11.3. Годівля робочих коней

Мязове напруження у коней в процесі виконання роботи супроводжується посиленням обміну речовин. Тому роботоздатність і тривалість використання їх в роботі значною мірою залежать від рівня та повноцінності годівлі. Енергетична поживність раціонів робочих коней забезпечується в основному за рахунок легкозасвоюваних вуглеводів: крохмалю і цукру. У випадку їх нестачі, особливо за важкого фізичного навантаження, організм мобілізує резервні речовини тіла, передусім жир, а потім і білок. Тварини швидко худнуть і втрачають роботоздатність.

Потреба робочих коней в енергії поживних речовинах залежить від живої маси, виконуваної роботи, вгодованості та фізіологічного стану (для кобил). Коням нижчесередньої вгодованості норму годівлі збільшують на 3–4 к.од., забезпечуючи на кожну додану кормову одиницю 150 г перетравного протеїну та відповідно нормам кількість інших поживних речовин. Жеребним робочим кобилам з третього місяця жеребності норму збільшують на 1,5–2 к.од., підсисним і підсисно-жеребним – на 3–4 к.од. і по 110–115 г перетравного протеїну на кожну із них.

Найпоширенішими видами робіт, на яких використовують коней, є транспортні та польові. Робота, яку виконує кінь складається із корисної механічної та затрат по переміщенню власного тіла. Середня нормальна сила тяги знаходиться у межах 12–16% від живої маси. На окремих ділянках короткотерміново кінь може розвинути силу тяги до 70–100% власної маси. Робота по переміщенню свого власного тіла становить 1/3–1/4 від величини корисної механічної роботи, виконуваної по переміщенню вантажу.

Залежно від навантаження протягом дня роботу коней поділяють на легку, середню і важку:

Жива маса коня, кг	400	500	600
Сила тяги, кг	60	70	80
Робота, тис. кг/м: легка	900	1100	1200
середня	1500	1800	2000
важка	2100	2500	2800

Крім цього, у коней бувають періоди відпочинку різної тривалості, коли потреба їх у поживних речовинах близька до потреби підтримання життєдіяльності.

Непрацюючим коням на 100 кг живої маси необхідно 2,25 кг сухої речовини енергетичною поживністю 0,6 к.од. Раціони цих коней складаються із різноманітних об’ємистих кормів, серед яких на грубі припадає 50–80, на соковиті – 20–40%. У зимовий період основними кормами є сіно, яра солома, буряки, силос і сінаж, у літній – зелені. Концентровані можуть використовуватися лише для здобрення солом’яної січки.

У період виконання роботи коні потребують заміщення витрат, зв’язаних з мязовою діяльністю та розпадом резервних поживних речовин. Чим інтенсивніша і триваліша робота, яку виконує кінь, тим вища потреба у нього в поживних речовинах, особливо у вуглеводах. Так, за першу годину роботи в організмі коня 80% мязової енергії забезпечується окисленням вуглеводів і тільки 20% – жирів. За 2- годинної роботи без підгодівлі забезпечення енергією здійснюється на 25% за рахунок вуглеводів і на 75% – жирів. За такої ж роботи, але з підгодівлею відповідно 45 і 55%. На 6-й годині роботи без відпочинку і підгодівлі забезпечення енергією за рахунок вуглеводів становить 17% і жирів – 83%. Слід зазначити, що втрати енергії за використання вуглеводів на 9–10% менші, ніж жиру.

Тобто зважаючи на наведене вище, робочих коней під час виконання середніх і важких робіт слід годувати 6–7 разів на добу (3 денні основні годівлі – вранці, в обід і ввечері; 2 денні проміжні і 1–2 нічні). Для всіх інших робочих коней достатня 3–4-разова годівля.

Для робочих коней середньої вгодованості на 100 кг живої маси необхідно: без роботи – 1,35 к.од., за легкої роботи – 1,75; середньої – 2,25 і важкої – 2,70 к.од.

При виконанні легкої роботи потреба коней в енергії порівняно з непрацюючими зростає на 30, середньої – 66%, важкої – в 2 рази, а у перетравному протеїні – відповідно 30; 56 і 80%.

Із збільшенням фізичного навантаження норму сухої речовини на 100 кг живої маси для коней підвищують від 2,5 (легка) до 3 кг (важка робота). Водночас зростає і поживність 1 кг сухої речовини – від 0,7 до 0,9 к.од. та потреба в інших поживних речовинах. Зокрема, потреба в кальції і фосфорі у працюючих коней порівняно з непрацюючими зростає за легкої роботи відповідно на 70 і 80%, середньої – в 2 рази, важкої – в 2,7 і 2,6 раза (табл. 99).

При виконанні транспортних робіт на важких дорогах потреба коней у поживних речовинах зростає на 10, а під час роботи в полі – на 20%.

Незалежно від виду роботи, всім робочим коням планують на кожну кормову одиницю 100 г перетравного протеїну, тоді як кальцію і фосфору при легкій роботі відповідно 4,2 і 3,5 г, при важкій – 4,4 і 3,3 г. Незначні відмінності характерні й для мікроелементів (залізо, мідь, цинк, кобальт і йод). Кількість каротину збільшується від 11 (легка) до 13 мг (важка робота). Відповідно до норм годівлі змінюється і структура раціонів робочих коней – у бік зростання кількості концентрованих кормів. Якщо за легкої роботи їх згодовують 20–30%, то за середньої – 35–45 і важкої 50–55%. Кількість грубих кормів становить відповідно 40–60, 35–50 і 25–40%; соковитих – 10–40, 5–30 і 5–25%.

Таблиця 99

Норми годівлі робочих коней, на одну голову за добу

Показник	Виконувана робота
	легка			середня			важка			без роботи
	400	500	600	400	500	600	400	500	600	400	500	600
Суха речовина, кг	10	12,5	15	11,2	14	16,8	12,0	15	18,0	9,0	11,2	13,5
Кормові одиниці	7,0	8,75	10,5	8,96	11,2	13,44	10,8	13,5	16,2	5,4	6,72	8,1
Обмінна енергія, МДж	73,3	91,6	109,9	93,8	117,2	140,7	113,0	146,3	169,6	56,5	70,3	84,8
Сирий протеїн, г	1100	1370	1650	1230	1540	1850	1440	1800	2160	900	1120	1350
Перетравний протеїн, г	700	870	1050	840	1050	1260	960	1200	1440	540	670	810
Сира клітковина, г	1800	2250	2700	1900	2380	2860	1920	2400	2880	1620	2020	2430
Сіль кухонна, г	24	30	36	29	39	47	36	45	54	22	27	32
Кальцій, г	30	37	45	37	46	55	47	59	70	18	22	27
Фосфор, г	25	31	37	29	36	44	36	45	54	13,5	17	20
Залізо, мг	350	437	525	392	490	588	480	600	720	270	336	405
Мідь, мг	70	87	105	78	98	118	102	127	153	63	78	94
Цинк, мг	250	312	375	280	350	420	384	480	576	225	280	338
Кобальт, мг	4,0	5,0	6,0	7,0	8,0	10,0	7,0	9,0	11,0	4,0	5,0	5,0
Йод, мг	4,0	5,0	6,0	7,0	8,0	10,0	6,0	7,0	9,0	3,0	4,0	5,0
Каротин, мг	76	95	114	92	115	138	140	175	210	44	55	66

Найохочіше з грубих кормів робочі коні поїдають сіно лучне і степове, а із сіяних трав – злакове, злаково-бобове. Сіно з бобових трав, не повинно перевищувати половини добової даванки сіна. Запилене або запліснявіле бобове сіно для коней небезпечне.

У раціоні робочих коней, які не працюють або зайняті на легкій роботі, третину добової даванки сіна можна замінити на яру солому або сухі подрібнені кукурудзяні стебла.

Залежно від виду роботи і фізіологічного стану коней добова даванка грубих кормів на 100 кг живої маси становить 1,5–3,0 кг. Чим важча робота, тим менше грубого корму вводять до раціону.

Сіно і солому у помірній кількості згодовують в натуральному вигляді. При згодовувані у великих кількостях останню краще давати подрібненою та здобреною малясою чи подрібненими соковитими кормами.

Із соковитих кормів для робочих коней найпридатніші коренеплоди, оскільки у своєму складі містять легкозасвоювані вуглеводи, сприяють травленню та апетиту. Їх згодовують у кількості 2–4 кг на 100 кг живої маси як цілими, так і подрібненими. Не допускають використання загнилих, запліснявілих і підмерзлих коренеплодів, які можуть стати причиною шлунково-кишкових захворювань.

До силосу коней привчають поступово, починаючи з невеликих даванок. Максимальна даванка якісного силосу для непрацюючих коней становить 15, для працюючих – 25 кг. За наявності сінажу ним можна замінювати частину сіна.

У літній період коням забезпечують до 50 кг зеленого корму на одну голову за добу. У стійлі його дають невеликими порціями. Якщо трава дуже молода, її краще згодовувати у суміші з солом’яною різкою. Це запобігає розладу травлення. При випасанні на такій траві коней до випасу слід підгодувати грубими і концентрованими кормами.

Овес робочим коням згодовують цілим, інші зернові корми (кукурудза, ячмінь, жито) – подрібненими.

У дні відпочинку даванку зернових кормів коням можна скоротити на третину і замість вівса використовувати пшеничні висівки. Їх бажано змішувати з вологою солом’яною січкою. Слід враховувати, що при згодовуванні великої кількості кукурудзяної дерті коні надмірно потіють. Концентровані корми краще задавати у вигляді суміші з добавками і преміксами.

Працюючі коні з потом втрачають велику кількість солі, тому залежно від інтенсивності роботи щодня в раціоні їм забезпечують відповідно 6, 8 і 9 г кухонної солі на 100 кг живої маси.

З інших мінеральних добавок використовують монокальційфосфат, мононатрійфосфат тощо.

Згодовувати корми і напувати коней треба у такій послідовності: спочатку грубий корм, потім напування і через 1–2 год – концкорми. Половину добової даванки грубого корму згодовують вранці та в полудень, решту дають на ніч. Концентровані і соковиті корми згодовують 2–3 рази на день. У перервах між роботою коней підгодовують концкормами.

Вранці після годівлі робочим коням забезпечують 1–2-годинний відпочинок, інакше у них можуть виникнути кольки. Після роботи їм зразу дають сіно і напувають не раніше як через 1–2 год, бо напування спітнілого від роботи коня здатне викликати ревматичне запалення копит (опій), втрату роботоздатності та передчасне вибракування.