Контрольні запитання

1. Які особливості травлення у коней? 2. Які корми найчастіше використовують для годівлі коней? 3. Чому овес вважається найкращим концентрованим кормом для коней? 4. Режим і техніка годівлі та напування коней. 5. Норми годівлі і раціони для жеребців-плідників. 6. Особливості годівлі жеребців у парувальний період. 7. Норми годівлі і раціони для жеребних кобил. 8. Які особливості потреби лактуючих кобил в енергії і поживних речовинах? 10. Чим підгодовують лошат-сисунів? 11. У чому відмінність між нормами годівлі племінного молодняку і молодняку робочих коней? 12. Як годують молодняк коней в період тренінгу? 13. Від чого залежить потреба робочих коней в енергії і поживних речовинах? 14. Режим і техніка годівлі коней залежно від навантаження. 15. Яка відгодівля коней на м’ясо вважається ефективною? 16. Які особливості інтенсивної відгодівлі молодняку коней на м’ясо? 17. За якими показниками оцінюють повноцінність годівлі коней?

12. Годівля сільськогосподарської птиці

Упродовж тривалого еволюційного процесу сільськогосподарська птиця набула ознак, за якими суттєво відрізняється від своїх диких предків. Результатом їх одомашнення стало значне підвищення інтенсивності росту, скороспілості, плодючості та ефективності використання кормів. Всеїдність птиці дає змогу використовувати для її годівлі корми різного походження і відходи переробки сільськогосподарської сировини.

У результаті тривалого еволюційного процесу птахи зайняли особливе місце у тваринному світі. Вони відрізняються від ссавців екстер’єром, будовою органів травлення, перетравністю кормів, розмноженням, здатністю до більш високої оплати корму продукцією.

У птахів відсутні зуби. Міжщелепна та нижньощелепна кістки видозмінені й перетворені у дзьоб, який покритий роговим чохлом. Прийнятий корм у ротовій порожнині змочується слиною, багатою на муцин, і проковтується, а потім потрапляє у воло, де змішується з водою, слиною, муциновмісним секретом стравоходу і вола та піддається частковій дії ферментів (амілаз і протеаз), що знаходяться у кормі. Середовище корму, як правило, кисле, а рН вмістимого вола значно нижче 7 (4,5–5,8). Тому тут створюються сприятливі умови для інтенсивних бактеріальних процесів розщеплення корму. Місткість вола птахів обмежена (100–120 г у курей), час перебування у ньому корму становить не більше 1–1,5 год.

Вміст вола по стравоходу надходить до залозистого шлунка, в якому виробляється пепсин, соляна кислота, сичужний фермент і муцин. Величина рН вмісту залозистого шлунка знаходиться на рівні 4,7-3,6 у курей та 3,4 – у качок. Оптимальне середовище у шлунку створює соляна кислота, яка одночасно зумовлює перехід неактивного пепсиногену в активний пепсин.

Для нормальної секреції соляної кислоти до комбікорму додають кухонну сіль, особливо якщо в раціонах переважають рослинні корми, бідні на хлориди.

Корм у залозистому шлунку змішується з травним соком, потім надходить до м’язового шлунка, де інтенсивно перетирається та змішується із травними ферментами залозистого і мязового шлунків.

Кисле середовище м’язового шлунка сприяє розщепленню легкоперетравних білків до поліпептидів.

М’язовий шлунок випорожнюється рефлекторно при відкритті пілоруса, вміст його потрапляє в дванадцятипалу, потім у голодну і, нарешті, у клубову кишку.

У тонкому відділі кишечнику хімус перемішується з його соками та соками підшлункової залози і жовчю, що сприяє подальшому розщепленню основних поживних речовин корму: пептонів, поліпептидів і білків під впливом протеаз – до амінокислот; вуглеводів під впливом інвертаз і амілаз – до моносахаридів; жирів під впливом ліпаз і жовчі – до гліцерину та жирних кислот.

Білки у тонкому відділі кишечнику піддаються дії соляної кислоти, у дванадцятипалій кишці – пепсину й хімозину шлункового соку і в клубовій кишці у стадії амінокислот – протеаз соку підшлункової залози. Протеїн тваринних кормів перетворюється на 85–95, рослинних – на 80–85%.

Вуглеводи розщеплюються до моносахаридів під дією амілази соку підшлункової залози й амілази жовчі; на жири у дванадцятипалій кишці діє жовч і панкреатичний сік; у результаті утворюються моногліцериди, гліцерин та жирні кислоти.

У сліпих кишках під дією залишкових ферментів тонкого відділу кишечнику та ензимів, виділених мікроорганізмами, триває розщеплення вуглеводів, білків і жирів Ензими мікроорганізмів розщеплюють целюлозу, проте їхня роль у перетравлюванні клітковини незначна, оскільки у відростки сліпих кишок потрапляє лише невелика кількість хімусу, який проходить через травний канал. У зв’язку із швидким пересуванням корму по травному каналу, інтенсивним травленням у тонкому відділі кишечнику та незначною участю мікрофлори сліпої кишки у травленні птахи не можуть споживати велику кількість кормів з високим вмістом клітковини.

Продукти розщеплення білків і вуглеводів, вода, мінеральні речовини та вітаміни всмоктуються у тонкому відділі кишечнику. Вода й азотовмісні речовини всмоктуються і в сліпій кишці (у сліпих відростках).

Всмоктування насичених жирних кислот (пальмітинової і стеаринової) поліпшується за наявності ненасичених кислот. Зважаючи на це, ефективність використання жирів птахами можна підвищити, додаючи до раціону компоненти із співвідношенням ненасичених і насичених жирних кислот 3:1.

Неперетравлена частина корму нагромаджується у прямій кишці і виділяється через клоаку у вигляді посліду (кал і сеча). Кінцевим продуктом азотистого обміну у птиці в основному є сечова кислота.