірковмісних амінокислотах. Так, молодняку норок на кожні 100 кДж у раціоні необхідно 12,6 мг триптофану і 45 мг метіоніну+цистину, для лисиць і песців – відповідно 16,7 та 60 мг.

Потребу звірів у вітамінах і мікроелементах також забезпечують за рахунок балансування раціонів, оскільки вони повинні надходити лише з кормами.

В організмі мясоїдних тварин вітамін А із каротиноїдів не синтезується, тобто він має надійти з кормом. Мінімальна потреба вітаміну А для хутрових звірів сягає 250 МО на 1 кг живої маси. У звязку з втратами його у період зберігання та підготовки кормів до згодовування потребу у даному вітаміні практично збільшують до 400–500 МО на 1 кг живої маси тварин. Основним джерелом вітаміну А для звірів є печінка, рибячий жир та синтетичні препарати.

За шедового утримання в організмі звірів не синтезується вітамін D. Його також забезпечують через корми або підкормки. Потреба у вітаміні D₃ становить 100 МО на 1 кг живої маси. У разі надлишкового надходження цього вітаміну за рахунок вітамінізованого рибячого жиру у тварин виникає гіпервітаміноз, за якого порушується мінеральний обмін, втрачається апетит, сповільнюється ріст, спостерігаються нервові розлади і навіть загибель тварин.

У разі годівлі звірів жирними кормами (конина, жирна риба) рекомендується на кожні 100 кДж обмінної енергії до раціонів включати 0,5–1,2 мг вітаміну Е.

У кінці вагітності за 5 діб до щеніння до раціону лисиць і песців вводять 1–2 мг вітаміну К на одну голову для профілактики крововиливів у новонароджених щенят. Для норок норма вітаміну К становить 0,5–1 мг на одну голову на добу за дворазової даванки перед щетінням.

Нестача вітаміну В₁ виникає у разі згодовування несвіжого жиру і прісноводної риби (містять тиаміназу). За нестачі цього вітаміну у самок порушується статевий цикл, затягується вагітність, зявляються судоми, можливий коматозний стан, гинуть ембріони. Наприклад, у лисиць і песців вагітність подовжується на 3–5 діб. Нестача вітаміну В₁ у молоці матерів викликає проноси у щенят. Джерелом його у раціоні є кормові дріжджі. Потреба звірів у вітаміні В₁ становить 0,2–1,4 мг на 100 кДж обмінної енергії раціону.

За нормою з раціонами тварини мають одержувати по 0,04–0,06 мг на 100 кДж обмінної енергії вітаміну В₂. Для вагітних самок і молодняку рівень доводять до 0,1 мг. Нестача вітаміну В₃ викликає загибель ембріонів, сповільнення росту і депігментацію пуху молодняку. Потреба звірів у вітаміні В₃ перекривається надходженням його з кормами для норок 3, для лисиць і песців – 6 мг. Вітаміну В₆ необхідно 0,06 мг на 100 кДж обмінної енергії, а вітаміну В₁₂ для норок – 1,2 мкг, лисиць і песців – 2,5 мкг на 1 кг живої маси. Дефіцит біотину у звірів може виникнути під час згодовування великої кількості яєць або даванки нутрощів з недорозвиненими жовтками. Авидин яєць звязує біотин і він втрачає свою біологічну активність.

Холіном, фолієвою і нікотиновою кислотами та іншими вітамінами групи В звірі як правило забезпечується за рахунок мяса, мясних субпродуктів, печінки, дріжджів тощо.

Годівля звірів перед гоном. У січні, а в деяких господарствах з другої половини грудня рівень годівлі самок за вмістом обмінної енергії знижують, щоб привести їх живу масу на початок гону до племінних кондицій. Рівень годівлі самців залишають у межах норми. В умовах України рівень годівлі норок у цей період знижують з 840 до 670 кДж, лисиць ― з 1680 до 1470 кДж.

За зниження енергетичного живлення кількість перетравного протеїну в раціоні норок збільшують до 25, а лисиць і песців ― 30 г. За певних господарських умов допускається короткотермінове зниження протеїну на 20–25 %.

У кінці грудня в раціони необхідно включати мускульне м’ясо до 20 % від перетравного протеїну тваринних кормів і печінку до 3–5 %. Раціони повинні бути забезпечені достатньою кількістю вітамінів. Лисиць і песців у цей період годують один раз, норок ― 2 рази на добу.

Годівля у період гону. Під час гону апетит у звірів погіршується і калорійність раціону знижують. Самок і самців у цей період годують кормосумішками однакового складу. Самцям у період гону використовують додатково білкову підгодівлю із м’яса, печінки і молока по 100–150 г для лисиць і песців і по 50 г ― для норок. Під час гону корм роздають один раз на добу.

Годівля у період вагітності. Раціони вагітних самиць за набором кормів суттєво не відрізняються від попереднього періоду. У цей період їм згодовують найбільш цінні у кормовому відношенні корми, які добре поїдаються (табл. 115).

Таблиця 115