10.6. Контроль повноцінності годівлі свиней

В умовах інтенсифікації свинарства та переведення його на промислову основу значно підвищуються вимоги до повноцінності годівлі, оскільки недостатній її рівень, якість кормів та незбалансованість раціонів спричинюють зниження приросту живої маси у молодняку і втрати відтворної здатності у свиноматок та кнурів.

Поряд із цим, у свиней погіршується здоровя, зростають витрати корму на одиницю приросту, знижується якість сала і мяса та стійкість організму проти різних захворювань, спостерігається відхід поросят.

Така ситуація вимагає постійного контролю у господарствах за відповідністю раціонів прийнятим нормам годівлі, величині приростів живої маси та витрат кормів. З цією метою періодично організовують зоотехнічний аналіз кормів та оцінку їх якості.

Одним з найважливіших показників повноцінності годівлі свиней є витрата корму на одиницю одержуваного приросту живої маси. Зниження цього показника у вирощуваного і відгодівельного молодняку за достатньої енергетичної поживності раціонів свідчить про збалансованість протеїнового, мінерального і вітамінного живлення свиней. За оптимальні норми витрат корму на 1 кг приросту прийнято, к.од.: у відлучених від свиноматок поросят–3,5-3,8, у молодняку на відгодівлі–4,0-4,5, у дорослих відгодовуваних свиней–6,0-7,0.

На незбалансованість раціонів свині різних виробничих груп реагують по-різному. Так, у свиноматок спостерігається виснаження або ожиріння, низька запліднюваність і плодючість, дрібний і невирівняний приплід, муміфікація плодів та відсутність щетини у новонароджених поросят, мертвонародженість, низька молочність тощо; у кнурів-плідників – ожиріння або низька вгодованість, відсутність статевого потягу, вялість, малий обєм еякуляту та низька якість сперми, імпотенція; у молодняку – порушення росту й розвитку, блідість шкіри і слизових оболонок, деформація кісток кінцівок, паракератоз.

При цьому слід памятати, що за причину виснаженості свиноматок у підсисний період може слугувати і тривале перебування під ними поросят та висока молочність. Тому під час формування гнізд після опоросу під свиноматками залишають таку кількість поросят, яка відповідає кількості діючих сосків.

У деяких випадках порушення відтворної функції у свиноматок виникає через велику втрату маси у підсисний період, нестачу у раціонах протеїну, мінеральних речовин і вітамінів, за наявності мікотоксинів у кормах.

За причину зниження росту у поросят найчастіше слугує недостатня молочність свиноматок, недогодівля останніх легкозасвоюваними кормами, анемія, викликана нестачею заліза в організмі молодняку, яка найчастіше проявляється у 2–3-х тижневому віці. Ознаками її є блідість шкіри і слизових оболонок, пришвидшення пульсу, часте й поверхневе дихання, погіршення апетиту, розлад травлення. Проте слід памятати, що пронос у свиней може зявитися і через високий вміст протеїну та нестачу клітковини у раціоні.

Здійснюючи зовнішній огляд поголівя, визначають, чи є ознаки, характерні для нестачі у раціоні якої-небудь речовини. Так, за нестачі у раціоні кальцію, фосфору і, особливо, вітаміну D свині інколи займають сидячу позу; за дефіциту йоду у кормах для поросних свиноматок у одержаних від них новонароджених поросят часто відсутня щетина.

Обовязково контролюють вгодованість, апетит (ослаблений, спотворений), стан шкіряного і волосяного покриву (блиск, дерматити), очей і носа (наявність або відсутність запалення слизових оболонок, що супроводжується серозними чи гнійними виділеннями).

Функціональний стан системи органів травлення оцінюють за консистенцією, кольором і запахом калу, наявністю або відсутністю в ньому слизу і домішок крові; системи органів дихання–за частотою дихання, наявністю або відсутністю хрипів тощо.

Проте виявити порушення, спричинені неповноцінною годівлею, та запобігти негативним її наслідкам можна і на значно раніших етапах – за результатами біохімічних досліджень крові, сечі і молока у підсисних свиноматок, а також за даними вивчення показників обміну речовин у свиноматок, що знаходяться на 3–4-у місяцях поросності.

Враховуючи напруженість обміну речовин у кнурів-плідників такі дослідження проводяться систематично, у ремонтного молодняку – перед паруванням.

Ветеринарно-біохімічний контроль повноцінності годівлі здійснюють на типових тваринах, яких виділяють у різних виробничих групах свиней.

Результати лабораторних досліджень кормів, крові і сечі, у разі відхилення їх від норми, свідчать про необхідність внесення змін у годівлю свиней.